Економічні науки/10. Економіка підприємства

Магденко С.О.

Одеська національна академія харчових технологій

Контроль як чинник підвищення економічної

ефективності виробництва

Класичне визначення поняття «ефективність» в економічній літературі розглядається як співвідношення результатів корисного ефекту і витрат, що пов’язані з отриманням даного результату.

Економічна ефективність - зіставлення результатів (зокрема побічних і непрямих) господарської діяльності з витраченими ресурсами: трудовими, матеріальними, природними, фінансовими, основним капіталом тощо.

Ефективність виробництва - категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання. Ефективність виробництва сьогодні є однією з головних характеристик господарської діяльності людини. Вона має багатоаспектний та багаторівневий характер.

Розрізняють ефективність процесу відтворення в цілому та окремих його фаз: виробництва, розподілу, обміну та споживання. Виокремлюють ефективність всього народного господарства, окремих його галузей, підприємств та ефективність господарської діяльності окремого працівника. Ми сфокусуємо увагу на ефективності виробництва, бо саме воно є відправною точкою щодо подальшого кругообігу ресурсів як матеріальних, так і фінансових.

На ефективність виробництва впливає низка моментів: планування і стимулювання трудової діяльності, організація праці і виробництва, система управління підприємством. Контроль як завершальна стадія процесу управління безпосередньо впливає на ефективність здійснення інших управлінських функцій — планування, організування, мотивування. Так, навіть найкращі плани не будуть здійснені, якщо не забезпечити контроль за їх реалізацією. Ефективне функціонування організаційної структури можливе лише за умови належного контролю за роботою її підрозділів менеджерами вищої ланки. Нарешті, функція мотивації буде виконуватися лише за умови відповідності розміру винагороди досягнутим результатам, для чого необхідно їх оцінити.

На це звертає увагу в своєї роботі А.Г Гончарук: «організаційно-економічний механізм ефективності виробництва повинен включати мотиваційний механізм для якісного виконання приймаючих рішень» [1, c. 205-206]. Цей мотиваційний механізм повинен включати обов’язково відповідальність за прийняття відповідних рішень і за виконання прийнятих рішень кожним структурним підрозділом і окремим робітником.

Побудова певного стимулюючого механізму залежить від організаційно-економічного рівня підприємства, форми власності і господарювання. В залежності від цього буде формуватися система контролю за прийняттям рішень, виконання цих рішень і безпосередньо результатами виконання прийнятих рішень, а також структура і механізм контролю. Особливе значення в сучасних ринкових умовах має визначення ступеню ризику в процесі приймання того чи іншого рішення, спрямованого на підвищення ефективності праці. Як раз відповідальність за прийняття рішення повинна враховувати зовнішні і внутрішні загрози невиконання цих рішень.

Поняттю контролю, його сутності присвячено багато досліджень, але єдності поглядів на поняття «контролю» не має. Одні автори розглядають його як систему поглядів і перевірки відхилень від заданих параметрів, інші же відносять контроль до характеристик виявлення невідповідальності заданим нормативам, параметрам, підзаконним актам. Огляд різних підходів до понять контролю наведено авторами Л.М. Сухаревою та С.Н.Петренко [2, c.6-8].

Контроль є умовою ефективного управління підприємством і виступає елементом системи управління. На контроль, як процес, вказують і автори книги «Основи менеджменту»: «контроль – це процес забезпечення досягнень організацією своїх цілей. Процес контролю складається з встановлення стандартів, вимірювання фактично досягнутих результатів та проведення коригувань в тому випадку, якщо досягнуті результати суттєво відрізняються від встановлених стандартів» [4, c.390].

Ми не можемо погодитися з тими вченими, які розглядають контроль, як сукупність методів, способів, заходів виявлення недоліків та спрямованих на їх усунення. На нашу думку, зазначене є лише інструментами, за допомогою яких здійснюється контроль, а не є саме його сутністю. Нами розглядається контроль як процес, який включає контроль прийняття рішень, контроль виконання прийнятих рішень та контроль результатів виконання прийнятих рішень.

З точки зору мети та організації контролю, його поділяють на економічний контроль, державний контроль, фінансовий контроль, господарський контроль, фінансово-господарський контроль, внутрішньо-господарський контроль [ 2, c.18-24].

Контроль будь-яких ресурсів складається з трьох етапів: попередній, поточний і кінцевий (заключний). Тільки послідовне виконання кожного з етапів дає можливість виявити певні недоліки та резерви підвищення ефективності виробництва.

Для досягнення певних результатів в підвищенні ефективності виробництва необхідно проводити контроль на всіх етапах його відтворювального процесу. Адже контроль дозволяє підтримати усе, що є успішним в діяльності підприємства. Зіставляючі реальні результати з запланованими, керівництво має можливість визначити, де добилися успіху, а де саме потерпіли невдачу і прийняти відповідні заходи.

Список використаної літератури

1. Гончарук А.Е. Управление эффективностью деятельности предприятия. – Одесса: Астропринт, 2012. – 260 с.

2. Сухарева Л.А., Петренко С.Н. Контроль и ревизия: Практикум. Учебное пособие. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. - 202 c.

3. Павлюк В.В. Контроль и ревизия: Учебное пособие. – Донецк, Кассиопея, 2000. – 135 с.

4. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело, 1992. – 702 с.