Л.М. Капченко, завідувач науково-дослідної лабораторії професійної орієнтації професійного навчання безробітних ІПК ДСЗУ, к. п. н., доцент.

Р.Л. Капченко, доцент Института финансов, экономики и управления, Севастопольского государственного университета к. е. н, доцент.

УДК. 316.43:377.

ДІФІНІЦІЇ НЕФОРМАЛЬНОГО ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

ОСІБ ЗА РОБІТНИЧИМИ ПРОФЕСІЯМИ

В Україні впродовж тривалого періоду склалася практика, коли значна кількість працюючого та незайнятого населення протягом своєї трудової діяльності самостійно отримувала відповідні знання, уміння та навички, але не мала можливості підтвердити рівень професійної кваліфікації (компетенції) та отримати документ державного зразка за результатами підтвердження неформального навчання.

Проблеми неформального професійного навчання висвітлювались, як зарубіжними (Р. Барт, С. Вершловський, П. Вільямс, Р. Дейв, Дж. Дьюі, К. Кнаппер, А. Кроплі, М. Ноулза, К. Роджер, Е. Хьюмел та ін.) так і вітчизняними вченими (Н. Бідюк, Л. Лук’янова, Н. Ничкало, О. Огієнко, В. Олійник, О. Паращук, Г. Усатенко та ін.). Різні підходи до організації неформальної освіти як форми неперервної освіти можна знайти також в документах міжнародних організацій. Разом з цим, проблема неформального навчання в Україні та підтвердження його результатів за робітничими професіями потребує здійснення системних наукових досліджень, спрямованих на удосконалення нормативно-правового, організаційно-методичного, наукового та кадрового забезпечення.

Концепція неперервної освіти представлена на форумі ЮНЕСКО в 1965 році видатним теоретиком П. Ленграндом, полягає в тому, що дорослій людині «… потрібно створити умови для повноцінного розвитку і всебічної діяльності впродовж життя на різних етапах її професійного становлення і розвитку, починаючи з вибору галузі професійної діяльності і до пост професійного етапу життя». Результатом неперервної освіти прийнято вважати особистість, яка має сформовані індивідуальні освітні та морально-ціннісні потреби і готова до діяльності в умовах динамічного ринку праці.

Незважаючи на значення неперервності нових знань, умінь, компетенцій для самореалізації особистості, яка живе в глобалізованому світі в науковій літературі відсутнє єдине тлумачення поняття «неперервна освіта». Авторський аналіз, показав, що остання розглядається науковцями як: навчання впродовж життя; освіта дорослих та неперервна професійна освіта (рис.1).

Навчання впродовж життя

Освіта дорослих

Неперервна професійна освіта

Форми

Неформальна

Інформальна

Формальна

Неперервна освіта

Рис.1. Складові неперервної освіти

Аналогічна ситуація і з визначенням поняття «неформальне навчання» як однієї з форм неперервної освіти. Порівняльний аналіз міжнародних та вітчизняних документів свідчить: Міжнародна організація праці (МОП) тлумачить неформальне навчання як «…навчання, що є результатом діяльності, яка щодня здійснюється на роботі, в сім’ї або на дозвіллі»; «…неструктурована підготовка поза межами навчального закладу, що містить важливий навчальний елемент». ЮНЕСКО визначає неформальне навчання як «…програми, які формально не визнаються національними системами освіти. При цьому навчання може відбуватися у будь-якому місці та необов’язково закінчуватися отриманням диплому». Закон України «Про професійний розвиток працівників» (стаття 1) тлумачить неформальне професійне навчання як набуття особою професійних знань, умінь і навичок, не регламентоване місцем набуття, строком та формою навчання. Одночасно, автори вважають принциповим при запровадженні неформальної форми навчання ‑ визнання суспільством неформально здобутих знань, умінь та навичок та отримання відповідного документу про освіту державного зразка.

Незважаючи на наявність документів, які регламентують порядок та процедуру підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, потребують ще розробка та затвердження Переліку суб’єктів підтвердження результатів неформального професійного навчання.

Розробка та впровадження на основі порівняльного аналізу відкритих, доступних і таких, що відповідають європейським і міжнародним стандартам критеріїв і показників (індикаторів) оцінювання результатів неформального навчання за робітничими професіями. Розроблені Одеським та Рівненським центрами професійно-технічної освіти державної служби зайнятості Критерії з професії «Кухар» потребують науково-виробничої апробації у навчальних закладах, яким має бути надане відповідне право

Висновки.

1. Неформальне навчання є одним з компонентів неперервної освіти та новим соціально-педагогічним явищем, що дозволяє залучити до освітнього процесу різні соціальні групи населення.

2. В Україні створено передумови для визнання неформальної освіти на законодавчому, інституціональному, професійному рівнях. Основними чинниками, що гальмують поширення неформального навчання є відсутність дієвого механізму співпраці усіх учасників процесу та традиційний підхід до надання освітніх послуг, що не узгоджується з сучасними тенденціями в галузі освіти дорослих.

3. Визнання результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями має позитивний соціальний ефект як для осіб, які бажають підвищити свій статус, так і для суспільства, його макроекономічного розвитку.