Педагогические науки/ 3.Методические основы воспитательного процесса

К.п.н. Корницька Ю.А.

Національний технічний університет України «КПІ», Україна

Гуманізація виховного середовища вищого як основна умова виховання соціальних цінностей у студентів вищих технічних навчальних закладів.

Сьогодні одне з найважливіших завдань, яке покликані вирішувати вищі навчальні заклади поряд з фаховою підготовкою, полягає у створенні умов для формування у студентів системних уявлень про навколишній світ, його цінності, забезпечення успішної самореалізації у період навчання й після його завершення, сприяння визначенню суспільно значущих ціннісних орієнтирів та здатності керуватися ними у власній життєдіяльності. Йдеться про виховання у майбутніх фахівців соціальних цінностей – керівних принципів, які детермінують їхнє головне і відносно постійне ставлення до інших людей, самих себе, допомагають оцінювати суспільні події та явища, визначатися з моделями соціальної взаємодії і соціальної поведінки.

Проблема соціальних цінностей складна й багатоаспектна за своєю сутністю. З погляду філософії до її вивчення звертаються В. Андрущенко, Л. Баєва, Л. Панченко та інші. Як психологічний феномен, соціальні цінності набули висвітлення в працях І. Беха, М. Боришевського, Н. Дембицької, О. Киричука та інших. У педагогічній науці проблема соціальних цінностей розкривається в дослідженнях О. Бондаревської, В. Долженко, О. Картатих, Т. Кравченко, Т. Равчиної та інших. Водночас реалії сьогодення свідчать, що молодь, яка навчається у вищій школі, не завжди адекватно реагує на суспільні перетворення, що призводить до зміщення пріоритетів у ціннісній сфері, світосприйнятті, втрати віри в будь-які ідеали загалом.

У найбільш несприятливому становищі перебувають студенти вищих технічних навчальних закладів. Обмеження гуманітарних дисциплін, акцентування переважно на професійному становленні, часом на шкоду ціннісно особистісному, суттєві розбіжності між професійною підготовкою та загальнокультурним розвитком, нівелювання важливості залучення майбутніх фахівців до високих зразків культури призводить до звуження у студентів вищих технічних навчальних закладів емоційної сфери, домінування прагматичних цінностей на шкоду творчим настановленням і соціокультурному вдосконаленню, утруднює оволодіння якостями і властивостями, необхідними для успішної взаємодії в соціумі, посилює конфлікт між особистістю й соціальним середовищем, суспільними вимогами, потребами й особистісними цінностями молодої людини. Як наслідок, актуалізується необхідність розробки і запровадження у позааудиторну виховну діяльність технічних ВНЗ педагогічних умов, орієнтованих на привласнення студентами соціальних цінностей і мінімізації наявних недоліків.

Під педагогічними умовами в нашому дослідженні розуміємо спеціально створені й запроваджені в педагогічну практику фактори, які сприяють оптимізації виховання у студентів технічних ВНЗ соціальних цінностей.

Однією з основних умов ми обрали: гуманізацію виховного середовища вищого навчального закладу на основі демократизації взаємодії учасників педагогічного процесу. Під гуманізацією вищої освіти розуміємо визнання людини як особистості, її права на свободу, реалізацію її спроможностей, утвердження блага людини як провідного критерію суспільних відносин [2, с. 74]. Саме в гуманізованому середовищі можливе виховання індивіда, якому притаманні емпатійність, безумовне прийняття іншого, що набуває прояву у поведінці, в основу якої покладаються настановлення на партнерську взаємодію. Виховна діяльність у гуманістично налаштованому середовищі стає новим контекстом формування і розвитку студентів, який створює сприятливі передумови для самопізнання, рефлексії, залучає до суб’єкт – суб’єктних відносин.

Гуманізація виховного середовища, на нашу думку, досягається завдяки відмові від заборонно-каральної тактики, заміною її цілеспрямованим створенням ситуацій, в яких студенти мають змогу робити власний вибір; культивуванням таких відносин, які забезпечували б урахування, з одного боку, потреб, інтересів, схильностей студентів, а з іншого, – наповнювалися змістом, в якому зацікавлене суспільство. Це сприяє формуванню в них єдності знань, переживань і поведінки щодо тієї чи іншої соціальної цінності. Адже „ефективність певного виховного впливу слід оцінювати за рівнем узагальнення й інтеграції у вихованців єдності пізнавального, емоційного та поведінкового компонентів, які характеризують фундаментальні якості їхньої особистості” [1, с. 3]. Гуманізація середовища також передбачає орієнтацію на забезпечення творчого, емоційно насиченого проживання студентами свого буття, самовизначення і вибору власної справи, свого кола змістовного спілкування, місця реалізації сил. Значною мірою це досягається за допомогою запровадження ціннісно-особистісного підходу, сутність якого полягає в спрямованості на внутрішнє особистісне зростання студентів, тобто на їх усвідомлений саморозвиток. Гуманізації виховного середовища сприяє й запровадження низки демократичних принципів взаємодії як загальних вимог до його функціонування. Принципи детермінують спрямованість виховної діяльності, зумовлюють перетворення закладеного в ній змісту на індивідуальні надбання студентів. До таких принципів відносимо: принцип системності, принцип демократизації виховання, принцип тісного зв’язку виховання із соціальною дійсністю, принцип культуровідповідності, принцип поєднання цілеспрямованої виховної діяльності з ініціативою студентів.

Література:

1. Бех І. Д. Виховання особистості / Бех І. Д. – Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади. – К. : Либідь, 2003. – 342 с.Бех І. 100 ключів виховного успіху: [наук.-метод. посібник] / Іван Бех // Шкільний світ. – 2009. – № 21 – 23. – 152 с.

2. Тинний В. Ідеї гуманізму в сучасній педагогіці / В. Тинний, В. Колечко // Вища школа. – 2002. – № 2–3. – С. 72–78.