Економічні науки /3.Фінансові відношення

К.е.н. Гаврилко Т.О.

Черніков В.П.

Національний авіаційний університет, Україна

Управління прибутком підприємства: системний підхід

У сучасному господарському і фінансовому механізмі управління соціально-економічним розвитком прибутку належить особливе місце як ключовому критерію оцінки ефективності господарювання, основному джерелу фінансування економічного і соціального розвитку підприємств, держави, населення.

Одержання прибутку – невід’ємна умова і ціль функціонування будь-якого підприємства, основа забезпечення його фінансової стійкості, інвестиційної привабливості. Прибуток – головний вартісний інструмент управління економікою, результат інтегрованої дії таких економічних важелів як ціна, собівартість, кредит.

Управління прибутком підприємства повинно здійснюватись системно, виходячи із необхідності узгодження і реалізації цілей всіх підсистем підприємства.

Застосування системного підходу в якості методологічного інструменту прийняття рішень передбачає вивчення всіх причинно-наслідкових зв’язків підприємства, що характеризують динамічну взаємодію і взаємозалежність підсистем підприємства: виробничої, фінансової, маркетингової, кадрової і т.і. Надання особливої пріоритетності одній із підсистем, наприклад, фінансовій, може супроводжуватись застосуванням заходів щодо нарощування фінансових показників з превалюванням короткострокових інтересів підприємства (наприклад, збільшення прибутку за рахунок підвищення цін на продукцію). При цьому може відступити на другий план реалізація цілей виробничої системи, головною метою якої повинно бути досягнення необхідної маси заново створеної вартості за рахунок виробництва конкурентоспроможних товарів, задовольняючих потреби споживача.

Може статися підміна місії підприємства однією із його цілей – одержання прибутку, в результаті чого рішення, що будуть прийматись на підприємстві, приведуть до обмеження допустимих альтернатив і низького рівня ефективності.

В зв’язку з цим, цілі різних підсистем, для досягнення справжньої їх цінності, повинні бути узгодженими між собою та із загальною метою функціонування підприємства і визначені в кількісних і вимірюваних показниках, включати граничні показники, яких необхідно досягнути. Засновнику підприємства Hewlett-Packard Б.Хьюлетту належить вислів: «Ви не можете управляти тим, що неможливо виміряти…Все, що є вимірюваним, може бути досягнуто».

В свою чергу, управління прибутком, як підсистема фінансової системи, повинно орієнтуватись на пріоритет кінцевої мети підприємства, виходячи із потреб не тільки внутрішнього середовища, а і чинників, що діють зі сторони зовнішнього середовища.

До основних завдань управління прибутком можна віднести:

– постійна оцінка результатів діяльності підприємства і величини прибутку в тому числі;

– ранжирування і аналіз ступеня впливу факторів на величину прибутку;

– виявлення резервів збільшення прибутку;

– аналіз ефективності процесів формування, розподілу і використання прибутку та визначення шляхів їх оптимізації.

Системний підхід до аналізу управління прибутком представляє собою комплексний взаємопов’язаний процес дослідження змісту етапів формування, розподілу і використання прибутку; використання альтернативного підходу – розгляду багатьох можливостей з урахуванням максимально повної кількості змінних, що визначають стан і зміну величини прибутку.

Разом з тим, системний підхід дозволяє застосувати при дослідженні конкретні обмеження, які дають можливість оцінити реальність окремих альтернатив в певний період часу. Особливістю системного підходу є ітеративність вирішення проблеми, що дає можливість поступового ступінчатого наближення до заданої цілі при послідовній реалізації необхідних умов.

Враховуючи багатоланковий і багатоелементний характер формування, розподілу і використання прибутку, аналіз управління прибутком доцільно здійснювати, ґрунтуючись на органічній єдності і взаємозв’язку якісних і кількісних методів.

Доцільним є застосування методів факторного аналізу, які, в залежності від деталізації дослідження, можуть бути простими чи апроксимуючими.

До простих методів факторного аналізу відноситься однофакторна модель І.Спірмена, біфакторна модель, цетроідний метод. Апроксимуючі методи включають: метод головних компонент, груповий метод, мінімальних залишків, канонічний, розпізнавання образів, метод максимальної правдоподібності. Апроксимуючі методи дають можливість оптимізувати попередньо прийняті наближені рішення, різняться складністю обчислень і дозволяють визначати стан та прогнозувати розвиток процесів та явищ.

Література:

1. Воскобойников А. Э. Системные исследования: базовые понятия, принципы и методология / А. Э. Воскобойников //«Знание. Понимание. Умение». — 2013. — № 6.

2. О`Коннор Джозеф. Искусство системного мышления: Необходимые знания о системах и творческом подходе к решению проблем / О`Коннор Джозеф. Макдермотт Иан // «Альпина Паблишер». — М., 2011. 

3. Касич А.О., Циган Р.М., Карбан О.І. Науково-методичні основи обліково-аналітичного забезпечення управління прибутком підприємства / А.О. Касич, Р.М. Циган, О.І. Карбан // Проблеми економіки. – 2013. – № 1. – С. 191-196