Экономические
науки/1.Банки и банковская система.
здобувач Дмитрова О.С.
Черкаський
національний університет
ім. Б. Хмельницького Україна
ДІАГНОСТИКА РІВНЯ КОРУПЦІЇ В БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВАХ
До останнього часу
українські вчені та дослідники, не приділяли питанням діагностики рівня
корупції у банківській установі належної уваги.
У першу чергу це
пов’язано з тим, що термін факти
корупції розглядались лише у
відношенні до державних службовців, та державних підприємств. Лише з
впровадженням в український банківський сектор стандартів BAZEL2 (Базель II – рекомендації Базельського
Комітету з банківського нагляду, викладені в документі «Міжнародна конвергенція
виміру капіталу та стандартів капіталу:
уточнені підходи» (Червень, 2006 рік)), де корупція, шахрайство та зловживання
посадовим становищем розглядається як частина операційних ризиків, цьому
питання стали приділяти увагу. Першим,
і самим дієвим документом Національного банку України, який звертав увагу комерційних банків на
корупцію, через зловживання службовим становищем, стали Методичні рекомендації
щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, затверджені НБУ
від 28 березня 2007 року №98 із змінами і доповненнями. У цьому документі, були
описані принципи корпоративного управління, які повинен дотримуватись банк, і
одним із них, є уникнення у банку – конфлікту інтересів,які заважають
об’єктивній оцінці ризиків, правильному веденню бізнесу, тощо.
Але, враховуючи поступову інтеграцію системи управління
операційними ризиками, а з 2014 року і ризиків комплаенс, ситуація трохи
покращується. Основні документи, які на сьогодні регламентують роботу із
операційними ризиками є Методичні рекомендації щодо організації та
функціонування систем ризик-менеджменту в банках України, затверджені НБУ від 2
серпня 2004 року №361 із змінами і доповненнями.
- Методичні вказівки з
інспектування банків «Система оцінки ризиків» затверджені НБУ від 15 березня
2004 року №104;
- Методичні рекомендації
щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, затверджені НБУ
від 28 березня 2007 року №98 із змінами і доповненнями;
- Система внутрішнього
контролю в банках: основи організації, Базельський Комітет з банківського нагляду, 1998 рік;
- Міжнародна конвергенція
вимірювання капіталу і стандартів капіталу: Переглянуті підходи, Базельський
Комітет по банківському нагляду, Червень 2006 рік;
- Принципи належного
управління операційним ризиком, Базельський комітет з банківського нагляду, Червень 2011рік;
- Лист НБУ від 30.12.2004 №
42-412/4010-13749;
- Методичні рекомендації
щодо планування в банках України заходів на випадок виникнення непередбачуваних
обставин, затверджені НБУ від 08.09.2008 р. №271;
- Постанова НБУ від
28.10.2010 р. №474 «Про набрання чинності стандартами з управління
інформаційною безпекою в банківській системі України».
Не можна казати, що до
впровадження в банківську практику цих документів, питанням корупції, та
шахрайства не займались у комерційних
банках. Адже однією із основних завдань служби безпеки комерційного банку були
і є: захист інтересів банку від помилок, зловживань і злочинів з боку
персоналу, клієнтів, конкурентів і інших осіб і організацій та захист ділової репутації банку.
При цьому, зловживання і злочини з боку персоналу банку, є
найбільш збитковими серед усіх. Попередження спроб проникнення в
колектив банку небажаних осіб, які були замішані у корупційних скандалах, які
мають власні інтереси для реалізації яких їм потрібен банк, або які є родичами
вже працюючих співробітників, є
напрямком діяльності банківської безпеки, який пов'язаний з виявленням і
усуненням загроз економічної безпеки банку. Це пояснюється тим, що такі спроби,
як правило, являють собою підготовчий етап до скоєння злочинних посягань на
майно банку, на інформацію і на інші об'єкти, що охороняються права власності
банку та інші корупційні прояви.
Для
укомплектування банку персоналом, кадрові підрозділи банків використовують
власні спеціально розроблені методики. Такі методики включають :
·
набір вимог до діловим і особистим характеристикам
працівників,
·
опис процедур відбору та прийому кандидатів на роботу,
·
рекомендації з планування заходів щодо навчання,
розстановці і вихованню співробітників,
·
рекомендації та методику оцінки професійних особистих
якостей співробітників
·
рекомендації по іншим «кадровим» діям.
Однак, крім загальних проблем управлінського характеру, процес кадрового
забезпечення містить специфічну завдання: забезпечення захисту особового складу
від несприятливого впливу зовнішніх сил і від інших обставин, що сприяють
вчиненню працівниками дій, що суперечать інтересам банку.
Захист кадрового складу банку виконується за такими основними напрямками:
·
огорожу банку від проникнення небажаних осіб на стадії
відбору кандидатів на роботу шляхом відмови від укладення трудового договору;
·
розробка спеціальних стандартів поведінки, спрямованих на
захист інтересів банку, його клієнтів і ділових партнерів (далі - інтереси
банку), і прийняття працівниками банку додаткових зобов'язань щодо їх
дотримання;
·
здійснення заходів соціально-економічного організаційного
та виховного (дисциплінарного) характеру, спрямованих на підтримання необхідної
трудової дисципліни, підвищення зацікавленості працівників у зміцненні і
розвитку банку та на підвищення задоволеності працівників власним становищем у
колективі;
·
виявлення, попередження і припинення неправомірних дій,
виконуваних з метою примушення працівників до участі в скоєнні протиправних
дій, які спрямовані проти інтересів банку, або залучення працівників до участі
у вчиненні таких злочинів другими особами;
·
огорожу від працівників, які вчинили дії, які принесли
(можуть принести) шкоди інтересам банку, шляхом розірвання трудового договору
(звільнення).
Реалізацією перелічених вище завдань, спільно з кадровими підрозділами
займаються і представники банківської безпеки, які виконують заходи з перевірки
кандидатів на наявність судимості, негативних зв'язків тощо.
Але, всі ці
дії спрямовані на попередження загроз,
оцінку їх результативності, здійснює підрозділ по роботі з операційними
ризиками комерційного банку. Та не дозволяють продіагностувати реальний рівень
корупційних ризиків у банківській установі. Діагностика рівня корупції у банківській установі здійснюється
шляхом побудови системи операційного ризику.
Підходити до оцінки рівня
корупції у банківському секторі, на думку автора, потрібно через розкладання
всіх ланок банківської діяльності, в роботі яких можливі прояви корупції.
Корупція має специфічні характеристики, які необхідно враховувати, а саме:
- Низька ймовірність
реалізації корупційного ризику – високий рівень операційних втрат;
- Висока ймовірність
реалізації корупційного ризику – низький (незначний) рівень операційних втрат.
- методи, засновані на
аналізі волатильності доходів: величина корупційних ризиків банку розглядається
як волатильність доходів Банку, очищених від складових, обумовлених іншими
фінансовими ризиками (ринковим, кредитним, т.п.);
- параметричні методи
аналізу історичних даних про ризикові події: оцінка величини корупційного
ризику робиться на основі розрахункових параметрів ймовірнісно-статистичного
розподілу операційних втрат, при цьому прогноз очікуваних збитків робиться на основі величини середніх втрат,
а неочікуваних – на основі стандартного відхилення. Розподіл втрат може бути
визначений на аналізі окремих подій КР, груп подій і процесів, а також на
аналізі всіх агрегованих фактичних і потенційних втрат Банку. Неповнота або
відсутність даних про втрати всередині Банку може бути компенсована
використанням перевіреної інформації зі сторонніх баз даних (сторонніх
організацій), масштабованої до умов операційної діяльності Банку (у разі
можливості).
- сценарні методи аналізу:
розробляються ймовірні сценарії виникнення подій корупційних ризиків, що можуть
вплинути на фінансовий результат діяльності Банку. При цьому сценарії
розробляються централізовано експертним шляхом, в т.ч. на основі пропозицій
операційних підрозділів Банку, аналізу структури процесів, баз даних про
події КР.
1. Гамза В.А.,
Ткачук И.Б. Безопасность коммерческого банка: Учебно-практическое пособие. –
М.: Изд-ль Шумилова И.И., 2000. – 216 с.
2. Гладких Д.
Типовая структура и основные функции подразделений банковского учреждения //
Вестник Национального Банка Украины. – 2000 – № 11. – C. 20-22.
3. Городнова О.В.
Алгоритм синтеза организационной структуры предприятия // Вісник Харківського
національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. – 2002. –
№ 564. – С. 388-392.
4. Моделювання
оцінки операційного ризику комерційного банку [Текст] : монографія / [О. С.
Дмитрова, К. Г. Гончарова, О. В. Меренкова та ін.]; за заг. ред. С. О.
Дмитрова. – Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2010. – 264 с.
5. Побережний С.М.
Основні структурні елементи системи банківської безпеки// Проблеми і
перспективи розвитку банківської системи України / Збірник наукових праць. Т. 6.
– Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 2002. – С. 284-288.
6. Фоміна М. В. Корупція: сутність, причини, методологія оцінки
/ М. В. Фоміна // Академічний огляд Донецького національного
університету економіки торгівлі ім. М. Туган-Барановського. – 2012. –
№ 2 (37). – С. 36–44.
7. Basel II: International Convergence of Capital
Measurement and Capital Standards: a Revised Framework [Electronic resourse] :
Basle Committee on Banking Supervision. – Режим доступу:
http://www.bis.org/publ/bcbs107.pdf?noframes=1.