336.14:352

Корчевна К.Ю.

Науковий керівник викладач каф. фінансів Підгаець С.В.

Вінницький інститут економіки ТНЕУ

Проблеми міжбюджетних відносин в Україні та напрями їх подолання

Сьогодні Україна знаходиться на стадії трансформації національної економіки. Відбувається  демократизація суспільного життя, що спричиняє перенесення досить значного обсягу витрат, що здійснюються державою, на рівень адміністративно - територіальних одиниць.

Як наслідок цього, пoстійно збільшується розрив у розмірах податкових і неподаткових бюджетних доходів, що збираються у регіонах. На розвиток соціально-економічних процесів, що відбуваються в Україні, значною мірою впливають міжбюджетні відносини, основне завдання яких полягає в досягнeнні узгодження інтересів між державою, регіонами, а також в розподілі між ними фінaнсових ресурсів та відповiдних обов’язків.

Місцеві бюджети являються вирішальним фактором розвитку регіону і є фінансовою базою органів місцевого самоврядування. Самостійність та незалежність органів місцевого самоврядування є однією з досить важливих передумов розвитку демократичної держави. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів.

Розробка теоретичних і практичних засад наповнення місцевих бюджетів України, в тому числі міжбюджетних трансфертів останніми роками перебувають у центрі уваги науковців, працівників органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, фінансових органів, досліджуються у працях багатьох вчених − економістів М. Бадида, Л. Лисяк

І. В. Дорош, І. Луніної, Т. Філатова.

Метою даного дослідження є з’ясування проблемих аспектів трансфертних відносин у сучасної бюджетної системи України, а також пошук шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. У цілому, трансферти (від лат. transferre – переказувати, переносити) характеризують процес передачі майнових цінностей між суб’єктами економічних відносин на безповоротній та безоплатній основі, при якому відбувається передача права власності на кошти. Трансферти суттєво відрізняються від кредитних відносин, які передбачають зворотність та платність передачі коштів. Бюджетні трансферти як окремий вид трансфертних платежів передбачають переказ коштів до бюджетів різних рівнів на вказаних вище засадах [6].

Згідно з Бюджетним кодексом України, міжбюджетні трансферти – це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого [1].

Міжбюджетні трансферти слід розглядати як важливу складову міжбюджетних відносин, що безпосередньо впливає на забезпеченість громадян суспільними послугами, вирівнювання рівня бюджетної забезпеченості, виконання важливих економічних і соціальних програм.

Мiжбюджетні трансферти застосовують, коли вичерпано можливості збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами мiсцевого самоврядування повноважень, забезпечення насeлення послугами не нижче рівня мiнімальних соціальних потреб [2].

Особливе значення механізму міжбюджетних трансфертів полягає в тому, що його застосування сприяє істотному зменшенню суб’єктивного впливу як вищих органів влади, так і органів місцевого самоврядування на результати визначення обсягів фінансової допомоги, що передається до бюджетів.

В Україні система міжбюджетних трансфертів є недосконалою та потребує подальших змін. Наприклад, нелогічним є те, що трансферти отримують абсолютно всі регіони, у той час як теоретичною метою трансфертів є підтримка лише тих регіонів, які цього потребують. Великі обсяги трансфертів в Україні свідчать про недостатні власні доходи місцевих бюджетів. На сьогодні переважна більшість адміністративно-територіальних одиниць, які формують бюджети базового рівня, неспроможні самостійно забезпечувати навіть мінімальні соціальні потреби своїх жителів. Основним і практично єдиним джерелом забезпечення жителів таких населених пунктів соціальними послугами є кошти бюджетів вищого рівня, які надходять у вигляді трансфертів [2].

Місцеві бюджети України нaдзвичайно залежні від трансфертів з дeржавного бюджету, про це свідчить збільшення частки міжбюджетних трансфертів у структурі доходів місцевих бюджетів.

Аналіз показників, які характеризують стан міжбюджетних відносин в Україні наведемо у табл. 1

Таблиця 1

Частка міжбюджетних трансфертів місцевих бюджетів за 2010-2012 рр., %

Показники	Рік						Відхилення: від 2012р до
	2010		2011		2012		2011		2010
	млрд.грн	%	млрд.грн	%	млрд.грн	%	млрд.грн	%	млрд.грн	%
Частка дотації вирівнювання, %	43,64	27,55	43,63	24,05	51,65	26,63	8	2,58	8,01	0,92
Частка субвенцій, %	51,65	18,82	36,02	19,86	43,09	22,22	7,06	2,36	-8,56	3,4
Частка міжбюджетних трансфертів інших видів, %	2,72	2,73	10,48	8,39	21,2	10,33	10,73	1,94	18,48	7,6
Частка міжбюджетних трансфертів всіх видів, %	98	49,1	90,13	52,3	1159,55	59,18	1069,4	6,88	1061,5	10,08
Всього	196,01	100	180,26	100	1275,49	100	11095,19	100	1079,43

Як свідчать дані табл.1 впродовж аналізованого періоду за 2010-2012р. спостерігалося зростання обсягів міжбюджетних трансфертів, що призвело і до зростання у їх структурі з 49,1 % у 2010 р. до 59,18 % у 2012 році, що є негативно для місцевих бюджетів, тому, що це призводить до зниження їх платоспроможності, а також збільшення доходів на місцевому рівні не мотивує їх до діяльності.

У структурі міжбюджетних трансфертів, що передаються з державного до місцевих бюджетів найбільшу частку складала дотація вирівнювання, у 2010 р. вона становила 27,55 %, що в абсолютному вираженні дорівнювало 43,64 млрд. грн. У наступному році зменшення дотації вирівнювання призвело до скорочення її частки у структурі доходів місцевих бюджетів до 24,05%. На відміно від попередніх років ситуація покращилась відбулося зростання суми дотації вирівнювання місцевим бюджетам на 8 млрд.грн. у 2012 році, питома вага цього трансферту складала 26,63 %.

Водночас впродовж періоду 2010-2012 років спостерігалося зростання обсягу субвенцій, питома вага у загальній структурі яких у 2012 р. досягала 22,2%, яка переважно спрямовувалася на виплату допомоги сім’ям з дітьми та малозабезпеченим сім’ям, частка якої досягала 75 %, інвалідам з дитинства та дітям інвалідам, на надання пільг та житлових субсидій населенню та на надання пільг з послуг зв’язку та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Таким чином, відбувається збільшення соціальної спрямованості трансфертів, що не завжди сприяє економічному розвитку території та не стимулює регіони до нарощування виробничих потужностей [4].

Обсяг дотацій вирівнювання, що надаватиметься із загального фонду державного бюджету місцевим бюджетам, у 2013 р. встановлений у сумі 55,7 млрд. грн, що на 7,83 % більше порівняно за 2012 р. [7]. Згідно з даними Державної казначейської служби в 2013 році зростання субвенцій на програми соціального захисту загального фонду проти поточного року становитиме 50 млн. грн., або 16,37%.

Це свідчить про те, що в 2013 році обсяги дотацій вирівнювання та субвенцій на програми соціального захисту зростатимуть. Як наслідок, посилюється залежність фінансової бази місцевих бюджетів від вищих органів влади. На наш погляд, цю тенденцію потрібно змінювати, а фінансову автономію місцевих органів влади зміцнювати.

Отже, з вище наведеного можна стверджувати, що ефективність функціонування системи міжбюджетних трансфертів прямо пов'язана із ступенем досконалості та рівнем сформованості нормативної бази, що регулює відносини міжбюджетних трансфертів. В Україні нормативна база надання бюджетних трансфертів практично відсутня. Сьогодні в нашій державі основними законами, які регулюють питання міжбюджетних трансфертів, є Бюджетний кодекс України та ЗУ "Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об'єднань". Дана нормативна база не дає змоги врегулювати порядок розподілу та використання міжбюджетних трансфертів. Саме тому потенційною необхідністю є формування законодавчої бази з питань формування та механізму розподілу та перерозподілу трансфертів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бюджетний кодекс України: [з останніми змінами, внесеними Законом № 3172-17 від 29.04.2011 року] /Верховна Рада України. – Київ: Парламентське видавництво, 2011. – 106 с.

2. Бадида М. П. Міжбюджетні відносини та соціально-економічний розвиток місцевих громад / М. П. Бадида // Формування ринкових відносин в Україні.–2011. – № 7. – С.46-52.

3.Бюджетний моніторинг:Аналіз виконання бюджету.– Режим доступу

http://www.ibser.org.ua/UserFiles/File/Budget- Monitor/KV_IV_2011_Monitoring_ukr.pdf

4. Деякі питання розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 р. № 1149. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу з http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1149-2010.

5. Дорош, В.Ю. Регулювання міжбюджетних відносин в Україні [Текст] / В. Ю. Дорош // Економічний форум. – 2011. - №1.

6. Лисяк, Л. В. Міжбюджетні відносини: сутність, рольові функції та фінансове регулювання [Електронний ресурс] / Л. В. Лисяк, В. Я

7. Офіційний сайт Державної казначейської служби України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.treasury.gov.ua