Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Євсєєва О.О., д.е.н.

Українська державна академія залізничного транспорту

Стан соціальної стійкості регіональної економічної

системи як обґрунтування переходу економіки регіону

на інноваційний шлях розвитку

Перехід економіки регіону на інноваційний варіант розвитку вимагає значних організаційних, матеріальних, фінансових засобів. Тому зміна моделі економічного розвитку (перехід до інноваційного розвитку) має бути об'єктивно обумовлена станом соціальної стійкості регіональної економічної системи. Якщо оцінка соціальної стійкості регіональної економічної системи свідчить про те, що економіка регіону знаходиться в зоні стійкого розвитку, то швидкий перехід на іншу, ніж існуюча модель розвитку, навряд чи можна визнати обґрунтованим. Якщо ж оцінка соціальної стійкості показує, що економіка регіону знаходиться в зоні непередбачуваних, негативних наслідків, а загрози соціальній стійкості стали реальністю, перехід на інноваційну модель економічного розвитку слід визнати необхідним і швидким. Саме стан соціальної стійкості регіональної економічної системи може розглядатися як обґрунтування переходу економіки регіону на інноваційний шлях розвитку.

Збалансованість інноваційного розвитку регіональної економіки та її соціальної стійкості досягається за рахунок реалізації системи заходів, спрямованих на формування інноваційного потенціалу.

Заходи, спрямовані на формування інноваційного потенціалу на різних етапах переходу економіки регіону на інноваційний розвиток залежно від рівня соціальної стійкості регіональної економічної системи, представлені в таблиці 1.

Рішення задачі забезпечення й підвищення соціальної стійкості регіональної економічної системи обумовлює необхідність детального вивчення її ресурсного забезпечення при можливостях, що склалися, і обмеженнях соціально-економічного розвитку території.

Таблиця 1 – Заходи, спрямовані на формування інноваційного потенціалу

на різних етапах переходу економіки регіону на інноваційний розвиток

залежно від рівня соціальної стійкості регіональної економічної системи

Стан стійкості	Початковий етап	Основний етап	Завершальний етап
Високий рівень соціальної стійкості	Здійснення спеціальних дослідницьких програм	Введення місцевих податкових пільг, спрямованих на стимулювання інноваційної діяльності суб'єктів регіональної економіки	Формування регіональних підприємницьких мереж і кластерів
Середній рівень соціальної стійкості	Розвиток наукових парків і регіональних центрів інноваційних технологій	Мобілізація ресурсів приватного бізнесу на рішення завдань регіонального розвитку	Формування особливих економічних зон, які є «полюсами» зростання регіону й розвитку інноваційного бізнесу
Низький рівень соціальної стійкості	Створення й розвиток регіональної інформаційної, комунікаційної, фінансової інфраструктур	Ухвалення законів, які стимулюють інноваційну активність на регіональному рівні	Прямі державні субсидії й цільові асигнування регіональних органів влади

До можливостей ресурсного забезпечення соціальної стійкості регіональної економічної системи належать наявність мінерально-сировинної бази розвитку виробництва; розвинений промисловий комплекс; наявність висококваліфікованих трудових ресурсів; розвинена система професійної освіти; високий рівень розвитку фундаментальної та прикладної науки.

Обмеженнями ресурсного забезпечення соціальної стійкості регіональної економічної системи є низький рівень розвитку високотехнологічних галузей; низький рівень інноваційного розвитку виробництва; зниження обсягів інвестицій у розвиток галузей, орієнтованих на випуск кінцевої продукції; зростання диспропорцій соціального розвитку.

Забезпечення соціальної стійкості регіональної економічної системи висуває проблему оцінки її ресурсного забезпечення. Для цього нами розроблена методика оцінки ресурсного потенціалу, яка дозволяє оцінити рівень його розвитку (високий, середній, низький) при можливостях, що склалися, і обмеженнях економічного розвитку регіону.

Під ресурсним потенціалом ми розуміємо сукупність чинників матеріального й нематеріального характеру, використовувану для забезпечення соціальної стійкості.

Ресурсне забезпечення соціальної стійкості регіональної економічної системи може бути охарактеризоване системою критеріїв, що характеризують рівень розвитку кожної з ресурсних складових потенціалу (таблиця 2).

Таблиця 2 – Критерії оцінки ресурсного забезпечення соціальній стійкості

регіональної економічної системи

Ресурсна складова	Критерій оцінки
Інвестиційні ресурси	Доля виробничих інвестицій в інновації в загальному обсязі інвестицій, % Обсяг інвестицій на душу населення, тис. грн. Доля накопичення основного капіталу у валовій доданій вартості, %
Виробничо-технічні ресурси	Коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів за видами економічної діяльності, % Доля високотехнологічних галузей у структурі промислового виробництва, %
Трудові ресурси	Доля населення з вищою й середньою спеціальною освітою в загальній чисельності населення, % Доля населення в працездатному віці в загальній чисельності населення, % Число студентів ВНЗ на 10 000 населення, ос.
Ресурси інноваційного розвитку	Число використовуваних передових технологій на 1 тис. підприємств регіону, од. Інноваційна активність, % Кількість виданих патентів на 10 тис. ос. Населення регіону

Основними ресурсами забезпечення соціальної стійкості регіональної економічної системи є ресурси інноваційного розвитку та пов'язані з цим інвестиційні ресурси.

Для якісної оцінки ресурсного потенціалу й кожної з його складових, а так само кількісної оцінки рівня його розвитку, нами розроблена методика розрахунку відносних показників, заснована на методах парних порівнянь і розставляння пріоритетів.

Комплексна кількісна оцінка ресурсного потенціалу регіону будується на основі сумарної оцінки ресурсних складових. Така оцінка ресурсного потенціалу особливо важлива, коли ми маємо справу з різноспрямованими оцінками ресурсних складових потенціалу (наприклад, коли один з ресурсів оцінюється як «низький», а інший як «середній» або «високий»). Для цього, за допомогою експертних оцінок, кожному з ресурсних складових привласнюється ваговий коефіцієнт. Вагові коефіцієнти виражаються в балах, сума яких дорівнює 1.

Розроблена методика дозволяє оцінити сучасний стан соціальної стійкості регіональної економічної системи з точки зору її ресурсного забезпечення й виявити «вузькі» місця для реалізації системи заходів з розвитку відповідної ресурсної складової в перспективі.

Підвищення соціальної стійкості регіональної економічної системи визначає необхідність пошуку нових форм територіальної організації виробництва, яка дозволяє використовувати переваги територіального розміщення виробництва, що склалося, і створити на їх основі виробничі зв'язки, що дають максимальних комерційний і соціальний ефект (зростання зайнятості, грошових прибутків населення, доступності громадських благ тощо). Створення нових центрів економічного зростання реалізується в умовах агломерації, яка розглядається як найбільш перспективна форма організації виробництва та збалансованого соціально-економічного розвитку територій. Використання переваг агломераційного розвитку дозволяє забезпечити підвищення соціальної стійкості регіональної економічної системи в цілому й муніципальних утворень, що входять до складу агломерації, зокрема.