Лілія Сімків

к.е.н., доцент кафедри ТЕУ

Оксана Гривінська

Ст. МО-13-2, ІФНТУНГ

ОЦІНКА ЯКІСНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В УКРАЇНІ

В умовах загострення соціально-економічних, фінансових проблем в Україні та світі актуалізується проблема забезпечення якісного економічного зростання. Адже саме за динамікою економічного зростання можна зробити висновки про розвиток національної економіки, її місце на світовій арені, про життєвий рівень населення, про те, як вирішуються проблеми обмеженості ресурсів. Стимулювання економічного зростання, підтримка його темпів на стабільному та оптимальному рівні є однією з найважливіших довгострокових цілей економічної політики уряду будь-якої країни протягом останніх десятиліть.

Проблеми якісного економічного зростання знаходять своє відображення в багатьох наукових публікаціях. Це пов’язано з технологічним оновленням, стратегією держави, яка орієнтована на інноваційний розвиток та визначенням пріоритетів економічної політики держави, спрямованої на пошук оптимального співвідношення між високими темпами зростання і якістю соціально-економічного розвитку.

Фундаментальні дослідження, присвячені вивченню цих питань, знайшли відображення в роботах як зарубіжних (У. Ростоу, Дж. Форрестер, С. Кузнець, Р. Дорнбуш, Ст. Фішера), так і українських економістів (В. Геєць, С. Коляденко, Я. Жаліло, І. Лукінов, Л. Корнійчук).

Проте проблеми якісного економічного зростання є настільки складними та багатоаспектними, що процес їх теоретичного розуміння та методологічного визначення ще й досі незавершений. Особливої актуальності цей процес набуває під час перебудови та реформування в економіці та суспільстві.

Враховуючи те, що концепція економічного зростання як результату розширеного відтворення давно себе вичерпала, сьогодні постало питання про визначення нових якостей економічного зростання, що спрямовані не просто на розвиток виробництва, а на розвиток «індустрії добробуту», який розглядається як комплекс галузей економіки та сфер економічної діяльності, спрямованих на забезпечення високого рівня життя населення. Така постановка питання вимагає розробки концепції нової якості економічного зростання, яка має базуватись на процесах інтенсифікації економічного розвитку держави за рахунок чинників, що забезпечать не тільки кількісне зростання, а й якісні зміни в структурі споживання і нагромадження та зміни соціальних параметрів розвитку територій. Ідентифікація та інтенсифікація дії чинників економічного зростання для певних етапів розвитку будь-якої економічної системи має не тільки сприяти активізації економічної діяльності в державі, а й розробці політики, спрямованої на прискорення цих процесів [1, с.344].

З огляду на це, метою дослідження є визначення сучасних методик оцінки якісних трансформацій в економіці України та аналіз сучасного рівня якісного економічного зростання в державі.

Враховуючи внутрішню складність і системність даної наукової категорії, загальноприйнятого підходу до дослідження якісного економічного зростання країн не існує. Під економічним зростанням прийнято розуміти збільшення масштабів сукупного виробництва й споживання в країні, що характеризується насамперед такими макроекономічними показниками, як валовий національний продукт (ВНП) та валовий регіональний продукт (ВРП).

При цьому доцільно зазначити, що якісне економічне зростання не може бути відображене якимось одним показником. Для цього необхідна цілісна система індикаторів, адже поліпшення життєвих стандартів супроводжується підвищенням не лише ВВП на душу населення, а й таких показників, що визначають якість життя і є складовими індексу людського розвитку (продуктивність праці, рівень освіченості, очікувана тривалість життя тощо). Оцінювати якість економічного зростання у контексті показників розвитку людського потенціалу за такими критеріями, як зниження дитячої смертності, скорочення неписьменності серед дорослого населення, зростання тривалості життя пропонують і такі вчені, як В. Томас, М. Дайламі, А. Дарешвар, Д. Кауфман, Н. Кішор, Р. Лопес, Я. Ван [2, с.258].

Альтернативний підхід оцінки економічного зростання розроблений у рамках “Програми розвитку ООН” і передбачає розрахунок індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП) на основі трьох показників: реального ВНД на душу населення, освіченості та тривалості життя. З 2010 року експерти ООН розраховують також оновлений варіант ІРЛП, з врахуванням чинника нерівності у розподілі доходів в країні, або так званий Індекс розвитку людського потенціалу, скоригований на нерівність (ІРЛПН), який свідчить про такий рівень ІРЛП, який був би досягнутий кожним членом суспільства за умови рівномірного розподілу благ [3].

Отже, інтенсивне нарощення ВНД на душу населення, а також показників освіченості і тривалості життя населення відображає істотне нарощення якісного економічного зростання у багатьох країнах світу. За останні 10 років серед країн світу індекси розвитку людського потенціалу в переважній більшості держав поліпшилися (з показника 0.639 до 0.694), а 40 країн світу суттєво просунулися в даному рейтингу.

Розглянемо детальніше сучасний його рівень в Україні. В період з 1990 р. по 2000 р. в державі відбувалися деструктивні економічні та політичні процеси, які негативно відбилися на показниках ІРЛП. За цей період він скоротився з показника 0.714 до 0.673. Впродовж 2000-2010 рр. його значення почало зростати. Але незважаючи на відносний ріст індексів в останні роки, динаміка рейтингу України навпаки погіршилася. Так, у 2010 р. ІРЛП в державі становив 0,710, якому відповідало 69-те рейтингове місце серед 169 країн, які аналізувалися. Однак, уже в у 2011 р. Україна опинилася на 76-му місці з показником 0.737, а в 2012 р. на 78-му з показником 0.740 серед 187 країн світу. Цю позицію наша держава розділила з Македонією, а позаду з числа країн Європи лишилися лише Молдова та Боснія і Герцеговина з індексами 0.660 та 0.735 відповідно. Таким чином, протягом досліджуваного періоду значення ІРЛП України зросло на 4% або в середньому приблизно на 0,2% за рік [4].

За критеріями досліджуваного індексу в державі найкращий стан справ з освітою та грамотністю – 0.860 (29 місце у світі), помітно гірші зі здоров’ям та довголіттям – 0.760 (113 місце в світі), проте економічні показники, які визначають рівень життя населення дуже низькі і становлять 0.615. Для порівняння в Білорусії аналогічний показник складає 0,723. Низьке значення даного показника негативно позначається на ІРЛП України відкидаючи її в рейтингу до середньостатистичних показників латиноамериканських держав.

Варто зазначити, що незважаючи на позитивну економічну динаміку в Україні (особливо в період до 2008р.), продуктивність національної економіки залишається вкрай низькою, про що свідчить показник ВНД на одну особу, величина якого в 2012 р. складала 6428 міжнародних доларів. Для прикладу, в Чехії його величина становила 22 678 дол., Словаччині – 21 658 дол., Угорщині – 17 472 дол., Польщі – 17 803 дол., Росії – 15 258 дол., Білорусі –12 926 дол., Румунії – 12 844 дол., Болгарії – 11 139 дол. Фактично, Україні за рівнем середньодушових доходів, серед постсоціалістичних країн Східної Європи, відводиться місце регіонального аутсайдера. Більше того, нашу державу за величиною даного показника уже давно випереджають деякі країни, що розвиваються, зокрема, Ботсвана (13 204 дол.), Габон (12 747 дол.) та інші.

При цьому додамо, що зростання економічних показників в країні відбувалося шляхом нарощення обсягів виробництва головним чином в обробній промисловості. Тобто динамічний розвиток економіки України не супроводжувався структурними змінами в регіонах, а отже, мав екстенсивний характер, коли зростають традиційні потужні промислові центри та залишаються у стані стагнації регіони з більш низьким рівнем промислового потенціалу [5, с.125]. Ринкові перетворення в Україні було обмежено реформуванням виробничих відносин (приватизацією, роздержавленням, демонополізацією), а науково-технологічне вдосконалення виробництва, зміни структури економіки залишились осторонь, хоча без них неможливий успішний розвиток країни [6, с.6]. Це свідчить про те, що в державі відбувалося зростання без розвитку. Таке зростання не можна назвати ні сталим, ні перспективним для країни.

Така ситуація є загрозливою в цілому для економічної безпеки держави й істотно підвищує ризики входження національної економіки до стадії перманентної економічної стагнації з поступовим переростанням, зважаючи на існуючі інфляційні процеси, у стадію стагфляції [7].

Виходячи з результатів дослідження, приходимо до висновку, що для забезпечення якісного економічного зростання в довгостроковій перспективі Україні необхідно реалізувати стратегію не наздоганяючої модернізації, а випереджаючого розвитку на інноваційно-інвестиційній основі. Для цього необхідним є формування умов і механізмів, які забезпечать якісні зміни в структурі економіки регіонів з пріоритетом на створення і розбудову п’ятого і шостого технологічних укладів; створять потужну систему фінансування інвестиційної діяльності; стимулюватимуть інноваційну активність та соціальні ініціативи бізнесу; сприятимуть ефективному, конкурентоспроможному і стійкому соціально-економічному розвитку регіонів; забезпечать розвиток людського капіталу.

Література

1. Сімків Л.Є. Тибінка І.Я. Нові підходи до оцінювання диспропорцій економічного зростання регіонів //Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Модернізація економічного розвитку регіону: [зб. наук. пр.] /НАН України. Ін-т регіональних досліджен: редкол. В.С. Кравців (відп. ред..) .Львів, 2012.- Вип.. 4(96)-342-348.

2. Якість економічного зростання: Пер. з англ. / В.Томас, М.Дайламі, А.Дарешвар та ін.; Наук. ред. пер. О.Кілієвич. – К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2002. – 350 с.

3. Доклад о развитии человека 2010. Реальное богатство народов: пути к развитию человека / Пер. с англ.; ПРООН. – М., Издательство «Весь Мир», 2010. – 244 с.

4. Індекс розвитку людського потенціалу 2013 (рейтинг України). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://infolight.org.ua/

5. Сімків Л.Є. Проблеми диспропорційного розвитку регіонів України та шляхи їх подолання /Л.Є. Сімків // Інноваційна економіка, 2013 [44], №6. – с.122-128.

6. Чухно А. Інституціоналізм: теорія, методологія, значення /А. Чухно //Економіка України. – 2008. – №7. – с.4-12.

7. Сацик В.І. Якісне економічне зростання в Україні: сучасний стан і шляхи забезпечення /В.І. Сацик //Ефективна економіка. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=485