Экономические науки/2. Финансы и банковское дело

Манжос С.Б.

Полтавський національний технічний університет, Україна

Теоретична концептуалізація поняття

«фінансовий механізм»

Термін «механізм» (від грец. mechane – машина) має технічне походження і трактується як «складна система, що має вхід (зовнішній поштовх до дії) та вихід (корисний результат) і задача розробника механізму полягає у тому, щоб підібрати такі елементи й побудувати їх взаємодію таким чином, аби досягти на «виході» необхідних значень усіх істотних параметрів із мінімальними витратами енергії» [1, с. 128]. Дане визначення містить дві принципові умови, які є важливими саме з точки зору інженерного підходу: по-перше, будь-який механізм пов'язаний із рухом (змінами, процесом); по-друге, будь-який механізм повинен перетворювати рух одних сутностей у рух (обов’язково необхідний, цілеспрямований) інших сутностей. Якщо ці умови не виконуються, то говорити про «механізм» немає підстав.

Економіка часто використовує терміни інших наук, вкладаючи в них свій зміст. Поняття «механізм» почали застосовувати в економіці для того щоб підкреслити характер руху, взаємодію, просування в соціально-економічних процесах та явищах, використання ресурсів для отримання позитивного ефекту. Прототипи найпростіших пристроїв, запозичених із механіки («важіль»), в економіці утворили групу так званих інструментів, які можуть мати самостійне значення, а можуть і входити до складу механізму (наприклад, «ставка рефінансування» в регулюванні інвестиційної активності суб’єктів господарювання, за аналогією з пристроєм центробіжного регулятора обертів у механіці). Необхідно мати на увазі, що в техніці також існує поняття «виконавчий механізм», що значно звужує поняття «механізм» і зводить його до поняття «інструмент». Тому вважаємо, що в економічному розумінні термін «механізм» означає засіб, яким можна привести будь-що в дію, спонукати певну діяльність. У цьому сенсі термін повинен застосовуватися і в управлінні, де його суть пов’язана з дією суб’єкта управління на керований об’єкт, відповідно до завдань економічної та фінансової політики. А отже, у межах фінансово-інженерного підходу фінансовий механізм може реально сформуватися тільки у тому випадку, якщо фінансовий інженер буде діяти за логікою категорії «процес-механізм». Тому можна сказати, що всі складові фінансового механізму взаємопов’язані у ієрархічній послідовності і в комплексі визначають результат впливу.

На сьогодні словосполучення (термін) «фінансовий механізм» давно і твердо увійшло у наукову літературу. У перших працях, присвячених вивченню фінансового механізму, останній пов’язувався із методами, за допомогою яких реалізується дія економічних законів [3, с. 23]. Дещо пізніше даний феномен почали пов’язувати з практичною, нормативно визначеною діяльністю держави по використанню фінансів [2, с. 20], а також – з умовами фінансової діяльності [4, с. 14]. Ряд авторів намагались визначити дане поняття за допомогою різних варіантів схеми управління. Прикладами подібних трактувань фінансового механізму є: в одному випадку – «система управління фінансовими відносинами…через фінансові важелі за допомогою фінансових методів» [6, с.13], в іншому – «система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і фондів грошових коштів» [5, с. 96-97].

У процесі дослідження економічної сутності фінансового механізму нами було виділено три основні підходи до розуміння цієї економічної категорії. Перший підхід, якого дотримуються А. І. Архіпов, С. Я. Огородник, В. К. Сенчагов, В. Н. Суторміна, Н. С. Рязанова, В. М. Федосова та ін., пов’язаний із тим, що замість поняття «фінансовий механізм» використовується економічна категорія «фінансово-кредитний механізм». Але ототожнення цих двох понять є не досить правильним, оскільки кредит є складовою фінансів, дії фінансів та кредиту мають єдиний механізм впливу, а кредитна система є частиною фінансового ринку.

Другий підхід розглядає фінансовий механізм як сукупність видів, форм і методів організації фінансових відносин, пов’язаних із формуванням та використанням фінансових ресурсів. Фінансові відносини завжди є організаційним відображенням та функціонуванням фінансів шляхом організації руху фінансових потоків. Зокрема В.П. Бечко, П.К. Бечко, П.М. Боровик, В.В. Венгер, Л.А. Дробозіна, М. В. Грідчіна, В.Б. Захожай, Л.Л. Осіпчук, В.М. Родіонова, Р.С. Сайфулин, Л.Д. Тулуш, А.Д. Шеремет та ін. визначають фінансовий механізм як спосіб організації фінансових відносин, що складається із елементів та інструментів впливу. Ми вважаємо, що такий підхід не повністю розкриває сутність фінансового механізму, а лише його одну складову – фінансові відносини. У структурі фінансового механізму вище згадані автори виокремлюють мобільний блок елементів, який становлять податкові ставки, база оподаткування, нормативи обов’язкового резервування грошових коштів, облікова ставка тощо. Ці елементи частіше, ніж інші коригуються з урахуванням інтересів суб’єктів економічних відносин та особливостей економіки.

Третій підхід, якого притримуються М.М. Александрова, М.М. Артус, І.Т. Балабанов, М.Д. Білик, І.О. Бланк, Л.Д. Буряк, Н.Г. Виговська, Г.Г. Кірейцев, Д.В. Клиновий, Л.Л. Лазебник, В.М. Опарін, І.О. Петровська, А. М. Поддєрьогін, О.Р. Романенко, В. М.Федосов, П. І. Юхименко базується на тому, що фінансовий механізм розглядається як сукупність елементів – фінансових методів і форм, інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток економічної системи. Як складові частини фінансового механізму розглядаються фінансове планування й прогнозування, фінансові показники, нормативи, ліміти й резерви, стимули й санкції, а також система управління фінансами.

У дослідженнях провідних західних учених фінансовий механізм не виділяється як відокремлений об’єкт вивчення, але всебічним дослідженням підлягають фінансові методи впливу на економічну систему. На наш погляд, такий підхід не є виправданим, так як фінансовий механізм є одним із головних чинників, що забезпечує стабільність розвитку будь-якої економічної системи.

Розглядаючи фінансовий механізм управління, ми вважаємо, що його треба визначати як спосіб організації та функціонування фінансового управління, що знаходить своє вираження у висуненні обґрунтованих цілей, у створенні та розвитку керуючої системи, яка покликана здійснювати під час управлінського процесу досягнення цілей. Отже, фінансовий механізм являє собою сукупність основних елементів впливу на процес розробки та реалізації управлінських рішень у галузі фінансової діяльності. Тому у структурі фінансового механізму доцільно виділяти систему регулювання фінансової діяльності, систему зовнішньої підтримки фінансової діяльності, систему фінансових важелів, методів та інструментів.

Література:

1. Дороніна М. С. Управління економічними та соціальними процессами підприємства: Монографія. – Х.: ХДЕУ, 2002. – 431 с.

2. Иваницкий, В.П. Формирование и развитие финансового механизма на основе распределения денежных накоплений промышленности: теория и методология. – Иркутстк: ИГУ, 1984. – 311 с.

3. Пессель, М.А. Финансово-кредитный механизм интенсификации общественного производства. – М: Финансы, 1977. – 257 с.

4. Самаруха, В.И., Пермяков, Н.С. Развитие финансового механизма корпорации в условиях риска и неопределенности. – Иркутстк: ИГЭА, 2001. – 280 с.

5. Финансы: учебное пособие/ под ред. Ковалевой А.М.- М.: Финансы и статистика, 1996. – 376 с.

6. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий: учебное пособие. – М.:ИНФРА-М, 1997. – 486 с.