Викладач англійської мови Павлович А. В.
Національний
технічний університет України «КПІ»
Особливості педагогічної
діяльності викладача у вищій школі в рамках особистісно-орієнтованого навчання
Вступ України до
Болонської співдружності включає в себе суттєві перетворення системи вищої
освіти. Розробка та впровадження інноваційних технологій вимагає детального
аналізу переваг та недоліків системи підготовки педагогів в Україні. Належна
підготовка викладача іноземної мови – одне з актуальних завдань сьогодення.
Викладачі ВНЗ є однією із
соціально-професійних груп, які виконують надзвичайно важливі завдання:
збереження і примноження культурних надбань суспільства й цивілізації в цілому;
соціалізацію особистості на важливому етапі її формування, пов´язаному з
професійною підготовкою.
Підготовка спеціалістів з вищою освітою
вимагає виконання ряду функцій: продукування, передання і поширення знань,
формування у студентів усвідомлення необхідності постійно навчатися,
підвищувати свій освітньо-кваліфікаційний рівень. Кузьмінський А.І. визначає
наступні складові діяльності викладача: науково-предметну,
психолого-педагогічну, культурно-просвітницьку. Загальна культура, професійна
компетентність, педагогічна компетентність, соціально-економічна
компетентність, комунікативна компетентність є обов’язковими вимогами, які
повинен задовольняти викладач.
Викладачі повинні бути
спрямовані на переймання кращих методик викладання в своїх колег із зарубіжжя.
Знання з педагогіки, психології та методики викладання є обов’язковими складовими підготовки висококваліфікованого
педагога. Володіння навиками позитивного психологічного впливу на студентів, їх
мотивації до оволодіння знаннями – це одна з основ підготовки викладача.
Сьогодні педагогіка характеризується
гуманістичним спрямуванням, той, хто навчається є однією з основ навчального
процесу, все більшого поширення набуває особистісно-орієнтоване навчання, де
викладач є організатором навчального процесу [1].
Керівна роль викладача в процесі навчання є головною.
Викладач повинен формувати в студентів науковий світогляд, бажання та
усвідомлення необхідності навчатися все життя. В процесі взаємодії викладача і
студента відбувається формування особистості студента, викладач повинен сприяти
розвиткові особистості студента. Науковці виділяють три аспекти керівної ролі
педагога у процесі навчання: керування навчальним процесом в його загальному
взаємозв’язку, керівництво окремими його етапами та безпосередня взаємодія
педагога та того, хто навчається.(2)
Визначаючи психологічні
характеристики особистісної поведінки чи діяльності Л. С. Виготський
стверджував, що людина поводиться особистісно там, де вона відчуває себе
джерелом особистої поведінки та діяльності. В навчальному процесі при
викладанні будь-якої дисципліни присутня діяльність вчителя й учня, яка є
основою особистісно-орієнтованого підходу у процесі навчання, що включає в себе
побудову діалогу між викладачем та студентом. В рамках вище згаданого підходу
викладач є організатором навчального процесу. Особистісно орієнтована освіта
передбачає диференційований підхід до навчання з урахуванням інтелектуального
рівня кожного студента, а також його рівня підготовки, здібностей і задатків.
В рамках використання
особистісно орієнтованого навчання у вищій школі варто відмітити, що існує
концепція стосовно зміни вітчизняної
системи освіти. Слід пам’ятати про внутрішню мотивацію тих, хто
навчається, їх активність (часто студенти відчувають себе об’єктами навчання,
які знаходяться під впливом педагога і це формує негативне відношення до самого
процесу навчання) та про діяльність контролю та оцінювання навчання (в студента
повинні формуватися контроль та оцінка власної навчальної діяльності, роль
оцінювання не повинна залишатися лише за викладачем). Студент повинен бути суб’єктом навчання (зміст навчання повинен
бути потрібним для реалізації особистісної діяльності); студент повинен
отримувати результат, що він зможе використовувати в особистісній діяльності;
студент повинен мати засоби для адекватного оцінювання результату власної
діяльності та навчання.
Виходячи з вище згаданих
передумов реалізації особистісно орієнтованого навчання, варто зазначити, що
необхідно поєднувати теоретичну і практичну складові навчання. Вже на
початкових курсах студенти повинні мати можливість вирішувати певні практичні
завдання на основі отриманих теоретичних знань. Це допоможе викладачеві
зацікавити студентів, мотивувати їх до навчальної діяльності. Одним із головних
засобів для реалізації даного підходу є
гра. Вона дозволяє студентам: займати позиції (грати ролі) різних
спеціалістів в обраній ними професії; не боятися помилитися (це сприяє розвитку
експериментування і виробленню дослідницької позиції), бачити цілісний смисл як
конкретних ситуацій, які вони програють, так і вцілому спеціальності, яку вони опановують. Ігровий
метод урізноманітнює навчальний процес, робить заняття цікавими, емоційно
насиченими.
Безумовно взаємодія
викладача та студента є невід’ємною частиною навчального процесу. Водночас колективне та мікрогрупове навчання
дає багато можливостей для індивідуального підходу в особистісно орієнтованому
навчанні. Часто колектив тих, хто навчається, допомагає створити емоційну
основу навчання. Те, що досить нудно і складно виконувати одному, виявляється
цікавим і доступним в групі. В сучасних ВНЗ семінари є чудовою можливістю для
втілення основ особистісно орієнтованого навчання. Ігри, дискусії, диспути,
змагання, використання сучасних комп’ютерних технологій – всі ці види
діяльності допоможуть зробити заняття цікавими та пізнавальними. Варто згадати
про принцип єдності афекту та інтелекту Л. С. Виготського, при якому
відбувається особистісне зростання, передбачає, що це втручання спрямоване на
різні сфери життєдіяльності людини (в першу чергу, емоційні та
інтелектуальні). Побудова
особистісно-орієнтованого навчання передбачає створення умов, в яких є можливим
розвиток мислення та відчуттів суб’єкта. В навчанні це можна досягти за
допомогою вище заданих методів.
Студент має стати
центральною фігурою навчального процесу, суб’єктом навчання, його пізнавальна
діяльність повинна знаходитись в центрі уваги педагогів-дослідників (3).
Література:
2.
Малафіїк І. В. Дидактика [Електронний ресурс]:
навч. посіб. – К.: Кондор, 2009.— 406 c.
http://pulib.if.ua/book/215
3.
[Електронний ресурс]:http://www.grandars.ru/college/psihologiya/lo-obuchenie.html