Чаплак М.В.

Чернівецький педагогічний коледж ЧНУ ім. Ю.Федьковича

Про організацію, підготовку та проведення святкових ранків у ДНЗ

Дитяче свято має театрально-концертну природу, тому театралізація – це обов’язкова умова забезпечення видовищності заходу й один з основних компонентів успіху святкового дійства. Причому учасники свята повинні бути активними діячами і співтворцями свята, насамперед завдяки інтерактивним формам і прийомам. Шоу в чистому вигляді, що передбачає звичайний перегляд виступу, недопустиме у дитячому навчальному закладі.

Театралізація дитячого свята має свої «закони», а саме: передбачає конкретні час, місце, обставини проходження подій – а отже, вимагає розроблення чіткої драматургії, яскравих і простих режисерських ходів; покликана активізувати та зацікавити учасників свята, включити їхню фантазію, уяву, бажання діяти, радіти життю – а отже, слід подбати про оформлення святкової зали, антураж, костюми, реквізит, призи, музику (все має відповідати передбачуваним обставинам конкретної епохи, місця, ситуації); потребує особливої уваги до текстів ведучого та виконавців ролей; потребує наявності спеціальних концертних номерів, конкурсів та ігрових завдань, сюрпризних моментів [3, с.8].

Визначальними параметрами вибору необхідних музичних номерів до дитячого свята є: тематика (програмне наповнення музики); зміст і сюжет (процесуальні характеристики музики); сезонна відповідність (використання музичних творів, зміст яких відповідає порі року того чи іншого свята).

Крім цього, палітра музичних творів для свят має відрізнятися великою стильовою та сюжетною різноманітністю. Водночас дібраний музичний матеріал має захоплювати дітей і викликати у них інтенсивне співпереживання. Так, весела, завзята, жартівлива музика на новорічному святі налаштовує дітей на радісне очікування сюрпризів. Задушевні й ліричні мелодії, м’які ритми співзвучні зі святкуванням Восьмого березня або Свята мам і бабусь. На випускному святі у радісне, урочисте звучання музики можуть бути вплетені нотки жалю, адже розлучатися з дитячим садком завжди трохи сумно. Проте загальний настрій свята все-таки має бути світлим і життєрадісним.

Музика, яку використовують на дитячому святі, має характеризуватися певними ознаками, а саме: дитячість, живе виконання та невелика тривалість звучання. У сценарій дитячого свята необхідно вводити твори, спеціально написані для дітей. Вони є дитячими за суттю, оскільки: мають притаманну дитячій психології символічну й образну виразність; нескладні мелодично й невеликі за тривалістю звучання; оркестровані й аранжовані переважно в середньому та високому регістрах, з прозорою фактурою, з використанням милозвучних інструментів, зокрема дзвоників, металофонів, трикутників тощо.

Використання у дитячому святі сучасних естрадних композицій зі створеними наново текстами є небажаним. По-перше, такий новий текст вже не відповідатиме мелодії за інтонаційною природою, не буде пластичним і живим, адже його примусово підбиратимуть під готовий ритм. По-друге, самі естрадні мелодії здебільшого є штучними, створеними для танцювально-розважального формату, і за вокальним діапазоном зазвичай не відповідають віковим виконавським можливостям дітей. По-третє, специфічна естрадна оркестровка втрачає свою привабливість під час виконання в супроводі музичних інструментів, які є у розпорядженні дитячого садка, а фонограми «мінус-голос», які можна знайти в інтернеті, часто малопривабливі за звучанням та якістю. Усе це унеможливлює планомірний музичний розвиток дітей [2, с.8].

У дошкільному навчальному закладі дітям слід сприймати музику переважно через живі інструменти й лише у сприятливому режимі гучності. Діти мають вчитися слухати музику, прислухатися до музичних творів. Саме таким чином у дітей формуватиметься музична культура, а саме: розвиватиметься образне мислення й музичний слух, наповнюватиметься скарбничка музичних вражень, формуватиметься естетичний смак. Обрані для свята музичні твори мають тривати: для дітей молодшого дошкільного віку – до двох хвилин, для дітей середнього та старшого дошкільного віку – дві-три хвилини. Головною причиною саме такої необхідної тривалості звучання є нестійкість психічних процесів у дітей – уваги, мислення, уяви тощо. Музичні композиції, запозичені з шоу-вистав чи концертів зазвичай набагато довші, зі стереотипними ритмоформулами й мелодичними побудовами, і тому не є доцільним музичним матеріалом для дитячого свята.

Музика супроводжує кожен з етапів дійства, як-от: експонуюче повідомлення (музика першою розпочинає «діяти» на святі, створює відповідну атмосферу, емоційно єднає учасників і глядачів святкового дійства, налаштовує їх на темпоритм свята та на сприйняття його майбутніх подій); експозицію (музика допоможе представити головних персонажів, показати основний конфлікт сюжету, надати виставі певного ритму; завдяки прийому масового ритмічного аплодування швидко встановлюється єдине емоційне поле); розвиток дії (центральний і найдовший на святі – займає приблизно половину загального часу та розгортається в таких різновидах і формах звучання: ансамблі шумових, ударних, дитячих музичних інструментів; супровід хореографічних композицій (марші, танці, етюди, ігри); супровід театральних виступів (вихідні арії, показ характеру героя тощо); звукоімітація – відтворення специфічних необхідних для сюжету дійства звуків-образів (звуки природи, сигнали тощо); інструментальний фон для виконання певних дій (фон-презентація – акценти, фанфари тощо; фон «психологічного забарвлення» – своєрідна підказка для розуміння характеристичної риси героя; фон-супровід гри або ігрового епізоду – ритмічна, акцентована музика достатньої гучності, яка стимулює до активних дій; фон-супровід фрагмента сюжету – супровід дійової периферії поведінки персонажа; фон-аплікація або театральні шуми – дзюрчання води, шум лісу, крики птахів, шум моря, тупіт коней, постріл, голоси тварин, кроки людини тощо); кульмінаційну зону (найголовніша подія свята, де музика об’єднує аудиторію у високому емоційному пориві та підносить до почуття радості та щастя); розв’язку (музика на цьому етапі дає змогу образно «розставити всі крапки над «і», встановити й закріпити піднесений емоційний стан, залишити в душі дітей своєрідне відчуття отриманого «подарунку», а також музика проводжає дітей у групу після закінчення святкового дійства) [2, с.6-7].

Програма ранку обмірковується десь за півтора місяця до його проведення. В неї включаються танці, музичні ігри, пісні, добре знайомі дітям і які вони зможуть добре вивчити за час тих занять, що залишаються до свята. Тому, добираючи музичний матеріал для святкової програми, слід правильно враховувати можливості дітей [1, с.229].

У виступах повинні брати участь всі діти. Цього досягають насамперед тим, що частину пісень, танків, ігор виконують колективно. Окрім цього, кожна дитина повинна виступити якщо не індивідуально, то з невеличкою групою дітей. Колективні виступи завжди чергуються з індивідуальним читанням віршів, грою на дитячих музичних інструментах. Іноді в сюрпризних виступах об’єднується невелика група дітей. Вони виконують пісні й танці різних персонажів, розігрують невеликі сценки-драматизації. Індивідуальні виступи допомагають сором’язливим дітям перемогти ніяковість, розвивають певність у власній силі, переборюють скованість у рухах. В індивідуальних виступах кожній дитині дається можливість виявити свої музично-творчі здібності[1, с.230]. Ранок треба проводити в доброму темпі. Розтягнутість виступів, надто велика кількість їх порушує єдину лінію емоційно-фізіологічного навантаження. Уникнути цього допомагає насамперед активна участь дорослих у святі. При обговоренні сценарію необхідно визначити роль кожного вихователя, його обов’язки, призначити відповідальних за переодягання дітей, за регулювання світлових ефектів, за точний вихід окремих персонажів, допомогу в проведенні сюрпризних моментів тощо [1, с.231].

Музика в оформленні дитячого свята може бути: інструментальною та вокальною; самостійною (як-от вставний музичний номер у спектаклі, який не має прямого зв’язку з сюжетом) і допоміжною; авторською (дібраною відповідно до завдань сценарію); «дійовою особою» та декорацією (використання музичного інструмента, музичного пристрою епохи тощо) [2, с.4-5].

У процесі підготовки дитячих свят у дошкільному навчальному закладі музичний керівник є: ініціатором і автором ідей святкового проекту; керівником творчої групи з розробки ідеї та втілення задуму; репетитором номерів як вокаліст, акомпаніатор, хореограф, звукорежисер; координатором творчих осередків; ведучим програми тощо. Слід зазначити, що така професійна діяльність потребує колосальних знань, умінь і навичок у діапазоні від репродуктивних до творчих. Зокрема, педагог має: знати експресивний потенціал того чи іншого засобу музичної виразності; уміти добирати, накладати, мікширувати фрагменти музичних творів або музично-шумового оформлення на ПК за допомогою відповідного програмного забезпечення; використовувати та адаптувати матеріали інтернет-ресурсів, володіти банком адрес фахових сайтів, музичних порталів тощо.

Особливу увагу музичному керівнику слід звернути на інструментальні вступи до пісень і танців, оскільки вони налаштовують дітей на виразне виконання творів, визначають їхній темп та характер. Аби не знівелювати художню цінність музичних творів, під час їх виконання необхідно дотримуватись авторських ремарок: не можна спотворювати мелодію, гармонію, значно змінювати темп, авторське нюансування тощо[2, с.7].

Отже, використання музики як засобу педагогічного впливу в процесі організації святкових ранків та розваг, культурно збагачує маленьку особистість, сприяє її успішній соціалізації, широко відкриває їй особливості й традиції рідного та інших народів, наочно і зрозуміло показує культурні цінності сучасного світу, розширює знання дитини про саму себе та про навколишній світ. Різноманітні музичні розваги та святкові ранки, які проводяться в дитячому навчальному закладі, дають малятам велику втіху й радість. Розумна їх організація, перспективне планування видів і тематики, залучення дітей до підготовки та участі в них сприяють належному музично-естетичному розвиткові вихованців і створюють сприятливі умови для формування їх музичних здібностей.

Література:

1. Методика музичного виховання в дитячому садку. – Київ: Вища школа, 1978. – 255 с.

2. Шуть М. Музичне оформлення дитячого свята // Музичний керівник. – 2013. - №7. – С. 4-9.

3. Шуть М. Сучасне дитяче свято: педагогічний аспект // Музичний керівник. – 2012. – №3. – С. 4-11.