Педагогические науки/ Проблемы подготовки специалистов.

Аспірант Підлубна О.М.

Кіровоградська льотна академія

Національного авіаційного університету, Україна

Зарубіжний досвід як шлях до якісної підготовки сучасних спеціалістів України

Сучасні технології та їх широке використання у різних сферах діяльності визначили місце людини у виробничому процесі, та спричинили зміну психології людей, структуру сучасного суспільства та напрямок сфери діяльності. На даний час інформація є головним фактором розвитку суспільства. Таким чином необхідно враховувати результати, саме інтелектуалізацію праці. Для України актуально модернізація вищої освіти та євро інтеграційний напрям розвитку. Отже, глобалізація, розвиток техніки, перехід до інформаційного суспільства зумовили підвищення якості, оновлення змісту та форм організації навчально-виховного процесу [7]. Останнім часом науковці різних країн намагаються удосконалити систему освіти, особливо професійну освіту. На початку ХХІ ст. США доводить, що освіта та професійна підготовка відіграють вирішальну роль у якісних змінах у сучасному інтелектуальному суспільстві.

Щодо державної політики України, то вона спрямована на модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, створення Зони європейської вищої освіти та входження в освітній та науковий простір Європи. У зв’язку з цим, наша країна встановила нові вимоги до системи вищої освіти для якісного приєднання до Болонського процесу. Зокрема, нормативні документи України щодо розвитку освіти визначають, що стратегія сучасної освіти спрямована на підвищення якості освіти й виховання; забезпечення різним верствам населення якісної освіти; адаптацію до сучасної ринкової економіки; стратегію інноваційного розвитку; інтеграцію у європейський та світовий освітній простір; підвищення рівня безпеки при використанні повітряного простору України авіаперевізниками; підвищення конкурентоспроможність вітчизняних авіаперевізників [5].

Крім того, метою освіти є забезпечення наукової, практичної підготовки фахівців, всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її розумових і фізичних здібностей. А також визначення рівня науково-технічного, економічного та соціально-культурного прогресу, на формування інтелектуального потенціалу громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення рівня освіти спеціалістів, забезпечення виробництва кваліфікованими фахівцями. Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами [4].

Варто зазначити, що доцільно звернутися до зарубіжного досвіду, де існує процес перетворення праці в науково-технічний та соціально-економічний прогрес. Як приклад, розглянемо діяльність уряду та корпорацій США, які за останні 20-30 років створили спеціальні закони та державні програми, які мають на меті розвиток інтелектуального потенціалу спеціалістів, на заохочення фірм і корпорацій до «інвестування в особистість». Звичайно, ці заходи супроводжувались фінансовою та організаційною підтримкою держави, розробкою і запровадженням сприятливої податкової політики, кредитуванням, грантами тощо [8, 6].

Крім того, існує тенденція до розмивання кордонів між фізичною та розумовою працею. У США та Західній Європі сучасні підприємства навіть стали відмовлятись від термінів «робітник» і «службовець», а кожен працівник підприємства отримав нову назву – «технологічно орієнтований співробітник». Такі робітники повинні мати базове уявлення про принципи технології виробництва, про електротехніку, про хімічні процеси тощо. Американський соціолог Р. Ф. Келлі називає цих висококваліфікованих робітників «золотими комірцями» [9, 2].

Американський професор Джон Гербст у своїх лекціях наголошував на тому, що сьогодні традиційний спосіб навчання молоді вже нікого не задовольняє, важливо те, що сучасному суспільству потрібні «мислячі індивідуальності, а не маса сліпих виконавців». Як показали результати опитування керівників американських фірм і підприємств. Головним запитанням опитування було виокремити якості людини, якими повинен володіти спеціаліст, більшість відповідей було «високий рівень освіченості». Потім у порядку зменшення було «уміння приймати самостійні рішення», «уміння працювати в групі», «комунікативність», «готовність до перенавчання», «готовність до набуття нових знань» [10, 3]. Такі результати свідчать про те, що сучасним спеціалістам не вистачає умінь бути багатогранними, висококультурними, комунікабельними, мати свою думку та здатних рахуватися із різними поглядами.

Варто зазначити, що відповідний аналіз актуальних проблем освіти неможливий без урахування змін, які відбулись в економіці, науці та техніці за останні десятиліття. Ці реформи призвели до зміни умов суспільного розвитку та прискорили розвиток вищої освіти [8, 1]. Таким чином, сучасні технології та участь вітчизняної системи вищої освіти в євроінтеграційних перетвореннях має бути спрямована лише на її розвиток, набуття нових якісних перетворень, а це можливо тільки шляхом проведення модернізації вищої освіти та створення програми послідовного зближення її з європейським освітнім і науковим простором.

Література

1. Аствацатуров Г. О. Интерактивное обучение на уроках обществознания / Георгий Осипович Аствацатуров // Современные технологи обществоведческого и правового образования. – М.: АПК: ПРО, 2001. – С. 17-18.

2. Берталанфи Л. Системный подход / Л. Берталанфи // Мир философии: в 2-х ч. М.: Политиздат, 1991. Ч. 1. С. 286-296.

3. Бодалев А. А. Общение и формирование личности / Алексей Александрович Бодалев // Вопросы психологии познания людьми друг друга и общения. – Краснодар, 1978. – С. 3-12.

4. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття») // Освіта. – 1993. -№ 44,45,46.

5. Закон України «Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації»: від 20.02.2003 р. // ВВР України. – 2003. – № 17. – С. 140.

6. Кларин М. В. Инновации в обучении: метафоры и модели: анализ зарубежного опыта / Михаил Владимирович Кларин. – М.: Наука, 1997. – 223 с.

7. Коломієць С. В. Зміна ролі викладача в умовах застосування електронних засобів навчання / Світлана Володимирівна Коломієць // Електронні засоби та дистанційні технології для навчання протягом життя: тези доповідей IX Міжнародної науково-методичної конференції – Суми. 2013 р. – С. 60-61.

8. Коменский Я. А. Избранные педагогические сочинения / Ян Амос Коменский. – М.: Учпедгиз, 1955. – 238 с.

9. Gulot D., Minni C. A gui profile la formation continue // Problumes u comonigues. – 2002. – №2759. – P.29-32.

10. Mead G. H. New paperback edition Mind, Self and Society from the standpoint of a social behavoirist. The University of Chicago Press. – 1967. – Р. 2-45.