Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки

Д.е.н. Фомішина В.М.

Херсонський національний технічний університет, Україна

Фондовий ринок у забезпеченні заощаджувально-інвестиційних процесів в Україні

Необхідною умовою повноцінного залучення заощаджень і їх конвертації в інвестиції із подальшим нагромадженням складових національного багатства є фінансова система.

Згідно із стандартами СНР, прийнятої у 1993 р. МВФ, Комісією Європейських співтовариств, ООН та Світовим банком, економіка країни розглядається як сукупність інституційних секторів. Економічні процеси між інституційними секторами здійснюються за участю фінансової системи. За визначенням МВФ, фінансовий сектор забезпечує економіку посередницькими послугами й охоплює всіх суб’єктів, головною діяльністю яких є фінансове посередництво. У першу чергу це – банки, а також інші фінансові установи, включаючи страхові компанії, пенсійні фонди, взаємні фонди, кредитні спілки і т.п., тобто інституційні інвестори.

Відповідно, фінансовий ринок є найважливішою невід’ємною частиною фінансового сектору економіки, поєднуючи в собі як стимули, так і обмеження економічного розвитку [3]. З одного боку, він характеризується особливою інституційною і організаційно-функціональною специфікою, забезпечуючи трансформацію заощаджень в інвестиції і вибір напрямків їх використання. Фінансовий ринок – це сфера, в якій формуються основні фінансові джерела економічного зростання, концентруються і розподіляються інвестиційні ресурси. З іншого боку, саме фінансовий ринок за певних умов стає місцем зосередження спекулятивних операцій, формування масштабних обсягів фіктивного капіталу, який в рази перевищує виробничий капітал, і тим самим нищівним чином впливає на реальне виробництво, стаючи одним із визначальних чинників світових фінансових криз. Тому фінансовий ринок особливості його функціонування потребує постійного вивчення і аналізу.

В Україні, фінансовий ринок нині проходить стадію становлення і до останнього часу представляв інтерес тільки для вузького кола економічних суб’єктів, що мали безпосереднє професійне відношення до його функціонування. Сучасний стан розвитку вітчизняного фінансового ринку оцінюється фахівцями як вкрай недосконалий, а його технологічно-функціональними характеристиками є технологічна відсталість, відсутність електронного документообігу, дуже повільне впровадження сучасних біржових технологій, відсутність якісної системи розрахунків [1, с. 19]. В поєднанні із відсутністю національної традиції широкої участі економічних суб’єктів в оперуванні цінними паперами, а також брак спеціальних знань і навиків в Україні донині для тих, хто самостійно не займається бізнесом і не знайомий із функціонуванням фондового ринку, основним інструментом заощаджень є найтрадиційніший – накопичення депозитних вкладів. Втрачені навіть такі раніше поширені інструменти, як купівля облігацій і страхування життя.

Це накладає суттєві обмеження для економічного розвитку, оскільки ринок цінних паперів містить могутній потенціал акумулювання і концентрації заощаджень і їх трансформації в інвестиції. Останнім часом здійснені певні законодавчі заходи для створення відповідної нормативно-правової бази відновлення фінансового ринку, забезпечення ефективного механізму його функціонування. Зокрема, у 2006 р. прийнято Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок», Міністерством фінансів навесні 2008 р. розроблена та прийнята «Концепція розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України», спрямована на реформування внутрішнього ринку цінних паперів, головною проблемою якого є низька їх ліквідність, незначний попит на них з боку інвесторів, квола торгівля на вторинному ринку капіталу; для нівелювання негативного впливу кризи на економіку держави 31 жовтня 2008 р. було прийнято Закон України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України №639».

Існує тісний зв’язок між всіма структурними елементами фінансового ринку. Водночас уточнити їх співвідношення дозволяє використання функціонального підходу, згідно із яким призначення ринку цінних паперів – ефективний розподіл накопичених заощаджень між кінцевими споживачами [2, с. 32]. У такому випадку ринок цінних паперів є невід’ємною складовою фінансового ринку, а використання термінів «ринок цінних паперів» ідентично терміну «фондовий ринок».

Використання інструментів ринку цінних паперів для мобілізації заощаджень і їх трансформації в інвестиції забезпечує виконання низки функцій, які підвищують ефективність функціонування ринкової системи.

1. Шляхом операцій на первинному ринку забезпечується взаємодія суб’єктів попиту і пропозиції грошового капіталу, внаслідок якого відбувається перетік фінансових ресурсів. Цінні папери приносять їх власникам доходи або надають майнові і немайнові права, і прагнення до отримання цих доходів чи прав спонукає власників заощаджень вкладати кошти купівлю цінних паперів, і в кінці кінців – інвестувати в виробничий процес. Мобілізовані емітентом фінансові кошти в подальшому використовуються на придбання засобів виробництва. В результаті, з одного боку, забезпечується дохід заощаджувальників через участь у прибутках підприємців, а з другого – задовольняється попит підприємців на капітал. Таким чином, ринок цінних паперів виконує функцію акумуляції, мобілізації вільних грошових коштів інвесторів.

2. Вторинний ринок цінних паперів значною мірою забезпечує відсікання неефективних виробників. Коливання курсової вартості цінних паперів автоматично призводять до відповідних змін у вартісній оцінці майна фірми. У зв’язку з цим багато авторів вказують на спекулятивний елемент операцій з цінними паперами, який дійсно має місце, оскільки «знецінення або зростання вартості цих паперів не пов’язано із зміною вартості реального капіталу, який вони представляють» [4, с. 13]. Інші вважають, що у короткострокових часових інтервалах перевагу можуть мати спекулятивні елементи, а у довгострокових – пріоритет належить об’єктивним факторам, які визначають ефективність функціонування реального капіталу [5, с. 83]. За інших рівних умов пріоритет на ринку матимуть цінні папери ефективно функціонуючих фірм. Отже, ринок цінних паперів виконує функцію розподілу і перерозподілу капіталу між галузями і сферами економіки.

3. В контексті даного дослідження важливо виділити специфічні функції ринку цінних паперів – трансформаційну та інноваційну. Трансформаційна функція є важливою в тому плані, що дозволяє наблизити рівні потенційних інвестицій, які визначаються масштабами заощаджень на всіх рівнях (домогосподарств, підприємств і організацій, держави в цілому), з одного боку, до їх реального (фактичного) рівня – із іншого. Конкретні способи трансформації визначаються специфікою інструментів ринку цінних паперів (акції, облігації), що використовуються. Реалізація трансформаційної функції ринком цінних паперів дозволяє поєднати у єдиний ланцюжок початкові (формування заощаджень) і кінцеві (здійснення інвестицій) ланки інвестиційного процесу.

Інноваційна функція реалізується в результаті обігу на ринку цінних паперів різноманітних корпорацій, які діють в різних секторах економіки. На основі оцінки ступеня їх ефективності і перспективності формується відповідна система курсів їх цінних паперів. Найефективніші підприємства отримують найвищу оцінку з боку учасників ринку, інвесторів, і таким чином мають можливість залучення додаткових інвестицій за рахунок нових випусків цінних паперів і їх розміщення на фінансових ринках.

Література

1. Бурмака М. Здійснення DvP на фондовому ринку України: міжнародний досвід та особливості впровадження / М. Бурмака, С. Антонов // Вісник НБУ. – 2009. – № 7 (161). – С. 18-25.

2. Доходи та заощадження в перехідній економіці України / [за ред. С. Панчишина та М. Савлука]. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2003. – 406 с.

3. Зимовець В.В. Державна фінансова політика економічного розвитку [монографія] / В. В. Зимовець. –К.:НАН України; Ін-т екон. та прогнозув. –2010. – 256 с.

4. Жуков Е.Ф. Ценные бумаги и фондовые рынки: [учеб. пособ. для вузов] / Е.Ф. Жуков. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – 224 с.

5. Маковецкий М.Ю. Инвестиционный процесс и рынок ценных бумаг: механизм функционирования, современное состояние, перспективы развития / М.Ю. Маковецкий. – М.: Анкил, 2003. – 312 с.