Тропіна У. О.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту

Перекладацькі трансформації та їх класифікації .

Головна мета перекладу – досягнення адекватності. Адекватний переклад – це такий переклад, який здійснюється на рівні необхідному і достатньому для передачі незмінного плану змісту при дотриманні відповідного плану вираження, тобто норм мови.

За визначенням А. В. Федорова, адекватність – це вичерпна передача смислового змісту оригіналу і повна функціонально-стилістична відповідність йому.

Основне завдання перекладача при досягненні адекватності – вміло використати різні перекладацькі трансформації, для того, щоб текст перекладу якомога точно передавав всю інформацію, укладену в тексті оригіналу, чого можна досягти при дотриманні відповідних норм мови.

Трансформація – це основа більшості прийомів перекладу, яка полягає у зміні формальних компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі. Я. І. Рецкер визначає трансформації як прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення іншомовного слова в контексті і знаходимо йому українській відповідник.

В даний час існує безліч класифікацій перекладацьких трансформацій запропонованих різними авторами. Розглянемо деякі з них.

Л. К. Латишев дає класифікацію перекладацьким трансформаціям за характером відхилення від міжмовних відповідників, в яких всі перекладацькі трансформації поділяються на:

- морфологічні – заміна однієї категоріальної форми іншою або ж кількома;

- синтаксичні – зміна синтаксичної функції слів і словосполучень;

- стилістичні – зміна стилістичного забарвлення відрізка тексту;

- семантичні – зміна не тільки форми вираження змісту, а й самого змісту, а саме, тих ознак, за допомогою яких описана ситуація;

- змішані – лексико-семантичні та синтактико-морфологічні .

У класифікації Л. С Бархударова перекладацькі трансформації розрізняються за формальними ознаками: перестановки, додавання, заміни, вилучення. При цьому Л. С. Бархударов підкреслює, що подібний поділ є значною мірою приблизним і умовним. Перестановками називаються зміни розташування мовних елементів в тексті перекладу порівняно з текстом оригіналу. Під замінами маються на увазі, як заміни при перекладі слів, частин мови, членів речення, типів синтаксичного зв’язку, так і лексичні заміни (конкретизація, генералізація, антонімічний переклад, компенсація).

Згідно з Я. І. Рецкером, що хоча не завжди можна класифікувати кожний приклад перекладу через переплетення категорій, загалом можна виділити 7 різновидів лексичних трансформацій:

- диференціація значень;

- конкретизація значень;

- генералізація значень;

- смисловий розвиток ;

- антонімічний переклад ;

- цілісне перетворення ;

- компенсація втрат у процесі перекладу.

Л. К. Латишев, В. Н. Комісарів, Я. І. Рецкер поділяють перекладацькі трансформації на лексичні, граматичні, стилістичні. Трансформації можуть поєднуватися одна з одною, приймаючи характер складних комплексних трансформацій. Наприклад, З. Д. Львівська вважає, що між різними типами трансформацій немає глухої стіни, одні й ті ж трансформації можуть іноді становити собою спірний випадок, їх можна віднести до різних типів.

У наступному дослідженні проведено аналіз трансформацій в українському перекладі роману В. Голдінга «Володар мух» виконаного Соломією Павличко.

Створюючи художній твір, автор обирає не тільки предмети та явища дійсності, але й форму розповіді про них. В розповіді немає ніякого фіксованого часового плану (пов’язаного зазвичай з наявністю оповідача), але події просто зображуються як такі, що мали місце за допомогою форм минулого часу. Мова автора характеризується літературністю, коректністю лексики, граматичного строю синтаксичних одиниць на відміну від суб’єктивованої розповіді, яка завжди соціально типізована та одночасно підлягає індивідуально-психологічній стилізації. В об’єктивованому типі оповідання авторська мова контролює, направляє, розвиває сюжетну лінію. Авторська мова представляє читачу місце дії, описуючи попутно пейзаж, погоду, тимчасові характеристики того, що відбувається.

Незважаючи на численні перекладацькі трансформації, що супроводжуються структурним перетворенням речення, заміною та вилученням/додаванням конкретних метафоричних словосполучень перекладацькими новоутвореннями, текст твору повністю відповідає контексту, відтворюючи цілісний образ емоційного стану героя.

Таким чином, резюмуючи практичне дослідження особливостей перекладу метафоричних утворень українською мовою, можна прийти до висновку про те, що використання різних перекладацьких трансформацій в повній мірі забезпечує досягнення основної мети перекладу – функціонування основних параметрів твору: стилю, жанру, текстової єдності.