Экономические науки / 2. Финансовые отношения

Ст. викл. Юрий С. М.

Чернівецьий торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ВАЛЮТНИЙ КУРС

Останніми роками в умовах глобальних змін динаміка реального обмінного курсу валют як в економічно розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються, характеризується високим ступенем нестабільності. Така мінливість призводить до зменшення інтенсивності зовнішньої торгівлі, викривлення інвестиційних рішень суб’єктів господарювання, значних економічних втрат, соціально-економічних змін в суспільстві. Відомо, що основою валютної політики центрального банку кожної країни є політика обмінного курсу, або валютно-курсова політика. Її головною метою є встановлення порядку та особливостей регулювання валютного курсу на території даної країни [1, с. 224].

Для обґрунтування подальших напрямів розвитку валютно-курсової політики України та розробки комплексу практичних рекомендацій, що забезпечать реалізацію цього завдання, необхідним є визначення ролі факторів, що здійснюють визначальний вплив на формування валютного курсу.

Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн, що визначається попитом і пропозицією на валютному ринку. Йому належить вагоме практичне значення в експортно-імпортних операціях, а також він відіграє визначальну роль в грошово-кредитній політиці, оскільки може бути метою, інструментом або індикатором – в залежності від обраного напрямку політики центрального банку держави.

Фактори впливу на валютний курс поділяються на кон’юнктурні (короткострокові) та структурні (довгострокові).

До кон’юнктурних (короткострокові) факторів можна віднести такі як: зміна влади на рівні держави та ступінь довіри до неї з боку суб’єктів господарювання та населення; політичні рішення, що можуть позначитися на грошовій і валютній системі країни; участь у воєнних діях чи внутрішня соціальна нестабільність; поширюванні через засоби масової інформації чутки, прогнози і здогадки, що породжують ажіотаж на валютному ринку; наявність і рівень протиріч між різними політичними силами країни; стабільність чинності законодавчої бази та рівень виконання законів в економічній сфері; надійність управління економічною системою та взаєморозуміння між економічними та політичними структурами; песимістичні настрої в суспільстві щодо перспектив подальшого економічного розвитку і наявність інфляційних та девальваційних очікувань; психологічні та інші чинники.

Структурні (довгострокові) фактори відображають реальний стан економіки країни, внутрішні особливості функціонування якої та участь у світовому господарстві мають безпосередній вплив на величину їх динаміку валютного курсу: економічний розвиток країни і темпи зростання її ВВП; темпи інфляції в країні; динаміка грошової маси; рівень процентних ставок; стан платіжного балансу країни; державне регулювання валютного курсу; ступінь довіри до валюти на національному і світовому ринках, а також спекулятивні потоки капіталів [1, с. 227].

Ситуація, що склалася на вітчизняному валютному ринку, досить складна. Національний банк України (НБУ) перейшов до режиму гнучкого обмінного курсу гривні. Офіційний курс тепер встановлюється на рівні середньозваженого ринкового курсу на міжбанківському ринку. Міжнародний валютний фонд (МВФ) давно радив Україні вдатись до такого кроку, девальвація гривні послугувала зручною нагодою. Власне, у Національного банку залишилось надто мало валютних резервів для успішного утримання повністю стабільного обмінного курсу [2]. Станом на кінець січня їх обсяг становив до 17,8 млрд. дол. – внаслідок інтервенцій по утриманню гривні від девальвації (1,7 млрд. дол. і погашення зовнішніх боргів (1,1 млрд. дол., у тому числі кредит МВФ 0,65 млрд. дол.) [3].

НБУ, із прийняттям постанови № 49 «Про заходи щодо діяльності банків та проведення валютних операцій», запровадив додатковий жорсткий адміністративний контроль, який може посприяти збільшенню популярності тіньового валютного ринку. Найголовнішою зміною, яку запровадив регулятор, є вимога щодо попереднього замовлення на купівлю валюти, а саме за 5 робочих днів. Тобто імпортери, які хочуть придбати валюту, повинні наперед перерахувати гривню банку та чекати щонайменше до наступного тижня щоб отримати валюту на рахунок. Так як наперед курс напевно не знає ніхто, компаніям доведеться перераховувати гривню із запасом.

Таким чином, валютні спекулянти легко зароблять на курсовій різниці на міжбанку, але при цьому значно постраждають імпортери та скоротяться надходження до бюджету. А експортери, не бажаючи продавати по заниженому курсу, будуть максимально затримувати валюту за кордоном. Валюта ще більше виросте в ціні, а основні торги готівковими доларами перейдуть на «чорний ринок».

Отже, не останню роль у встановленні валютного курсу відіграє держава. Адже саме державне регулювання обмінного курсу є тим вагомим фактором, що визначає масштаби втручання державних органів у діяльність суб’єктів господарських та валютних відносин зокрема, що у свою чергу впливає на зміну курсу. Заходи державного регулювання обмінного курсу спрямовуються на підвищення чи зниження курсу національної валюти та можуть бути як об’єктивними, так і суб’єктивними.

Література:

1. Жмурко Н. Визначальні фактори утворення валютного курсу держави як головного елементу реалізації її валютно-курсової політики / Н. Жмурко // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. – Вип. 19. – С. 224-230.

2. М. Заблоцький. Що означає перехід на гнучкий обмінний курс гривні / Заблоцький М. // [Електронний ресурс] – Режим доступу :
http://blogs.pravda.com.ua

3. Стан міжнародних резервів та ліквідність в іноземній валюті [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua