Канд. філол. наук, доц.. Пушко В.Ф., магістр Леденьова Л.В.
Луганський національний університет імені Тараса
Шевченка
Стан навчання діалогічного мовлення дітей в сучасній школі
У ХХІ
столітті суспільству потрібні творчо
мислячі, з оригінальними ідеями люди,
які мають власну думку, можуть нестандартно вирішувати будь-які завдання.
Відтак необхідною умовою реалізації такої потреби у школі є навчання дітей
говоріння, зокрема процесу діалогізування.
Проблема діалогічного мовлення
не нова і багатоаспектна, тому досліджується багатьма науками:
філософією, психологією, психолінгвістикою, мовознавством, лінгводидактикою. Культурі усного мовлення приділяють увагу А.Богуш, Н.Бабич,
О.Горошкіна, О.Казарцева, М.Пентилюк, Л.Петровська. Методиці розвитку усного
мовлення присвячено роботи М.Вашуленка, І.Гудзик, Г.Іваницької, В.Мельничайка,
М.Стельмаховича, О.Хорошковської . Комунікативно-діяльнісний підхід до навчання
мови висвітлено в працях О.Біляєва,
М.Вашуленка, М.Львова, О.Савченко та ін.
У
концепції навчання рідної (державної) мови в школах України відзначається, що
необхідно активізувати пошукові дослідження ряду концептуальних питань, якими є
система роботи над збагаченням мовлення школярів власне українською лексикою та
фразеологією, формування в учнів культури мовлення і мовленнєвого спілкування,
зокрема діалогічного, естетичне виховання у процесі навчання рідної мови тощо [2,
21].
Розвиток мовлення учнів
початкових класів відбувається, як відомо, у процесі активної мовленнєвої діяльності,
що породжується потребою у спілкуванні (розповісти про свої враження,
спостереження, почуття, переживання, думки). Оволодіти мовленнєвими навичками
можна лише в умовах відповідної
практики, під час спілкування в різних ситуаціях.
Відповідно до державного стандарту початкової
загальної освіти навчальний предмет “Українська мова” будується за такими
змістовими лініями: комунікативною, лінгвістичною, лінгвоукраїнознавчою [1].
Формування діалогічного мовлення в
молодших класах залежить від реалізації комунікативної змістової лінії,
яка є основною і передбачає розвиток усного і писемного мовлення учнів, їхнє вміння користуватися мовою як
засобом спілкування, пізнання, впливу. Важливим є те, що у програмах для 1-2 класів [3] уведено окремий розділ “Розвиток
навичок мовленнєвої діяльності”, де подані вимоги до усного і писемного
мовлення учнів (слухання-розуміння усного мовлення, говоріння, читання і
письмо, навчання грамоти).
Підрозділ
“Говоріння” у 1 класі зорієнтований на формування вміння регулювати дихання,
силу голосу, темп мовлення; відтворення (за ролями) діалогів із прослуханих
казок, розповідей; побудова запитань і відповідей на них за прослуханим чи
прочитаним текстом, малюнком, діафільмом, навчальною ситуацією у класі тощо;
складання, розігрування діалогів за темами, близькими до життєвого досвіду
дітей та ін.[3, 19].
У 2 класі діти знайомляться з мовленням як засобом спілкування між людьми; спостерігають за особливостями мовлення, пов¢язаними з різними умовами спілкування; одержують поняття про залежність сили голосу і темпу мовлення від умов спілкування; загальне уявлення про діалог [4,12-16]. У 3 класі школярі продовжують набувати комунікативних умінь і навичок, вчаться культури мовлення, практично засвоюють слова ввічливості тощо. Формування комунікативних умінь і навичок здійснюється і на уроках розвитку зв¢язного мовлення, які є складовою частиною програми з рідної мови. Ці уроки мають формувати у школярів уміння логічно, грамотно і правильно, з елементами виразності, усно передавати почуте, побачене, пережите, прочитане. Щоб сформувати в дітей елементарні рівні монологічного та діалогічного мовлення, програмою передбачено проведення значної роботи спочатку над уміннями дітей відповідати на запитання, репліки, самим формулювати запитання та ставити їх перед однокласниками, учителем. Під час педагогічного експерименту було проведено анкетування вчителів початкових класів , яке показало, що формуванню діалогічного мовлення у сучасній школі приділяється мало уваги. Учителі недостатньо володіють методикою роботи з діалогом, найчастіше використовують діалогічні тексти для розвитку навичок виразного читання, відтворення прослуханого та пунктуаційного оформлення. У навчанні діалогічного мовлення застосовуються однотипні методи і прийоми, форми роботи не урізноманітнюються. Відсутня чітка система роботи формування навичок вільного володіння своїм мовленням, дітям не подаються теоретичні відомості про діалог, його структуру та види. Учителі початкової ланки освіти потребують наукової і методичної допомоги в роботі з формування діалогічного мовлення учнів.
Проаналізувавши документацію учителів української мови, ми з¢ясували, що окремо питання розвитку діалогічного мовлення школярів не розглядалося, лише зрідка зустрічається обговорення вимог до усних висловлювань учнів і формування комунікативної компетенції.
Аналіз програм, підручників та методичної літератури
з даної проблеми показав, що у вивченні рідної мови приділяється певна увага
формуванню діалогічного мовлення учнів, але чітка методична система цього
процесу відсутня. Через це вчителі не можуть реалізувати принцип наступності та
перспективності, а учні - оволодіти діалогічним мовленням на належному рівні.
Таким чином, формування діалогічного мовлення учнів початкових класів
повинно здійснюватися на комунікативно-діяльнісній
та функціонально-стилістичній основах з урахуванням принципу наступності й
перспективності. Комунікативно - діяльнісний
підхід передбачає роботу
з розвитку мовлення учнів, зокрема діалогічного, у різних
життєвих ситуаціях. Функціонально-стилістичний підхід повинен забезпечити
формування діалогічного мовлення на діалогічних або монологічних
текстах-зразках з діалогічними конструкціями. Це допоможе школярам засвоїти
функції мовних явищ в діалогах різного стилістичного підпорядкування.
Література:
1.
Державний
стандарт початкової загальної освіти.– К.: Освіта,2000.–С.7-9.
2.
Концепція
навчання державної мови в школах України / Біляєв О.М., Скуратівський Л.В.,
Симоненкова Л.М., Шелехова Г.Т. // Дивослово. – 1996. - №1. – С.16-21.
3. Програми для
середньої загальноосвітньої школи.1-2 класи.- К.: Початкова школа. - 2001. -
296 с.
4. Програми середньої
загальноосвітньої школи: 1-4 (1-3) класи. – К.: Бліц, 1997. – 206 с.