УДК 378.014.543

ФІНАНСУВАННЯ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ В УКраїні

Козачко Світлана Аркадіївна, ст.5-го курсу, гр. ФУДмвн-51

Науковий керівник – к.е.н., доцент Марченко О.І.

Вінницький навчально-науковий інститут економіки

Актуальність теми. Зараз ефективний розвиток суспільства може бути забезпечений лише при наявності високого інтелектуального потенціалу нації. Важливе місце у його відтворенні займає система вищої освіти. Джерела фінансування вищих навчальних закладів (ВНЗ) різних форм власності, оптимізація їхнього складу і структури є основною умовою забезпечення якості освітніх послуг, підтримки конкурентоспроможних вищих навчальних закладів на світовому ринку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розвитку теорії та практики джерел фінансування ВНЗ освіти присвячено роботи науковців: Боголіб Т. М., Богач Ю., Волкова Н. Ф., Іщук Л. І., Плахотнікова Л. О., Колісніченко Н.

Метою статті є аналіз стану фінансового забезпечення системи вищої освіти в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Необхідною умовою ефективного функціонування закладів вищої освіти є порядок і умови формування їх фінансових ресурсів. Слід звернути увагу на те, що джерела фінансування закладів вищої освіти залежать, насамперед, від форми власності ВНЗ.

Всі джерела фінансування системи освіти поділено на два основних фонди: державний бюджет та спеціальний фонд (позабюджетні джерела). Напрями розподілу коштів загальнодержавного та місцевих бюджетів на освіту визначено Законами України «Про вищу освіту» [1] та «Про освіту» [2]. Згідно Закону України «Про вищу освіту» [1] для фінансування ВНЗ можуть залучатися додаткові джерела фінансування, не заборонені законодавством. Залучені кошти, які формують спеціальний фонд, спрямовуються на здійснення статутної діяльності ВНЗ законодавством.

Джерелами формування спеціального фонду фінансування системи освіти в Україні є: кошти, отримані від надання додаткових освітніх послуг; спонсорські кошти; кошти благодійних фондів; кошти, отримані від надання комерційних послуг; плата за навчання; залучені кошти: кошти банківського та небанківського кредитування; державне кредитування (стипендії) на навчання у провідних вітчизняних та зарубіжних ВНЗ; кошти (гранти), отримані від участі у міжнародній кооперації ВНЗ (міжнародних проектах); міжнародна допомога [3].

Основним джерелом фінансування діяльності державних ВНЗ в сучасних умовах залишаються кошти державного та місцевих бюджетів, що спрямовуються на підготовку фахівців у межах державного замовлення та проведення науково-дослідних робіт. Згідно ст. 61 п. 2 Закону України «Про освіту», держава зобов’язується забезпечувати бюджетні асигнування на освіту в розмірі не менше 10% національного доходу. В той же час, як показує аналіз, за часів незалежності України у жодному бюджеті зазначена стаття не виконувалась. Динаміку ВВП та видатків на освіту в Україні загалом і вищу освіту зокрема наведено в таблиці.

Таблиця

Динаміка ВВП та видатків зведеного бюджету на освіту

Показники	Роки			Абсолютне відхилення, (+,-) 2013 року до:
	2011	2012	2013	2011 року	2012 року
ВВП, млн.грн.	1082569,0	1302079,0	1408889,0	326320,0	106810,0
Коефіцієнти зростання ВВП (ланцюгові)	1,19	1,2	1,08	-0,11	-0,12
Загальні видатки зведеного бюджету на освіту всього, млн.грн.	77323,0	79000,0	92100,0	14777,0	13100,0
у т.ч. на вищу освіту, млн.грн.	24998,4	26619,6	28076,9	3078,5	1457,3
Загальні видатки зведеного бюджету на освіту в % до ВВП	7,1	6,1	6,5	-0,6	0,4
Загальні видатки зведеного бюджету на вищу освіту в % до ВВП	2,3	2,0	2,0	-0,3	-
Коефіцієнти зростання загальних видатків зведеного бюджету на освіту всього (ланцюгові)	1,17	1,02	1,17	-	0,15
Коефіцієнти зростання загальних видатків зведеного бюджету на вищу освіту (ланцюгові)	1,19	1,06	1,05	-0,14	-0,01

Джерело: складено та розраховано автором за даними Державної служби статистики України [4]

З таблиці видно, що обсяги видатків на освіту, незважаючи на стійку тенденцію до зростання, суттєво відстають від аналогічних показників розвинутих країн. І хоча протягом досліджуваного періоду видатки на освіту випереджали показники зростання обсягу ВВП, що є позитивним явищем, бюджетні витрати забезпечували переважно тільки фінансування витрат державних ВНЗ на стипендії, частково заробітну плату та комунальні платежі. Це пояснюється тим, що нормативний метод визначення обсягів фінансування, який використовується як спосіб розподілу бюджетних коштів, припускає їх коригування в бік зменшення у зв’язку з нестачею. Отже, необхідне удосконалення або розроблення підходу до визначення обсягів фінансування із врахуванням мінімальних соціальних стандартів, які дозволяють встановити нижню межу обов’язкового фінансового забезпечення розвитку освіти.

Слід відзначити, що брак фінансування ВНЗ освіти викликає безліч не лише економічних, а й соціальних проблем. До таких проблем можна віднести: заборгованість із соціальних виплат та комунальних послуг, ослабленість системи державного кредитування студентів, припинення фінансування програм покращення житлових умов науково-педагогічних працівників, недостатній обсяг фінансування наукової сфери, гальмування інноваційних програм розвитку освітньої системи.

З огляду на зазначене, диверсифікація джерел фінансування освіти (залучення коштів студентів, запровадження освітнього кредитування, відкриття програм платної додаткової професійної освіти, проведення наукових досліджень на замовлення та ін.) є одним із способів зменшення ресурсної залежності ВНЗ від держави. Ця проблема особливо загострилася внаслідок фінансово-економічної кризи, створюючи загрозу розвитку вищої освіти в Україні: з одного боку скоротилися можливості бюджетного фінансування ВНЗ та, як наслідок, зменшення рівня заробітної плати професорсько-викладацького складу, зменшення видатків на наукові дослідження, призупинення бюджетного фінансування пільгових кредитів на будівництво житла для науково-педагогічного та педагогічного персоналу; з іншого боку - зросла частка коштів спеціального фонду, зароблених власне державними ВНЗ [5].

Висновки. В сучасних умовах, коли Україна, як і більшість країн світу, визнала пріоритетом формування нового постіндустріального типу суспільства, характерною рисою якого є створення нової моделі економіки - економіки знань, освіта стає одним із ключових факторів економічного зростання та сталого розвитку держави. Для вирішення завдань, які сьогодення ставить перед системою вищої освіти, необхідне суттєве зростання обсягу фінансування освіти. Це дозволить забезпечити динамічний розвиток освітньої галузі, стимулюватиме процеси комерціалізації знань, сприятиме посиленню ринкових позицій державних ВНЗ, зростанню їхньої конкурентоспроможності, оскільки лише за наявності надійних та стабільних джерел фінансування освіта виконуватиме свою місію щодо розвитку людського потенціалу країни.

Література:

1. Закон України «Про вищу освіту» / Законодавство України // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

2. Закон України «Про освіту» / Законодавство України // [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.osvita.org.ua/pravo/law 00/.

3. Демчук О. Благодійні фонди - запорука прозорого використання неурядових коштів у державних закладах освіти / О. Демчук // Інформаційний портал Харківської правозахисної групи: Права людини в Україні // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.visnyk.iatp.org.ua/.

4. Капітальні інвестиції за видами економічної діяльності / Офіційний сайт державної служби статистики України // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.ukrstat. gov.ua/.

5. Шевченко Л.С. Фінансування вищої освіти: подолання загроз ресурсної залежності / Л.С.Шевченко // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.rusnauka.com.