Экономические науки/ 12.Экономика сельского хозяйства.

 

к.е.н., доцент О.І. Шаманська

Вінницький національний аграрний університет, м. Вінниця

Система державного регулювання ринку агропродовольчої продукції

Державна підтримка агропродовольчого сектора слід розглядати як один з пріоритетних напрямів економічної політики в багатьох країнах світу, яка розглядається як необхідний інструмент аграрної політики держави в умовах ринку. У цих цілях застосовують гарантовану скупку надлишків продукції по знижених цінах, закупівельні і товарні інвестиції на ринку продовольства, специфічні форми пільгового кредитування, митне регулювання (економічне і адміністративне).

Досвід розвинутих країн, система агробізнесу яких тривалий час формувалася під впливом держави, показав, що стабільність агропродовольчого ринку, життєдіяльність сільськогосподарських підприємств, ефективність аграрного виробництва і відносна ста­більність соціальної сфери в сільській місцевості значно зумов­лені державним регулюванням. В цих країнах державне регулю­вання стало невід'ємною органічною складовою ринкової еконо­міки. Разом з тим, головна функція регулюючого впливу держави полягає у врегулюванні внутрішніх і зовнішніх протиріч, що не­рідко виникають через існуючі неув'язки, які властиві ринку. Не­своєчасне реагування на негативні явища призводять до переви­робництва аграрної продукції, порушення рівноваги між попитом і пропозицією тощо. Держава через організаційно-економічні важелі почала впливати на процес саморегуляції попиту і пропозиції в інтересах сільських товаровиробників і суспільства в цілому.

Державна "підтримка" сільського господарства здійснюва­лася наступним чином: через різке зниження всіх закупівельних цін порівняно до оптових, створювалася хронічна заборгованість сільського господарства державі, а приблизно через кожні 3-5 ро­ків, коли заборгованість досягала певної критичної межі вона списувалася. Під тиском таких циклів більшість сільськогоспо­дарських підприємств залишалися вкрай пасивними, що спричинило стагнацію сільського господарства [1, с. 44].  Проте, захо­ди підтримки сільського господарства були невідчутними і в ре­зультаті не забезпечували належного приросту виробництва агра­рної продукції (особливо тваринницького походження), який би покривав зростаючий платоспроможний попит населення.

Керуючись систематичним аналізом рівня державної підтримки аграрного сектора, майже всі західні країни у взаємовідносинах сільського господарства з іншими галузями, у пи­таннях експорту та імпорту сільськогосподарської сировини та продовольчих продуктів дотримуються принципу аграрного про­текціонізму.

Однією із складових ОПВ є показник підтримки ринкових цін, що показує грошову вартість валових трансфертів від споживачів та платни­ків податків сільськогосподарським виробникам за рік, що вини­кли в результаті заходів державної підтримки, якими створюється розрив між цінами на певний вид сільськогосподарської продук­ції на внутрішньому і зовнішньому ринку (вимірюється у цінах виробника). Показник ОПС (оцінка підтримки споживачів) оцінює річну грошову вартість перерозподілу ресурсів до споживачів сільсько­господарської продукції у результаті заходів державної політики (вимірюється у цінах виробників). Як і показник оцінки підтрим­ки виробників, показник оцінки підтримки споживачів може сто­суватися окремого виду або всієї продукції; бути абсолютним або відносним. Відносна ОПС розраховується як відношення загаль­ного обсягу витрат споживачів на сільськогосподарську продук­цію національного виробництва до різниці між загальним обся­гом на споживання у цінах виробника і бюджетної підтримки споживачів. Таким чином, відносна ОПС показує частку витрат на споживання, що виникла внаслідок державної політики. Третій показник – ОЗП (оцінка загальної підтримки) оцінює річну грошову вартість всього валового перерозподілу ресурсів від споживачів сільськогосподарської продукції та від платників податків у результаті заходів державної політики. Відносний по­казник ОЗП розраховується як частка загального обсягу держав­ної підтримки сільського господарства у ВВП. Цінність цієї ме­тодики полягає в тому, що для порівняння рівня підтримки сіль­ського господарства між країнами та у часі використовуються відносні показники ОПВ, ОПС і ОЗП, які не залежать від націо­нальних валют і рівнів інфляції. З'ясуємо, який рівень державної підтримки вітчизняного аграрного сектора у порівнянні з лідера­ми світової торгівлі агропродовольчою продукцією (рис. 2).

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Схема системи державного регулювання ринку агропродовольчої продукції

Система державного регулювання агропродовольчого ринку повинна охоплювати організаційні й економічні напрями. Зокре­ма, до організаційних напрямів регулювання агропродовольчого ринку належать: створення системи державних інституцій з регу­лювання ринку; створення й розвиток ринкової інфраструктури; формування нормативно-правової бази та інформаційного забез­печення; створення міжвідомчих і регіональних узгоджувальних комісій з питань врегулювання міжгалузевих відносин; ведення моніторингу та прогнозування кон'юнктури ринку; посилення контролю за якістю та безпечністю агропродовольчої продукції; впровадження стандартів агровиробництва та правил сертифіка­ції продукції; щомісячне декларування запасів агропродовольства тощо.

Висновки. Таким чином, для виводу вітчизняного агропродовольчого сектора економіки з кризи, стабілізації і розвитку сільськогосподарського виробництва необхідно здійснити модернізацію існуючих форм і методів державної підтримки, формування нових напрямів і механізмів її реалізації. Система державної підтримки має бути гнучкою, відповідати як поточним, так і довгостроковим потребам аграрного сектора. Для досягнення поставлених цілей необхідно забезпечити також чітку законодавчу регламентацію використання бюджетних коштів, що виділяються на розвиток агропродовольчого сектора.

Література

1. Гайдуцький П. І. Про основні засади реформування системи державної підтримки сільського господарства та сільської території // Економіка АПК. – 2005. - №11.-с. 43-48.

2.  Демчак І. М. Ситуація в аграрному секторі економіки та заходи Уряду щодо державної підтримки розвитку АПК // Економіка АПК. – 2005.- №11. – с. 12-19.

3.  Кропивко М. Ф. Методичний підхід до формування організаційно-економічного механізму державної підтримки розвитку сільського господарства // Економіка АПК. – 2006. - №11. – с. 13-18.