Бендас В.В.

Буковинський державний медичний університет, м.Чернівці

ОСОБЛИВОСТІ ЗАБОРУ МАТЕРІАЛУ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ХЕЛІКОБАКТЕРІОЗУ

Збудник хелікобактеріозу Н.рylori. входить до родини Spirillaceae, роду Helikobakter. Матеріалом для дослідження є отриманий при ендоскопічному обстеженні слизової оболонки шлунку біопсійний матеріал (не менше 3 зразків з різних ділянок), шлунковий сік, мазок із слизової оболонки геніталій та шийки матки, слина, випорожнення, сироватка крові. Велика увага при лабораторній діагностиці хелікобактерної інфекції надається дотриманню правил та техніки забору матеріалу. А саме, при заборі матеріалу слід дотримуватися наступних правил: матеріал повинен забиратися з вогнища інфекції, кількість матеріалу повинна бути достатньою, матеріал слід забирати до початку терапії, матеріал повинен забиратися з дотриманням правил асептики, після забору матеріал слід негайно транспортувати в лабораторію, якщо цей процес затягується, необхідно використовувати спеціальні транспортні середовища та холодильники для тимчасового зберігання, посів повинен бути чітко дозованим, при посіві до живильного середовища обов’язково необхідно додавати антибіотики, усі рідкі екстракти попередньо центрифугують, після чого досліджується осад, дослідження необхідно проводити в динаміці.

. 1. Особливості взяття матеріалу (біоптату) з різних ділянок слизової оболонки шлунку наступні: у хворих, які не приймали антихелікобактерні препарати, забір матеріалу проводиться з малої кривизни з місць із максимальною гіперемією і набряком в різних ділянках слизової оболонки антрального відділу поблизу кута шлунку за допомогою фіброгастродуоденоскопу. У тих, хто тільки завершив приймати курс антихелікобактерної терапії, або при наявності шлунково-кишкової кровотечі, забір матеріалу здійснюють із декількох ділянок слизової оболонки антрального відділу та тіла шлунку. Взяття матеріалу з дна виразки і ерозії, а також із країв вважається помилкою тому, що в них немає епітеліальних клітин, які мають властивості, що необхідні для адгезії та колонізації бактерій. При проведенні біопсії дітям, особливо маленького віку, може бути призначений загальний наркоз, що робить процедуру більш комфортною як для дитини, так і для лікаря.

2. Дослідження шлункового соку. Хворого потрібно проінформувати, щоб напередодні ввечері він не вживав гострої грубої їжі. Дослідження проводиться вранці натще, перед цим хворий не повинен палити. Перед введенням зонду необхідно навчити хворого глибоко дихати носом. Правильно і зручно посадити хворого: він повинен щільно притулитися до спинки стільця і злегка нахилити голову вперед. Шию та груди хворого накрити серветкою і дають йому в руки лоток для збирання слини. Ця слина може служити матеріалом для проведення ПЛР на Н. рylori. У разі потреби зняти зубні протези. Дальше виміряти у хворого відстань від пупка до різців, тобто відстань на яку потрібно ввести зонд. Чистими руками береться зонд, сліпий кінець якого змочений теплою водою, а вільний кінець зонду перекривається затискувачем. Правою рукою беремо зонд на відстані 10-15 см від сліпого кінця, а лівою притримуємо його вільний кінець. Сліпий кінець зонда кладемо на корінь язика хворого і пропонуємо йому зробити кілька ковтальних рухів і глибоко дихати носом, а в цей час зонд просуваємо у глотку. При появі позивів до блювання хворий повинен губами затиснути зонд і глибоко дихати через ніс. При кожному ковтальному русі просовуємо зонд стравоходом до відповідної позначки на зонді. Ковтати зонд хворий повинен повільно, щоб він не скрутився. При появі соку за допомогою шприца цілком відсмоктуємо першу порцію для лабораторного дослідження.

3. Забір слини. Попередньо хворий має почистити щіткою зуби, прополоскати рот водою (2% розчином соди, розчином фурациліну або перманганату калію). Для аналізу потрібно забирати 3-5 мл свіжої слини. Збирають її у пробірки з широким горлом і пласмасовим корком, попередньо старанно вимиті гарячою водою з милом та висушені.

4. Забір випорожнень. Для бактеріологічного дослідження випорожнення беруть з прямої кишки стерильною дротяною петлею або ватним тампоном, щільно намотаним на металеву петлю, в стерильну пробірку з консервантом.

Хворий лягає на бік, ноги зігнуті в колінах. Лівою рукою розсовують сідниці хворого, а правою обережно, обертальними рухами, вводять у задній прохід на 8-10 см дротяну петлю, намагаючись при цьому зняти зі стінки кишки шматочок калу. У направленні зазначають прізвище та ініціали хворого, а також мету дослідження, дату та час забору матеріалу та хто здійснював забір. Кал допустимо зберігати для дослідження в холодильнику 24 години.

5. Особливості взяття мазків зі слизових оболонок статевих органів жінки та цервікального каналу. Взяття матеріалу проводиться до бімануального дослідження. Перед тим, як взяти мазок, дуже важливо сухою стерильною серветкою прибрати з піхви надлишок виділень (так як там знаходяться зруйновані клітини та лейкоцити, детрит і вимерші мікробні клітини). При недотриманні цієї вимоги, мікроскопічна картина може бути хибною, так як ядра епітеліальних клітин та детрит зустрічаються при такому патологічному стані, як цитолітичний вагіноз, якого на самому ділі може і не бути, а частину мікроорганізмів не вдасся правильно ідентифікувати у звязку з тим, що вони втрачають властивість правильно сприймати барвники.

У жінок беруть мазок у лежачому положенні на гінекологічному кріслі з дотриманням всіх правил асептики і антисептики. Перед тим як взяти матеріал із цервікального каналу шийки матки, матку відкривають за допомогою стерильних гінекологічних дзеркал. У жінок до 40 років - роблять легкий зішкріб із всієї поверхні шийки матки та з вічка цервікального каналу. У жінок після 40 років - роблять легкий зішкрібок із всієї поверхні шийки матки, з глибини цервікального каналу (1-1,5 см) і заднього склепіння. Мазки наносять тонким шаром на абсолютно чисте і знежирене скло, висушують на повітрі, нумеруються згідно списку і поміщають у контейнер. Доставка в лабораторію проводиться не пізніше 2 дня з моменту взяття мазка.

6. Біопсія шийки матки. Біопсія шийки матки - це процедура, у ході якої проводиться забір зразка тканини шийки матки для подальшого лабораторного дослідження під мікроскопом. Для мікробіологічного дослідження використовують ендоцирвікальну біопсію (ендоцервікальний кюретаж) він передбачає забір зразків тканини з цервікального каналу. Тонкий зонд вводять в цервікальний канал на 1-1,5см, роблять зішкріб і, обережно круговими рухами виймають, не торкаючись стінок піхви. Зонди замочують у рабочому розчині дезинфікуючих засобів.

7. Правила забору крові. За всіма правилами асептики і антисептики кров для дослідження забирають з ліктьової вени в кількості 5 мл. у суху стерильну пробірку (без консерванту). Відділення сироватки від еритроцитарної маси здійснюють обвівши згусток від стінок пробірки стерильною пастерівською піпеткою через 30 хв. стояння при температурі 37⁰С. Потім пробірки ставлять на 1 год. у холодильник при температурі +2-+4⁰С. Коли сироватка недостатньо відокремилась, проби центрифугують 5 хв. при 15000 обертах зберігають у холоднику при температурі +2-+4⁰С. Потім сироватку у кількості 1,5 - 2 мл переносять у стерильні пеніцилінові флакони з гумовими корками.

Матеріал реєструють, оформляють 2 примірники направлення і передають в лабораторію не пізніше 24-72 год. після забору крові.