Бескорса О. А.

Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка

КУ Сумська ЗОШ І-ІІІ ступенів №12

Феномен дитячої обдарованості

Феномен обдарованості давно привертає увагу дослідників. З моменту виходу в світ книги Ф.Гальтона «Геній і спадковість» проблема дослідження природи обдарованості не тільки зберігає свою актуальність, але й набуває особливого статусу в межах нових наукових напрямів, пов'язаних з вирішенням завдання формування творчого потенціалу суспільства. На жаль, сучасне навчання досі орієнтоване на «середнього» учня. Виявленню, розвитку та навчанню обдарованих і талановитих дітей, що володіють більш високими творчими можливостями, досі приділяється занадто мало уваги.

Розуміння терміна «обдарований» протягом XX століття зазнало значних змін. Спочатку це поняття вживалося тільки по відношенню до дорослих, досягнення яких виявлялися видатними. Потім його почали застосовувати до дітей, маючи на увазі їх виняткові успіхи у навчанні.

Уже в 20-ті роки психологи розрізняли так звані спеціальні таланти: «технічний, комерційний, науково-академічний, художній, соціальний ...» [3, С. 95-96].

І все ж, як показує аналіз літературних джерел, поняття «обдарованість» досі вживається в різних значеннях:

1. «Генетично обумовлений компонент здібностей, що розвивається у відповідній діяльності або деградуючий при її відсутності» [1, С. 349];

2. «Видатні здібності, потенційні можливості в досягненні високих результатів і вже продемонстровані досягнення в одній або більше галузях ...» [4, С. 15];

3. «Поняття «обдарованість» походить від слова «дар» і означає особливо сприятливі внутрішні передумови розвитку» [5, С.З];

4. це системна якість психіки, що розвивається протягом життя, яка визначає можливість досягнення людиною більш високих (незвичайних, неабияких) результатів в одному чи кількох видах діяльності порівняно з іншими людьми [7, С.5].

На думку К. К. Платонова [6, С. 81], «всяка обдарованість є неодмінно спеціальна обдарованість до чого-небудь одного… немає ніякої «обдарованості взагалі», але існують різні, спеціальні схильності до тієї чи іншої діяльності». У наведеному висловлюванні, як і у всіх попередніх, обдарованість асоціюється з індивідуальними особливостями психіки людини, які називають здібностями.

Слово «здібність» має, щонайменше, два значення. За тлумачним словником Д.Н.Ушакова [10]: 1) природне обдарування, 2) можливість, вміння щось робити. Прикметник «здібний» зазвичай розуміється в першому словниковому значенні (наприклад, «здібна учениця», «здібний молодий вчений»). У такому випадку цей термін і «обдарованість» так тісно пов'язані, що не завжди їх можна розрізнити.

Ряд авторів давали розгорнуте визначення здібностей. Зокрема, С.Л.Рубинштейн [8, С. 149] розумів під ними «… складне синтетичне утворення, яке включає в себе цілий ряд даних, без яких людина не був би здатний до якої-небудь конкретної діяльності, і властивостей, які лише в процесі певним чином організованої діяльності виробляються». Вчений підкреслював, що «здібності людини реально дані завжди в деякій єдності загальних і спеціальних (особливих і одиничних) властивостей. Не можна зовні протиставляти їх один одному. Між ними є і відмінність і єдність» [8, С. 538]. Відповідно до концепції С.Л.Рубинштейна, загальна обдарованість індивіда співвідноситься із загальними умовами провідних форм людської діяльності і проявляється всередині спеціальних здібностей.

Серед дослідників «людських ресурсів» в нашій країні особливе місце займає ім'я Б. М. Теплова. Ним здійснений найбільш глибокий аналіз проблеми обдарованості і здібностей [9]. Визначаючи обдарованість як якісно своєрідне поєднання здібностей, від якого залежить успішність здійснення діяльності, він вважав, що «можна говорити про загальну обдарованості в широкому сенсі, як про обдарованість до широкого кола діяльностей» [9, С. 14-15]. При цьому здатності Б.М.Теплов розумів широко. Ним було запропоновано [9] три їх емпіричних ознаки, які й лягли в основу визначення, найбільш часто використовуваного фахівцями: 1) здібності – це індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої; 2) тільки ті особливості, які мають відношення до успішності виконання діяльності або декількох діяльностей; 3) здібності не зводяться до знань, умінь і навичок, які вже вироблені у людини, хоча і обумовлюють легкість і швидкість придбання цих знань і навичок.

У цілому така концепція розділяється практично всіма вітчизняними вченими, що підтверджується і визначенням здібностей, що приводиться в різних словникових джерелах.

1. Выготский Л.С. Педагогическая психология.- М.: Педагогика, 1971.- С.349.

2. Голубева Э.А., Изюмова С.А., Кабардова М.К. Опыт комплексного исследования учащихся в связи с некоторыми проблемами дифференциации обучения // Вопросы психологи. – №2. – 1991.

3. Левитов Н.Д. Психотехника и профессиональная пригодность.- М., 1924.- С.95-96.

4. Одаренные дети / Под ред. Г.В.Бурменской и В.М.Слуцкого.- М.: Прогресс, 1991.-С. 15.

5. Психология одаренных детей и подростков / Под ред. Н.С.Лейтеса.- М.: Академия, 1996,- С. 3; 10; 70.

6. Рабочая концепция одаренности.- М.: ИЧП «Изд-во Магистр», 1998.- С.5; 12-25.

7.Платонов К.К. Краткий словарь психологических терминов.- М.: Высшая школа, 1984.- С. 81.

8. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии.- М., 1946.- С. 538.

9.Теплов Б.М. Способности и одаренность,- М., 1941.

10. Ушаков Д.Н. Толковый словарь русского языка. Т. 1-4.- М., 1935-40.