Луганський національний університет імені Тараса
Шевченка, Україна
Інформатизація
освіти є одним з найважливіших напрямків національного процесу модернізації
освіти. Наразі Інтернет-технології стали реальністю, а в багатьох випадках
повсякденною практикою для українських школярів і студентів. Останніми роками
були розроблені теоретичні засади інформатизації середньої та вищої освіти,
зокрема, іншомовної освіти. Виникла низка методичних робіт вітчизняних
дослідників, у яких автори пропонують власні методики навчання аспектам мови,
видам мовленнєвої діяльності, формування компонентів іншомовної комунікативної
компетенції й міжкультурної компетенції за допомогою сучасних засобів
синхронної (чат, skype) та асинхронної (електронна пошта, веб-форум)
комунікації, технологій Веб 2.0 (блоги, вікі, підкасти). Ці й багато інших
досліджень свідчать про те, що Інтернет-освіта є невід'ємною частиною
навчально-виховного процесу як у середній загальноосвітній, так і у вищій школі
[1].
Метою даного
дослідження є визначення особливостей Інтернет-освіти як нової форми
навчально-виховної діяльності.
Термін Інтернет-освіта досить активно ввійшов у
педагогічну практику. Перед сучасним освітнім середовищем стоїть завдання
підготувати своїх учнів до можливості орієнтуватися в інформаційному просторі,
можливості опановувати інформаційну культуру. У цей час уже не викликає сумніву
необхідність використання Інтернету в навчально-виховному процесі. [2].
Впровадження
нових інформаційно-комунікаційних технологій у процес іншомовної освіти є
сьогодні пріоритетним напрямком, актуальність якого визначається необхідністю
рішення загальнодержавних проблем: відповідність світовим тенденціям розвитку
інноваційної освіти, модернізації економіки й задоволення соціального
замовлення суспільства.
Як відомо,
Інтернет є невичерпним джерелом змістовної інформації, що розширює
комунікативний й освітній простір учнів. Доцільним є розгляд наступних переваг
Інтернет-освіти:
а) у
навчально-виховному процесі: можливість дистанційного навчання; проведення
навчальних міжпредметних телекомунікаційних проектів; проведення дистанційних
олімпіад; участь у телеконференціях; участь у тематичних конкурсах зі створення
веб-сторінок; віртуальні методичні об'єднання учителів-предметників;
б) у
позакласній і виховній роботі: одержання додаткової інформації з різних
інформаційних джерел; проведення дискусій для вчителів-предметників; участь
учнів і вчителів у чатах на задану тему; інформація про проведення різних
конкурсів і можливості одержання грантів; консультаційне обслуговування;
можливість установлення особистих контактів учителів й учнів з різних країн.
в) в
адміністративно-управлінській роботі: створення єдиної управлінської
інфраструктури району, округу, міста; створення єдиних бібліотечних каталогів у
рамках району, округу; використання можливостей Інтернет-магазинів; пошук
кадрів по наявних вакансіях [3].
Як видно з
перерахованого вище, Інтернет надає можливості для одержання інформаційних
ресурсів й особистої самоосвіти й учням, і вчителям. А ці два суб'єкти є
нерозривними й становлять основу освітнього простору. З одного боку, Інтернет –
це величезне інформаційне поле, що містить найрізноманітнішу педагогічно цінну
інформацію, з іншої сторони Інтернет надає різноманітні можливості пожвавлення
сприйняття цієї інформації: графіка, звук, рух.
Таким чином,
Інтернет дозволяє організовувати різного роду спільні дослідницькі роботи
учнів, учителів, студентів, науковців з різних шкіл, наукових і навчальних
центрів одного або різних регіонів або навіть різних країн; забезпечувати
оперативну консультаційну допомогу широкому колу освітян з науково-методичних
центрів; створювати мережі дистанційного навчання й підвищення кваліфікації
педагогічних кадрів; оперативно обмінюватися інформацією, ідеями, планами,
розширюючи в такий спосіб свій кругозір, підвищуючи свій культурний рівень;
прищеплювати навички дослідницької діяльності, моделюючи роботу наукової
лабораторії, творчої майстерні; розвивати вміння добувати інформацію з
різноманітних джерел, обробляти її за допомогою найсучасніших комп'ютерних
технологій; створювати мовне середовище (в умовах міжнародних телекомунікаційних
проектів, телеконференцій, а також аудио- і відеоконференцій, чатів), що сприяє
виникненню природної потреби в спілкуванні іноземною мовою; сприяти
культурному, гуманітарному розвитку учнів.
Можемо стверджувати, що потенціал використання Інтернет–ресурсів є величезним та невичерпним. Глобальна мережа Інтернет створює
умови для одержання будь-якої необхідної учням і вчителям
інформації: країнознавчого матеріалу, новин з життя молоді, статей з газет і
журналів, необхідної літератури тощо. Учні можуть брати участь у тестуванні, у
вікторинах, конкурсах, олімпіадах, проведених
у мережі Інтернет. До того ж, застосування
інформаційно-комунікаційних технологій здатно перевести навчання іноземним
мовам на новий рівень, дозволяючи збільшити кількість громадян, що володіють
іноземною мовою, і поліпшити якість іншомовної освіти.
Література:
1.Сысоев П. В.
Использование сервиса «Твиттер» в развитии умений письменной речи учащихся /
П. В. Сысоев, О. В. Пустовалова // Иностранные языки. – 2013. - № 1.
– С. 12–18.
2.Рогова Г. В.
Методика обучения английскому язику на начальном этапе в средней школе /
Г. В. Рогова. – М. : Образование, 1988. – С. 42–45.
3.Чебан О. О. Интернет-технологии в школе / О. О. Чебан // Вопросы
Интернет-образования. – 2005. - № 30. – С. 31–7.