Економічні науки/14. Економічна теорія

д.е.н. Якубів В.М., к.е.н. Жук О.І., к.е.н. Проданова І.І.

ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Підвищення інтелектуально-інноваційного потенціалу суспільства шляхом формування національної системи пропедевтики економічної освіти

Сучасні трансформаційні перетворення національної економіки тісно пов’язані із світовими тенденціями розвитку цивілізованих країн світу. Глобальна економіка на сьогодні вимагає від суспільства здійснення кроків, побудованих на інноваційних засадах. Це підтверджує прийнята Європейською Радою у 2010 р. стратегія соціально-економічного розвитку Європейського Союзу на період до 2020 р. “Європа 2020: Стратегія інтелектуального, стійкого і всеосяжного зростання”, одним із базових пріоритетів якої виступають саме знання та інновації. Отже становлення економіки інноваційного типу напряму залежатиме від рівня знань суспільства та його інтелектуального потенціалу.

Процес впровадження соціально-економічних реформ в Україні показав, що рівень економічної підготовки суспільства є вкрай незадовільним та неадекватним новим економічним реаліям. В країні не має можливості в найближчі роки здійснити тотальну економічну перепідготовку працюючих, підвищити загальний рівень економічної культури суспільства, його свідомості та розуміння. Ця проблема національного рівня потребує виваженого підходу у пошуках шляхів розв’язання з боку держави на основі “пріоритетності освіти, що означає випереджальний характер її розвитку, нове ставлення суспільства до освіти, до знань та інтелекту” [1]. У близькій середньостроковій перспективі вирішення зазначеного вбачається лише через розробку та впровадження системи пропедевтики економічної освіти (соціальної, екологічної тощо) відповідно до певної вікової групи населення. Реалізація цих намірів в країні сприятиме нагромадженню інтелектуального потенціалу населення (на стадіях формування, використання та розвитку).

Пропедевтика (від грецької – попередньо навчаю, готую) – скорочений виклад будь-якої науки в систематизованому вигляді, тобто підготовчий, вступний курс у будь-яку науку, попередній більш глибокому і детальному вивченню відповідної дисципліни [2]. Формування економічно-грамотного та суспільно-свідомого інтелектуального потенціалу населення країни необхідно здійснювати протягом всього життя людини, тому до розробки та впровадження системи пропедевтики освіти повинні долучатися всі інститути галузі, які приймають активну участь у вихованні, навчанні нації та становленні її інтелектуалізації.

Актуальність вищезазначеного підтверджується також тим, що Європейська Комісія розробила і затвердила єдину Програму навчання протягом життя (Lifelong Learning Programme), об’єднавши різні освітні й навчальні ініціативи. Рада Європи затвердила навчання протягом життя як один з основних компонентів європейської соціальної моделі, яке не обмежується лише сферою освіти; а є “критичним чинником у сферах зайнятості й соціального забезпечення, економічного зростання і конкурентоспроможності” [3]. Мета полягає в тому, щоб забезпечити людей будь-якого віку рівним і відкритим доступом до якісного навчання, яке протягом життя охоплює всі його цілеспрямовані види, формального чи неформального характеру, з метою розширення знань, поліпшення навичок і компетентності.

В контексті цього в Україні проводиться низка досліджень, в яких висвітлено теоретичні та практичні аспекти реалізації безперервної освіти (В.І. Бондар, М.М. Ващенко, В.І. Маслов, О.Г. Мороз та ін.). Ґрунтовне визначення цієї категорії дав В.І. Маслов: “Безперервну освіту можна сформувати як цілеспрямовану, спеціально організовану і керуючу цілісну систему перманентного формування в індивідуумів соціального досвіду (моральних норм, інтелектуальних якостей, знань, умінь і навичок), об’єктивно необхідного для розвитку суспільства, у відповідності з психофізіологічними можливостями і соціальними потребами конкретної особистості на всіх етапах його становлення, розвитку і життєдіяльності” [4]. Щодо безперервності економічної освіти, то окремі дослідники торкалися, як правило, лише окремих її аспектів. Більш точним є визначення, наведене О.Т. Шпаком: “Безперервна економічна освіта – це процес систематичного накопичення і поновлення економічних знань, умінь і навичок, формування економічного мислення та культури, їх перманентної актуалізації згідно з новими змістовими та інституційними вимогами економічного середовища в середині країни та на глобальному ринку, виховання ініціативності, підприємливості, відповідальності за власну економічну поведінку, раціонального прийняття рішень з метою досягнення оптимального результату з максимальним застосуванням інтелектуального потенціалу індивідуума та оптимальними затратами наявних ресурсів” [5].

Дослідження останніх років в напряму інновацій, інтелектуалізації економічної системи, наявність соціальних диспропорцій свідчить про необхідність розробки та впровадження системи пропедевтики економічної освіти (соціальної, екологічної тощо) задля формування інтелектуального потенціалу суспільно-свідомого та грамотного населення держави з подальшою перспективою його залучення та участі в національній інноваційній системі.

Література:

1. Державна національна програма «Освіта: Україна ХХІ століття». [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/896-93-п

2. [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Пропедевтика

3. Making a European area of lifelong learning a reality. – [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://ec.europa.eu/education/

4. Маслов В.И. Теория и методика организации непрерывного повышения квалификации руководителей школ. – К.: Рад. школа, 1990. – 259 с.