Мітяшкіна Т.Ю
Харьковський національний
технічний університет сільського господарства ім. П.Василенка
МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПІЗНАВАЛЬНОЇ
АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ
У швидкозмінному світі технології
відбувається стрімка зміна процесів машинобудування на основі впровадження
нових сучасних ідеї, що зумовлює необхідність підготовки висококваліфікованих фахівців
у технічних ВУЗах з сучасними знаннями та навичками графічної діяльності. Студенти
повинні не тільки у повному обсязі оволодіти матеріалом вузівських навчальних
програм але і бути творчо, пізнавально активними та володіти уміннями
самостійно вирішувати графічні завдання.
Вчені Ю.Бабанський, Є.Бєлкіна,
В.Давидов, М.Ігнатенко, І.Ільясов, І.Лернер, П.Підкасистий, Дж.Малаті, Г.Щукін
та інші досліджували проблеми навчання та розкривали аспекти формування й
розвитку пізнавальної активності особистості. Пізнавальну активність як
характеристику якості діяльності розглядали Н.Половнікова, Т.Шамова, Л.Арістова
визначала як прояв ставлення суб'єкта до навколишньої дійсності.
Науковці підкреслюють, що
пізнавальна активність це діяльнісний стан особистості (самостійна, ініціативна
діяльність особистості), що виражається в наполегливому прагненні до знань, до
розумової напруги і прояву вольових зусиль у процесі оволодіння знаннями [1].
Компонентами пізнавальної активності
П.Лузан визначав результативний, мотиваційний і операційний. На його думку в
результаті реалізації активності студентів у навчанні формуються певні знання,
уміння чи навички (результативний компонент); прийоми учіння визначають зміст
діяльності (операційний компонент); психічний стан особистості в пізнанні
визначає мотиваційний компонент [4].
Також вчені визначають мотиваційний,
когнітивний та дослідницький компоненти пізнавальної активності та її
показників (К.Сапашева). Включеність студента в пізнавальну діяльність на
основі потреби в знаннях, інтересу до пізнавальної діяльності К.Сапашева
розглядала як мотиваційний компонент. На його основі формується когнітивний
компонент, який характеризується оволодінням студентами розумовими діями й
операціями. Третій компонент (дослідницький) характеризується та виражає професійну
спрямованість пізнавальної активності майбутніх фахівців у їх практичній та
теоретичній діяльності [3].
Отже, у структурі активності
виділяють готовність, самостійність та свідомість виконання завдання, прагнення
підвищити свій особистий рівень. Коли під час занять створюються ситуації, у
яких студенти самі повинні відстоювати свою думку (конференції); рецензувати
відповіді товаришів ( чи графічні роботі); знаходити декілька варіантів
можливого вирішення пізнавальної задачі (проблеми) тощо, то досягається
найбільша активність студентів та формується аспекти їх самостійності. Отже, шляхом
спеціально підготовлених завдань з використанням методів проблемної ситуації
створюється ситуація, для виходу з якої студентові не вистачає наявних знань.
Студент при вирішенні проблемної ситуації змушений сам активно формувати нові знання за допомогою викладача
і за участю інших слухачів, спираючись на особистий або чужий досвіді, логіку.
Залежно від характеру діяльності
пізнавальна активність виявляється на різних рівнях:
1) Нульовий
характеризується пасивністю особистості, відсутністю ініціативності,
неможливість самостійного пошуку і розв'язання пізнавальних завдань (Т.
Алексєєнко, О. Коротаєва);
2) відтворювальний
характер, де репродуктивна активність характеризується усвідомленим заучуванням
теорії, відтворенням зразка дії (П. Лузан);
3) реконструктивний (В. Лозова), або
продуктивний (П. Лузан), де передбачається вибір способів діяльності,
використання здобутих знань, їх переніс в інші ситуації;
4) творчий рівень, характеризується пізнавальною
активністю та самостійністю особистості у визнанні цілей, завдань, способів їх
вирішення, потребою оволодіння знаннями, уміннями, навичками.
Всі ці рівні мають інтегративний характер,
активність студента може переходити з одного рівня на інший залежно від умов.
Результатів можна досягти тоді, коли пізнавальна активність поєднується з
розвитком самостійності, бо активність виявляється в самостійності, а
самостійність передбачає активність. Активні студенти, як правило, є більш
самостійними.
Список використаних джерел:
1.
Гончаренко
С. Український педагогічний словник / Семен Устимович Гончаренко. – К. :
Либідь, 1997. – 376 с.
2.
Лозова В.І. Пізнавальна активність школярів: (спецкурс із дидактики): (навчальний посібник для
пед.інститутів) / Лозова В.І. - Х.: Основа, 1990. – 89с.
3. Сапашева К.Х. Формирование познавательной активности студентов педвузов в
процессе изучения педагогических дисциплин: Автореф. дисс... канд. пед. наук:
13.00.01. – Москва, 1986. – 15с.
4. Теслюк В.М., Лузан П.Г., Шовкун Л.М. Основи педагогічної майстерності //http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=41652
5.
Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе
/ Щукина Г.И. – М.: Просвещение, 1979. - 160 с.