Д.ю.н., професор Дмитренко
Е.С.
Національна академія прокуратури України, м. Київ, Україна
Шляхи підвищення ефективності механізму
фінансового контролю у протидії правопорушенням
Стабільності фінансової системи України сприяє
належним чином організований, ефективний та досконалий механізм фінансового
контролю. Особлива природа фінансового контролю полягає у його спрямуванні на
попередження, виявлення та припинення правопорушень.
Разом з тим, як свідчить практика діяльності
контрольних органів в Україні, в організації фінансового контролю існує ряд
проблем теоретичного, нормативного та організаційного характеру, які певним
чином послабллють реалізацію ним своїх функцій.
Йдеться, насамперед, про існуючі різні підходи до розуміння змісту фінансового
контролю та недоліки законодавства у цій сфері. Зазначене вказує на
необхідність удосконалення чинного законодавства, а відповідно – і на наукове
вивчення проблеми.
Аналіз фінансово-правової літератури свідчить, що у ній зміст фінансового
контролю визначається як діяльність уповноважених суб’єктів, спрямована на
забезпечення законності у фінансовій сфері [1, с. 10], фінансової дисципліни,
раціональності в ході мобiлiзацiї, розподілу i використання фінансових ресурсів
[2, с. 43]. Дослідники також акцентують увагу на тому, що у результаті
здійснення вказаної діяльності забезпечується додержання вимог законодавства у
сфері фінансової діяльності та застосування в передбачених законом випадках
відповідних заходів впливу – юридичних санкцій [3, с. 34]. Водночас, враховуючи сутність поняття «контроль» (від латинського «contra» – «протидія»), вважаємо, що фінансовий
контроль є діяльністю уповноважених суб’єктів, спрямованою на контроль за
забезпеченням законності, фінансової дисципліни у сфері публічної фінансової
діяльності з метою попередження, виявлення та припинення правопорушенням у цій
сфері [4, с. 63]. Отже, досконалий
та ефективний механізм фінансового контролю має сприяти протидії злочинам у сфері публічної фінансової діяльності .
В Україні функціонує система органів, які
здійснюють контрольну діяльність, спрямовану,
насамперед, на протидію нецільовому використанню бюджетних коштів, ухиленню від
сплати обовязкових платежів, відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом.
Безумовно, вчасно проведеними контрольними заходами можна забезпечити повне
й своєчасне надходження коштів до публічних фондів, їх цільове та ефективне
використання, збереження державного та комунального майна, контроль за здійсненими фінансовими операціями,
а у випадку їх вчинення – своєчасно вжити відповідних заходів для їх припинення.
З іншого боку, матеріали контрольних
заходів можуть свідчити про виявлені
факти нецільового використання бюджетних коштів, ухилення від сплати
обовязкових платежів, відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом, а отже – стати підставою для притягнення порушників до
юридичної відповідальності.
Разом з тим, існують проблеми із забезпечення
механізму реалізації такого контролю, через які він не в
повній мірі сприяє протидії злочинам у сфері публічної фінансової діяльності.
Серед них – недостатня розробленість понятійно-категоріального апарату
та недосконалий і колізійний характер законодавства у цій сфері. Зокрема, має
місце штучне об’єднання відмінних за сутністю та незалежних один від одного внутрішнього
та зовнішнього фінансового контролю або ж різне трактування цих понять у
нормативно-правових актах. Іншим негативним чинником є той, що на сьогодні в Україні фінансовий контроль здійснює
значна кількість органів, повноваження яких інколи дублюються. Окрім того, в
Україні відсутній рамковий закон про фінансовий контроль, який би визначив його
завдання, функції, суб’єкти та об’єкти. Слід також
зазначити, що законодавство України не містить ряду положень, задекларованих у Лімській
декларації. Наприклад, щодо принципів фінансового контролю, його окремих видів
(контролю за фактом), існування Вищого органу фінансового контролю тощо.
Отже, механізм фінансового контролю
потребує удосконалення, насамперед, з урахуванням міжнародних і європейських
стандартів, зарубіжного досвіду та національних особливостей. А тому у процесі адаптації законодавства України
про фінансовий контроль до міжнародних та європейських стандартів у цій
сфері доцільно визначити оптимальну та
ефективну систему органів фінансового контролю в Україні, основним завданням
яких має стати протидія вчиненню правопорушенням у фінансовій сфері.
У контексті питання, що розглядається, слід також переорієнтувати
механізм фінансового контролю на домінування поточного (оперативного) контролю
над подальшим (наступним), а незалежного
контролю й аудиту – над публічним.
Іншою проблемою, вирішення якої може
суттєво вплинути на механізм забезпечення фінансової безпеки, є удосконалення
інституту фінансово-правової відповідальності, зокрема, збільшення розмірів
штрафів, які призначають за порушення фінансового законодавства, з урахуванням
завданої шкоди.
Ці та інші заходи із реформування механізму фінансового
контролю в Україні можуть сприяти підвищенню його ефективності, а отже – протидії
правопорушенням.
1. Кінащук Л.Л. Організація та правове регулювання
аудиторської діяльності в системі фінансового контролю в Україні / Л.Л Кінащук :
автореф. дис. докт. юрид. наук /
12.00.07. – К., 2013. – 36 с.
2. Савченко Л.А. Правовi основи фiнансового контролю : навч.
посiб. / Л.А. Савченко. – К. : Юрiнком
Iнтер, 2008. – 504 с.
3. Фінансове право України : навч. посіб. ; за заг.
ред. Т.А. Латковської, С.В. Пархоменко-Цироциянц. – О.: Фенікс, 2012. – 190 с.
4. Дмитренко Е. С. Юридична
відповідальність суб’єктів фінансового права у механізмі правового забезпечення
фінансової безпеки України : монографія / Е. С. Дмитренко. – К.: Юрінком Інтер,
2009. – 580 c.