Козяр Н.О., асистент Зубар І.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Механізми стимулювання інноваційної діяльності в сучасних умовах

Стимулювання інноваційної діяльності підприємств є пріоритетним завданням економічної політики урядів, які прагнуть вийти на траєкторію стійкого економічного розвитку. Актуальним питання інноваційної діяльності є і для України. Оскільки наша держава перебуває на шляху інтеграції до Європейської спільноти, це вимагає підвищення рівня конкурентоспроможності та модернізації виробництва. Це завдання є доволі непростим, особливо у періоди економічного спаду, тому в політичних колах часто полемізують необхідність фінансування інновацій в умовах зростання фінансових обмежень[1].

Виділяють можливість здійснення фінансування інновацій підприємством за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел (табл. 1) [2].

Таблиця 1

Джерела фінансування інноваційної діяльності підприємств [2]

Джерела	Види
Самофінансування	— капіталізований прибуток; — амортизаційні відрахування; — резервний фонд
Кредитні ресурси	— банківський кредит; — емісія облігацій; — комерційний кредит; — лізинг
Залучені кошти	— кошти від попередніх емісій акцій; — кошти від нових емісій акцій;
Державні кошти	— податкові пільги; — фінансування на безповоротній основі; — фінансування на зворотній основі

З метою стимулювання інноваційної діяльності в Україні необхідно:

- сформувати та впровадити в дію комплекс податкових стимулів для розширення інноваційної активності;

- розробити та впровадити механізм контролю за цільовим використанням пільг, врахувавши позитивний досвід формування спеціальних інноваційних рахунків.

Для стимулювання інноваційної діяльності держава може діяти у найбільш поширених двох напрямах: надавати достатнє фінансування інноваційних процесів із бюджету та створювати ефективний механізм податкових стимулів.

Більшість економічних стимулів застосовуються з метою стимулювання попиту в короткій перспективі (вливання готівки в економіку й захист існуючих робочих місць). Тим не менше більшість урядів також планують сприяти середньо- й довгостроковому зростанню через інвестиції, які матимуть відгук із боку пропозиції [3].

Загалом природа фіскальних стимулюючих заходів може бути поділена на:

− заходи щодо захисту банків і фінансової системи (включають також важелі впливу монетарної політики, що не розглядаються в цій праці;

− заходи на підтримку бізнесу (зниження податків, включаючи зниження ставок ПДВ;

− гарантування короткострокових кредитів;

− заходи спрямовані на конкретні сектори економіки;

− заходи з підтримання фінансового стану населення і зниження його вразливості до наслідків кризи (включаючи зниження податків, готівкові виплати, виплати по безробіттю, підтримку осіб із низькими доходами, зменшення вартості послуг з охорони здоров’я тощо);

− заходи стосовно інновацій і довгострокового економічного росту.[?]

У багатьох країнах світу введено схеми щодо підтримки фірм і підприємництва, особливо малого й середнього бізнесу. Такі заходи включають податкові канікули, ініціативи, покликані заповнити розриви ліквідності (переконування банків продовжувати кредитувати бізнес, урядові гарантії під кредити або безпосередньо кредити малому бізнесу, кредитні гарантії для експорту), спрощення і прискорення адміністративних процедур, плани прийняття на роботу, що дають змогу малому й середньому бізнесу уникати тимчасових звільнень, спрямування держзакупівель до малих та новостворених фірм із забезпеченням швидкої оплати рахунків [4].

Таким чином, подальший розвиток економіки України неможливий без розвитку інноваційної діяльності. Саме застосування інновацій зможе дати підприємствам зміцнення конкурентних переваг як на внутрішньому так і на зовнішньому ринку. Це дасть можливість нашій державі закріпити свої позиції порівняно з економіками розвинених держав. Зазначимо, що стимулювання інноваційної діяльності найкраще здійснювати непрямими методами, а саме через надання податкових пільг.

Література:

1. Буряк П. О. Бюджетно-податкові механізми стимулювання інноваційної діяльності в сучасних умовах / Буряк П.О. // Економічні науки. Сер. Облік і фінанси. – 2012. – Вип. 9 (33). - ч. 4. - С. 74 – 84.

2. Желізняк Р.Й. Деякі аспекти визначення ефективності податкового стимулювання інноваційної діяльності / Р.Й. Желізняк // Технологический аудит и резервы производства. – 2013. - № 4/2 (12). – С. 43 – 47.

3. Стовбун Т.О. Податкова система як фактор стимулювання інноваційної діяльності в Україні / Т.О. Стовбун // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди «Економіка». – 2013. – Вип. 13. – С. 114 – 120.

4. Алєксєєв, І. В. Оцінка податкового стимулювання інноваційної діяльності підприємств України / І. В. Алєксєєв, А. С. Мороз, Р. Й. Желізняк // Формування ринкової економіки в Україні. Збірник наукових праць Львівського національного університету ім. Івана Франка. — 2011. — Вип. 23, ч. 1. — С. 3—9.