Педагогические науки / 3. Методические основы воспитательного про­цесса

Д. мистецтвознавства Урсу Н.О.

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Україна

Ознайомлення школярів з малюванням на пленері

Вивчення рідного краю на пленері дає вчителю невичерпне джерело наочного матеріалу для навчання і виховання дітей. Це допомагає цікаво подавати новий матеріал, поєднуючи теорію з практикою. Так, на пленері учні в своїх малюнках мають можливість відображати певні визначні місця ландшафту, відтворювати конкретні елементи архітектури, конструкції споруд, характерні архітектурні особливості тієї чи іншої забудови тощо.

Саме у процесі навчальної діяльності на пленері має проводитися цілеспрямована робота для ознайомлення з природними ландшафтами краю, особливостями національного будівництва, усвідомлення та сприйняття учнями особливостей українського господарювання, розвитку практичних навичок відтворення краси краю, її природних та рукотворних багатств.

Як зазначають дослідники Р. Віклунд, С. Дюваль,  І.А. Зязюн,  Х. Шельскі любов до рідного краю формується у процесі пізнання навколишнього світу, оволодіння видами діяльності, що історично склались,  способами спілкування з іншими людьми, і відповідно є ідеальною формою відображення світогляду та громадянської позиції особистості.

Враховуючи вікові особливості дітей, на пленері цікавими для них будуть односеансні живописні етюди архітектурної пам’ятки на фоні пейзажу олійними фарбами (дерева різних порід, кущі, старовинні будівлі, мости, мури, вали з цікавими стежками тощо).

Надзвичайно корисними для учнів будуть цілеспрямовані завдання на виконання короткочасних етюдів – вправ на відтворення одного з простих мотивів різного стану природи (вранці, ввечері, опівдні, в сонячну, похмуру та дощову погоду). Ці завдання можна виконувати малим форматом на двох-трьох картонних аркушах паперу, що дає змогу порівнювати живописні якості та використані засоби, робити висновки щодо можливостей палітри у відображенні колористичних вирішень, характеру освітлення відповідних станів природи.

Вправи з передачі певного стану природи вчать школярів накопичувати професійні знання, уміння та навички, набувати впевненості у визначенні зорових вражень і використанні живописних засобів. Набувши деяких навичок роботи олійними фарбами при виконанні невеликих односеансних етюдів, школярі починають зображувати більші та складніші за композицією етюди, що розраховані на два-три заняття. Кількість уроків на виконання складного етюду залежить не лише від складності архітектурної будівлі, а й від зміни його освітлення. Тому багатосеансні етюди потрібно малювати у той самий час і при тому самому освітленні пейзажу.

Перед початком роботи над обраним об’єктом з натури вибирають живописне вирішення мотиву, знаходять найбільш вдалу точку зору (що дуже важливо для досягнення поставленої мети). Вибір точки зору залежить від розподілу великих тональних мас. Цікаву різноманітність пейзажу створюють контрастні за тоном його компоненти (група темних дерев на світлому небі, силуети освітлених архітектурних споруд на темному фоні зелені). Природа дуже багата на дрібні форми та другорядні деталі. Іноді трапляються й перешкоди – телеграфні стовпи, дерева, земляні вали, кам’яні валуни, які порушують композицію, її цілісність. Ці перешкоди або не зображують, або змінюють їх місце [2, с.115].

У роботі над багатосеансними етюдами значна увага приділяється зображенню хмар, форма і колір яких постійно змінюються.  Тому добре вивчивши їхню структуру під час односеансних етюдів учні з першого ж заняття мають узгодити форму і кольорові тони хмар з усією композицією, її колоритом і більше не повертатися до неба [2, с. 115-116].

Зауважимо, що виконання багатосеансного етюду вимагає цілеспрямованих спостережень, глибокого вивчення натури, кольорових і тонових відношень, завдяки яким можна охарактеризувати будь-яку пору року, той чи інший стан погоди. У багатоплановому етюді на передньому плані предмети зображують об’ємно, на повну силу контрастних кольорових і тонових відношень, тоді як другий план малюють слабшими тонами та з менш контрастною об’ємністю. Віддалені образи (на лінії горизонту) сприймаються і зображуються сплюсненими та дещо іншими кольорами (працює закон повітряної перспективи) [2, с. 116]. Обраний об’єкт має захоплювати своєю красою, тому для роботи над етюдом слід особливо уважно вибирати характерну споруду, улюблений куточок природи, щоб ним хотілося милуватися, щоб його хотілося малювати.

Перед початком роботи потрібно уявити багатосеансний етюд завершеним і продумати, як краще визначити основні кольорові відношення, як передати те, що вразило з першого моменту споглядання обраного об’єкту: стан погоди, освітлення, характер певних образів природи, споруди. Тому, щоб успішно завершити роботу над живописним етюдом, треба грамотно виконати підготовчий малюнок олівцем із вдалим композиційним і перспективним розміщенням усіх зображуваних образів, чітким розподілом меж світлотіней [2, с. 116-117].

Дивлячись на реальний об’єкт зображення, наприклад, Хотинську фортецю, і виконаний підготовчий малюнок олівцем, потрібно намітити план його кольорового вирішення. Починають писати багатосеансний етюд звичайно з головних у тональному і кольоровому відношеннях співчастин зображуваного. Насамперед виявляють тон землі (з розміщеними на ній основними архітектурними образами і значимими деталями) відносно неба. Учень самостійно має вирішити з чого краще почати етюд, щоб продовжити живописне і тонове вирішення його олійними фарбами. Кожне заняття багатосеансного етюду має закінчуватися на етапі «недописаності» будь-якої з  співчастин зображуваного, аж до поки не встановиться кольорове покриття його основних частин. На цьому етапі роботи, крім визначення тонових співвідношень, дбають і про насиченість кольору, його активність поряд з іншими кольорами [2, с. 117].

Звертаючи увагу дітей на тінь, потрібно наголосити те, що вона не відділяється від співвідношення всіх тонів, а сприймається з ним одночасно, не порушуючи точної взаємозалежності живописних співвідношень. Досвідчений художник бачить все узагальнено так само, як і хороший диригент, чує одночасно і скрипку, і флейту, і фагот. Це, так би мовити, вершина майстерності, але підходити до цього треба поступово [1, с.13].

Наступним етапом роботи на пленері буде виділення форми образів зображення через насиченість кольору та розміщенням їх у просторі. Необхідно звернути увагу на техніку виконання олійними фарбами, щоб накладені мазки передавали задум художника. Особливо треба пам’ятати про освітлення в природі, адже воно швидко змінюється, внаслідок чого змінюються співвідношення кольору і тону [2, с. 118]. Тому обираючи роботу на пленері на декілька сеансів слід дотримуватися чіткого плану в роботі:

·                        приступати до етюду у один і той самий час;

·                        з першого ж заняття визначити межу світла і тіні;

·                        насамперед звертати увагу на виявлення форм основних об’єктів зображуваного, їх індивідуальну кольорову і тонову характеристику, зображення необхідних типових деталей;

·                        намагатися йти від простого до складного, від загального до детального;

·                        на завершальному етапі знов варто повернутись до загального: узагальнюються форми, кольорові і тонові співвідношення, виділяється сюжетний центр композиції.

Отже, завершеність багатосеансного живописного етюду визначається не дріб’язковою обробкою непотрібних деталей, а вирішенням навчального і водночас творчого завдання.

Під час малювання етюду слід прагнути досягти поставленої мети, щоби кожен наступний етюд був написаний краще, ніж попередній. Малюючи пам’яткоохоронний об’єкт на фоні пейзажу, потрібно розвивати зорову пам’ять, оскільки цікаві для зображення короткочасні стани природи (захід чи схід сонця, веселка, туман, дощ) неможливо намалювати з натури, а в творчій композиції цікаво зображувати їх з великою життєвою переконливістю. Тому корисно писати етюди не лише з натури, а й з пам’яті.

Таким чином, у процесі творчої роботи на заняттях пленеру, в процесі роботи над зображенням архітектурного об’єкту у різних техніках олійного живопису закладається зародок творчого розвитку особистості, спрямований на розширення спектру здібностей та особистісних якостей, які проявляються і збагачуються у процесі засвоєння  етюдної діяльності, результати її характеризуються новизною та оригінальністю. Цілісний вплив адекватних методів, засобів, організаційних форм на пленері забезпечує розвиток передбачуваних творчих якостей характеру учня; специфіка пленерних занять сприяє інтеграції знань різних предметів (історії, народознавства, географії, природознавства, етики, літератури та ін.) для вивчення краєзнавства загалом.

Література

1.                     Дейнека А.А.  Учитесь рисовать / А.А.  Дейнека. – М.:  Изд-во Акад. художеств СССР, 1961. – 224 с.

2.                      Лунячек Й. Основы изображения с натуры / Й. Лунячек. –  К.: Изд-во АН УССР, 1961. – 128 с.