Чаплак Марина, Колотій Тетяна
Чернівецький педагогічний коледж ЧНУ ім.
Ю.Федьковича
Роль святкових
ранків та розваг у музичному вихованні дітей дошкільного віку
Залучення дошкільнят до скарбниці вітчизняного та світового музичного
мистецтва має різні форми організації відповідної роботи. Це, передусім,
найдоступніша кожній дитині самостійна музична діяльність і найбільш поширена у
дитячому садку музика в повсякденні. Це музичні заняття як провідна
освітньо-виховна форма, а також музичні розваги й музично-театралізовані свята,
які дають дітям змогу відчути художньо-естетичну природу музики та пластики як
мистецтв вияву людських емоцій і почуттів, взаємодії виконавців і глядачів [3,
с.6].
Естетичне виховання має пронизувати весь педагогічний процес, охопити всі
форми роботи з дітьми (заняття, свята, розваги, самостійну музичну діяльність,
гуртки). Важливо комплексно використовувати твори музичного, театрального,
літературного, образотворчого мистецтва в контексті загальнолюдської і
національної культури, організовуючи цілеспрямоване педагогічне спілкування
дітей у середовищі мистецтва для введення їх в історичну епоху, ознайомлення з
національним колоритом, засобами художньої виразності, притаманними різним
видам мистецтва [2, с.88].
Різноманітні
музичні розваги, які проводяться в дитячому садку, дають малятам велику втіху й
радість. Розумна їх організація, перспективне планування видів і тематики,
залучення дітей до підготовки та участі в них сприяють належному
музично-естетичному розвиткові вихованців. Естетична атмосфера розваги, у якій
дитина діє разом з дорослими, має заохочувати її створювати собі гарний
настрій, радіти спільним музичним забавам та співам, власним музичним проявам [4,
с.5]. Музика в розвагах використовується по-різному: в одному випадку становить
основний зміст (музичні ігри, концерти, дитячі опери, хореографічні мініатюри,
хороводи), в іншому застосовується принагідно (спектаклі, ігри-драматизації,
композиції). Важливо вміло добирати музичні твори для розваг, враховуючи їх
педагогічну цінність. Тобто музика має бути яскравою, образною, з простими
мелодіями, що легко запам’ятовуються. Слід звертатися до знайомих дітям пісень,
танців, ігор, вивчених на заняттях, використання яких у новій ситуації, в іншій
захоплюючій формі принесе дітям задоволення, радість [1, с.216].
Кульмінацією
цілеспрямованої роботи з музичного виховання в садочку найчастіше стає музично-театралізоване свято, яке
являє собою спільне музично-пластично-театралізоване дійство дітей і дорослих
та організовується заради них самих і
близьких для дитини
гостей – своїх рідних [4,
с.6].
Дитяче
свято може об’єднувати в собі різні види мистецтва, як-от: музику, хореографію,
художнє слово, драматизацію, інсценування, театр, образотворче мистецтво, кіно,
цирк тощо. Такий синтез мистецтв підсилює етичний, художньо-естетичний та
діяльнісно-практичний впливи на всіх учасників святкового дійства. Проте
центральне місце посідає саме музика, адже вона в його палітрі є найважливішим
засобом образного відбиття дійсності [5, с.4].
Під час свята музика
справляє потужний позитивний вплив на всіх присутніх, а саме: надихає - створює у дітей та аудиторії потрібний
емоційний настрій і стан, відповідний до провідної ідеї та теми свята
(спокійний, урочисто-піднесений, веселий, насторожений тощо); прикрашає
(насичує учасників дійства та глядачів цінними враженнями, високими
переживаннями); організує: забезпечує ефективне керування поведінкою дітей
завдяки метроритмічній організації, вказує на виконання і характер певних дій
(крокувати, розгойдатись, покружляти), стимулює до ситуативних дій і проявів
(плескання, тупіт, вигуки, виконання певних ритмоформул); об’єднує – виконує роль стабілізаційного позитивного
фону, утворює єдине емоційне поле, вирівнює рівень емоцій аудиторії [5, с.5].
Зважаючи на зміст
державних стандартів дошкільної освіти в Україні, особливо важливими
орієнтирами для педагогів є показники розвитку дітей, тому дітям середнього дошкільного віку важливо прищеплювати
бажання радувати один одного й близьких власними музично-естетичними
виступами, необхідно підтримувати прояви дитячої ініціативи, індивідуальної інтерпретації виконавства. У старших дошкільнят -
зберігати індивідуальність дитячих проявів у виконавстві, підтримувати
музично-пластичні та пісенні імпровізації, виховувати у них потребу надавати
мистецьким діям емоційного й усвідомленого естетичного характеру. У
випускних групах необхідно заохочувати мистецьку активність дітей, їхнє
прагнення музично – пластично – театралізовано обряжати святкові події, створювати
піднесений настрій власними зусиллями для себе та інших, вміння творчо
співпрацювати з однолітками та дорослими, отримувати задоволення від самовираження
в мистецьких діях [4, с.6-7].
Отже, про
достатньо сформовану мистецьку активність можна говорити за умов, якщо дитина:
виявляє активність у музично-естетичній атмосфері розваги і свята; вміє
співпрацювати з дітьми й дорослими у процесі музичної діяльності; співвідносить
індивідуальне музичне виконавство з виконавством інших; радіє з власних і
спільних музичних успіхів; дістає задоволення від спілкування з музикою, від
спільного переживання з іншими дітьми та дорослими культурно-мистецьких подій.
Та як зазначає А.Шевчук, такі якості особистості успішно формуються в усіх
видах музичної діяльності, в різних формах організації музичного виховання й,
особливо, в музичних розвагах і святах [3, с.7].
ЛІТЕРАТУРА:
1.
Методика музичного виховання в
дитячому садку. – Київ: Вища школа, 1978. – 255 с.
2.
Шевельова
О. Нові
програми і технології навчання музичного виховання дошкільників // Психолого-педагогічні
проблеми сільської школи: Зб. наук. праць Уманського державного педагогічного
університету імені Павла Тичини / Ред. кол.: Побірченко Н.С. (гол. ред.) та ін. – Умань:
РВЦ «Софія», 2008. – Вип. 25. – С. 86-91.
3.
Шевчук А. Сучасні підходи до
організації музичної діяльності дітей // Дошкільне
виховання. – 2000. – №2. – С. 6-7.
4.
Шевчук А. Сучасні підходи до
організації свят і розваг // Дошкільне виховання. – 2000. – №3. – С. 5-7.
5.
Шуть М. Музичне оформлення дитячого
свята // Музичний керівник. – 2013. - №7. – С. 4-9.