Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Бобришева О.В.

ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку

НАН України»

Індикатори оцінки і пріоритетні напрями державного

регулювання розвитку охорони здоров'я у складі

регіонального соціального комплексу

Індикатори оцінки дозволяють контролювати процес державного регулювання розвитку системи охорони здоров'я у складі регіонального соціального комплексу.

З точки зору системного підходу регіональний соціальний комплекс є відкритою системою, яка залежить від великого числа факторів соціально-економічного середовища і взаємодіє з нею через підсистеми «входів» і «виходів». На підставі системної декомпозиції соціального комплексу регіону (СКР) ми виділили деякі його особливості як об'єкта державного регулювання:

– складність координації внутрішніх соціальних процесів. Розвиток соціального комплексу залучає все більшу кількість учасників. Окремі працівники, що надають приватні послуги, не бачать загальної потреби своєї роботи, зростає час надання послуги, знижується ефективність контролю за раціональністю використання ресурсів;

– диверсифікація послуг. Широкий спектр соціальних послуг, необхідний споживачам, вимагає на макрорівні системи забезпечення функціонування закладів соціального комплексу різних типів, на мікрорівні – організацію надання різних соціальних послуг відповідно до спеціалізації СКР;

– комерціалізація і клієнтоорієнтованість. Важливість реалізації супідрядних конституційних прав громадян на життя, охорону здоров'я, медичну допомогу, гідне існування, вільний розвиток;

багатофакторність соціально-економічного планування. Широка інтеграція діяльності СКР в роботу різних господарюючих суб'єктів, надання різноманітних видів послуг (допомоги), що мають власні джерела оплати, непостійність статевовікової структури обслуговуваних споживачів та інше, знижують точність і якість прогнозування;

– стандартизація та алгоритмізація. Процес надання соціальної послуги включає комплекс різних заходів, пов'язаних з визначенням проблеми споживача та її усунення. І має, два, іноді взаємовиключних, результати: реальні послуги, надані споживачеві послуги, зафіксовані в первинній документації і звітних статистичних формах;

– генерування екстернальної ефективності. Ефективність роботи повинна оцінюватись у сукупності всіх позицій основних економічних контрагентів СКР;

– асиметрія інформаційного забезпечення процесів управління. Складність і різноманітність внутрішньосистемних процесів, а також постійне зростання вартості соціальних послуг вимагають автоматизації управлінського обліку, що дозволяє об'єднати і оцінювати економічну та галузеву діяльності;

– складність визначення якості роботи. Відмінність сприйняття досягнутого результату з точки зору органів управління, працівника і споживача.

Виявлені нами особливості організацій соціального комплексу регіону повинні бути покладені в основу системи показників оцінки їх діяльності і методів управлінських впливів.

Індикатори оцінки стратегічного потенціалу системи охорони здоров'я регіону сприяють розв'язанню низки актуальних завдань вітчизняної охорони здоров'я, у тому числі:

– проводити порівняння різнопрофільних організацій сфери охорони здоров'я за рахунок використання нормованих і універсальних індикаторів;

– оперативно при незначних витратах оцінювати соціально-економічну роботу регіональної системи охорони здоров'я або окремих її організацій;

– діагностувати приватні проблеми, що негативно позначаються на загальній діяльності регіональної системи охорони здоров'я, в тому числі господарської, шляхом отримання інформації, що важко корелюється з підсумковими показниками, зазвичай розмитою на загальному тлі величезних масивів даних, характерних для великих організацій;

– встановлювати шляхи перерозподілу матеріальних і кадрових ресурсів системи охорони здоров'я регіону;

– здійснювати групування типових для більшості організацій охорони здоров'я регіону проблем і ранжувати їх за ступенем важливості та черговості усунення;

– формувати інформаційну базу для розробки програми оптимізації діяльності системи охорони здоров'я у складі регіонального соціального комплексу.

З метою виявлення взаємозв'язків між результуючим показником регіональної системи охорони здоров'я та її ресурсною забезпеченістю, розвиненістю механізмів управління і фінансування доцільно проведення багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу.

Дані аналізу сприяють виявленню пріоритетних напрямів державного регулювання розвитку охорони здоров'я у складі регіонального соціального комплексу.

На основі дослідження потенціалу системи охорони здоров'я нами обґрунтовано пріоритетні напрями державного регулювання розвитку охорони здоров'я. Встановлено, що для підвищення ефективності державного регулювання потрібно комплексування інституційних, економічних і соціальних перетворень у сфері охорони здоров'я. На підставі системного аналізу розроблено основні стратегічні та тактичні напрями подібних перетворень, до яких віднесено:

1. Підвищення ефективності оперативного і стратегічного управління охороною здоров'я у складі регіонального соціального комплексу за рахунок: використання методів, заснованих на сучасних концепціях менеджменту і маркетингу вдосконалення системи підготовки і перепідготовки керівників охорони здоров'я, інформатизації процесів управління, організації моніторингу ефективності функціонування системи охорони здоров'я із залученням представників населення та інститутів громадянського суспільства.

2. Підвищення ефективності фінансового забезпечення діяльності установ охорони здоров'я за рахунок: активізації залучення коштів з позабюджетних джерел, розвитку платних медичних послуг у приватному секторі охорони здоров'я, розвитку державно-приватного партнерства (прийняття відповідного регіонального закону та створення спеціалізованого регіонального центру державно-приватного партнерства з метою координації діяльності органів влади та бізнес-спільноти у процесі реалізації інвестиційних проектів в охороні здоров'я).

3. Удосконалення кадрового забезпечення за рахунок: збільшення обсягів підготовки та перепідготовки кадрів усіх категорій, організації підготовки фахівців, які володіють компетенціями з проектного управління в охороні здоров'я на основі державно-приватного партнерства, додаткового залучення (внутрішньо – та міжрегіональна міграція) лікарського, середнього і молодшого медперсоналу з метою зниження навантаження наявних медичних кадрів, прийняття заходів по підвищенню соціальної захищеності працівників охорони здоров'я (у рамках регіональних цільових програм – надання одноразових виплат лікарям, надання пільгових місць та співфінансування перебування в дитячих садках дітей, субсидування оплати комунальних послуг працюють у сільській місцевості лікарям і надання їм житла та ін.).

4. Реструктуризація матеріально-технічної бази системи охорони здоров'я за рахунок: збільшення завантаження устаткування, придбання нового медичного обладнання та його регулярної модернізації, підвищення рівня інформатизації охорони здоров'я (створення єдиного центру обробки даних, впровадження універсальних електронних карт пацієнта, створення електронних реєстратур, проведення дистанційних медичних конференцій з лікарями, створення веб-сайтів лікувальних закладів та ін.).

Необхідно систематизувати роботу за вказаними напрямками шляхом розробки та реалізації регіональної цільової програми розвитку системи охорони здоров'я, а також коригування регіональної Стратегії і Програми соціально-економічного розвитку. Реалізація заходів соціально-економічної політики за запропонованими напрямками сприятиме вдосконаленню системи охорони здоров'я у складі регіонального соціального комплексу.