Мандзюк М. М.,

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Інститут підготовки кадрів для органів прокуратури України,

2 курс, 9 група

Деякі проблеми правотворчої компетенції місцевих рад

В сучасному світі органи місцевого самоврядування є найважливішим елементом конституційного ладу демократичних держав, сутність якого полягає в тому, що його здійснює саме населення через вільно обрані ними представницькі органи. Одними з таких органів згідно з Конституцією та законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», є відповідні місцеві ради, яким належить провідна роль у реалізації влади територіальної громади.

Однією з основних правових форм місцевих рад є нормотворча. Ради, реалізуючи надані їм функції і повноваження, здійснюють великий обсяг роботи. Здійснення регулювання у сфері муніципального управління, керівництва відповідними галузями виробництва вимагає від цих органів прийняття відповідних рішень.

Рішення місцевих рад – правовий акт управління, який приймається у колегіальному порядку з важливих питань і має нормативний характер. Вони займають центральне місце в системі актів місцевого самоврядування, мають організуючий і спрямовуючий характер та вирішують головні, найбільш важливі питання місцевого значення. Це є свідченням про правової автономії місцевого самоврядування. Реалізація цього права є своєрідним засобом саморегуляції територіальної громади.

Муніципальні акти, які, поряд з Конституцією і законами України, відповідними міжнародно-правовими документами, виступають важливим і необхідним елементом правової основи місцевих рад. Вони утворюють самостійну підсистему підзаконних нормативних актів в Україні, а її самостійність обумовлена тим, що органи місцевого самоврядування згідно зі ст. 5 Конституції України не входять до системи органів державної влади. Реалізація цього права є своєрідним засобом саморегуляції територіальної громади, місцевих рад, системи місцевого самоврядування та прямо передбачена Конституцією України, стаття 144 якої визначає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Проте сучасний стан законодавчого регулювання правотворчої компетенції місцевих рад є вкрай незадовільним. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» належним чином не врегульовує процес правотворчої діяльності представницьких органів місцевого самоврядування. У національному законодавстві відсутній законодавчий акт, який би встановлював порядок прийняття і розробки нормативно-правових актів посадових осіб та органів місцевого самоврядування. Неврегульованість цього питання призводить до ускладнення правотворчої діяльності місцевих рад, що в цілому впливає на ефективність правового регулювання муніципальних правовідносин. Більш того спірними та неоднозначними виявляються питання щодо етапів нормотворчого процесу, обсягу повноважень, оприлюднення рішень місцевих рад.

Крім того, в законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплюється право місцевої ради ініціювати місцевий референдум для вирішення питань місцевого значення членами територіальної громади. Але ж на практиці, реалізувати це право неможливо, бо на сьогодні в Україні відсутній закон, який би визначав процедуру проведення зазначеної форми безпосереднього волевиявлення. В профільному законі органів місцевого самоврядування визначається лише поняття та предмет місцевого референдуму. Це, вважаємо, призводить до обмеження місцевого народовладдя та здійснення повноважень місцевих рад і є актуальною проблемою, яка потребує найшвидшого вирішення.

Таким чином, слід зазначити, що сфера правового регулювання діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування потребує оновлення та вдосконалення через наявність великого несистематизованого масиву нормативно-правових актів у цій царині, що здійснює негативний вплив і призводить до суперечностей і неузгодженості, зокрема, роботи місцевих рад. Також постає необхідність приведення правового регулювання місцевого самоврядування до європейських стандартів та визначення, на рівні норм Основного Закону України межі правотворчої компетенції представницьких органів місцевого самоврядування шляхом встановлення переліку сфер, які можуть регулюватися муніципальної правотворчості. Це є необхідною умовою для чіткої регламентації та здійснення функцій місцевого самоврядування.