Філософія / 2. Соціальна філософія

Богданова Н.Г.

Українська інженерно-педагогічна академія

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ ОСОБИСТОСТІ У ДЕМОКРАТИЧНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Культура життєтворчості – особлива і вища форма прояву творчої природи людини; це духовно-практична діяльність особи направлена на творче проектування і здійснення її життєвого проекту. Життєтворчість як спосіб творчого здійснення особою свого життя є унікальним надбанням людини.

Демократичне суспільство несе не тільки свободу самовизначення та гуманістичне ставлення до особистості. Імперативом сьогодення є загальне підвищення темпів життя, швидкоплинність процесів зовнішнього й внутрішнього оновлення, зростання рівня технологічної складності професійних сфер: прискорюються не тільки процеси соціального життя, а й процеси оновлення соціального досвіду. Успішність самореалізації людини у соціумі за таких умов залежить насамперед від усвідомлення себе суб’єктом активності, життєтворчості [1, с. 2].

Життєтворчість являє собою особливий прояв активності особистості, що залежить від суб’єктної організації, від здатності до самодетермінації. Це і дозволяє визначити здатність до життєтворчості як духовну здатність особистості, найважливішою особливістю якої є високий рівень організації активності [2, с. 12].Демократичне суспільство надає безліч можливостей для самовизначення та життєтворчості, але, у свою чергу, накладає вищу відповідальність на особу. Життєтворчість – це не лише дорога до саморозвитку, не лише зовнішній предмет творчості, але і внутрішній, коли людина вибудовує власне життя відповідно до певного морального позитивного задуму, що зрештою збігається із загальнолюдським.Проблема життєтворчості зосереджується на проблемі творіння себе, побудові власного життя, виходячи з особи її духовного світу, світогляду, цілей, устремлінь, зрештою – з розуміння сенсу життя [3, с. 55].

А завдяки демократії розквітає, збагачується особистість – життєва потреба сучасного суспільства. Демократія забезпечує умови для поступового проникнення загальнолюдських цінностей, ствердження їх як визначальних у всіх сферах суспільного життя, сприяє усвідомленню, що лише їх дотримання забезпечує справді гуманне буття. Осмисленість активності, відповідальність, глибокі співпереживання, життя без потрясінь – вкрай важливі вектори дійсності, що перетинаються у демократії, потребуючи постійного підвищення культурного рівня людини.Демократія забезпечує послідовність змін історично сформованих умов відносно до сучасних вимог, зміцнення зв’язку і спадковості культурних форм шляхом збереження, відтворення кращих здобутків культури, їх відкритість та доступність.Суперечності, які виникають у поступі соціального розвитку, завдяки демократії вирішуються шляхом поєднання всіх проявів його культурного спрямування на творення, розвиток нових умов.

Демократичне суспільство– це суспільство особистостей, які, маючи рівні права, беруть участь у вирішенні економічних, соціальних, політичних проблем.Самоцінність особистісного буття зініціюється самотворчістю людини на шляхах розвитку культурного буття в умовах демократичного суспільства; це детермінант соціокультурної цінності особистості. Демократичне суспільство зорієнтоване на розвиток, існування у формах культури, коли індивідуальні прояви людини сприймаються як посутня прикмета, позаяк на основі цього розквітають індивідуальні культурні світи, уособлювані особистостями [4].

Демократичне суспільство здатне відтворювати високоморальну, духовну особистість, але для цього потрібен відповідний тип культури. Прості заклики до духовності ні до чого не приведуть. Як вважав М. Мамардашвілі: «Я думаю, що із словами «висока духовність» потрібно дуже делікатно поводитись. Адже вона може бути вельми «низько» розташована». На думку того ж філософа, «розгляд культури як низки «культурних цінностей», як свого роду предметів вжитку для задоволення наших «духовних» потреб, абсолютно неадекватно природі цього феномену і не дозволяє його описувати [3, с. 143]».

Суспільство повинно не тільки створити умови для повноцінної життєтворчості, але й відтворити втрачені механізми засвоєння культури життєтворчості Демократичне суспільство не означає некерованості та вседозволеності, воно вимагає усвідомленої відповідальності і громадянської самосвідомості. Культура життєтворчості та здійснення життєвого шляху вимагає не зовнішнього керування, а внутрішнього вмотивованого самоконтролю.

Підводячи підсумки аналізу особливостейрозвитку культури життєтворчості особистості в демократичному суспільствіможна зазначити, що процес самоутвердження особистістю власного життя на основі гуманістичного ідеалу реалізується в демократичному суспільствіяк власна самореалізація на основі культурних пріоритетів.

Література:

1.Ямницький В. М. Психологічні чинники розвитку життєтворчої активності особистості в дорослому віці: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра психол. наук: 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / В. М. Ямницький.- К., 2005. – 40 с.
2.Яновська Л. В. Динаміка здатності до життєтворчості особистості у дорослому віці: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Л. В. Яновська. –Одеса, 2006. – 19 с.
3.Мамардашвили М. К. Как я понимаю философию / М. К. Мамардашвили. – М.: Прогресс, 1992 – 415 с.
4.Максюта М. Є. Стратегія самобуттійності в умовах техногенної цивілізації / М. Є. Максюта [Електронний ресурс] //Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури. – 2008. – № 73. – Режим доступу до журн.: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_73/ Maxuta.pdf