Економічні науки / 6. Маркетинг і менеджмент

Лариса Черчик, Ольга Курчаба

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ТРАКТУВАННЯ СУТНОСТІ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Загрозливі тенденції зростання залежності суспільства від природного середовища в силу вичерпування природних ресурсів, зменшення площі Землі на душу населення, зменшення асиміляційного потенціалу довкілля, втрати ним первинних властивостей вимагає впровадження дієвих методів і прийомів. Одним з них вважається екологічний менеджмент.

Екологічний менеджмент виник як інструмент обґрунтування оптимальних рішень у галузі охорони довкілля. Як зазначалось на Конференції навколишнього середовища і розвитку «Порядок денний на 21 століття», екологічний менеджмент варто віднести до ключової домінанти сталого розвитку й одночасно до вищих пріоритетів промислової діяльності і підприємництва [1].

Як науковий напрям, екологічний менеджмент має міждисциплінарний характер, що призвело до використання різних підходів щодо його трактування, зокрема:

- як складну міждисциплінарну науку, метою якої є пошук шляхів забезпечення конкурентоспроможних рішень, прийнятих у сфері управління природоохоронною діяльністю і засіб досягнення екологічного балансу між суспільством та природою (І. Синякевич [2], Є. Борщук [3]);

- як тип управління, побудований на соціально-економічному і соціально-психологічному мотивуванні гармонії людини з природою і орієнтований на формування і розвиток економічного виробництва і екологічної культури життєдіяльності людини (Е. Короткова);

- як цілеспрямована, свідома діяльність, пов’язана з розробленням, запровадженням, реалізацією, контролюванням різноманітних засобів природоохоронного характеру, які повинні забезпечити раціональне використання і збереження природних ресурсів, дотримання екологічної безпеки (Л. Кожушко) [4];

- як вид діяльності, що охоплює виробничі процеси, законодавчі, нормативні та соціально-економічні аспекти діяльності суспільства, методи управління якістю навколишнього природного середовища (Д. Колотило);

- як діяльність економічних суб’єктів, спрямована на досягнення їхніх власних екологічних цілей, розроблених на основі принципів екоефективності.

Узагальнивши ці напрацювання, можна констатувати, що для трактування сутності екологічного менеджменту науковцями найчастіше використовуються інституційний, процесний, системний та функціональний підходи.

Вважаємо, що загальне розуміння цього поняття забезпечує інституційний підхід, згідно з яким, екологічний менеджмент – це сукупність принципів, форм, методів, прийомів та засобів впливу, які з одного боку використовуються персоналом підприємства з метою досягнення високої ефективності діяльності, з другого – забезпечення екологобезпечної діяльності на основі раціонального та невиснажливого природокористування, що не завдає шкоди довкіллю.

Для практичної управлінської діяльності доцільно використати процесний підхід, згідно якого екологічний менеджмент – це сукупність послідовних етапів, а саме: аналізування еколого-економічної ситуації, діагностики еколого-економічної безпеки підприємства, прогнозування тенденцій змін стратегічного середовища підприємства, екологоорієнтоване цілепокладання, планування та контроль за втіленням природоохоронних заходів з метою досягнення екологічно безпечного та економічно ефективного розвитку.

На рівні підприємства екологічний менеджмент є складовою загальної системи менеджменту, видом щоденної менеджерської праці, завдяки якому є можливість постійно вдосконалювати екологічну та економічну діяльність, зменшувати ризики для навколишнього середовища, здоров’я й безпеки працівників, скорочувати витрати, вирішувати екологічні проблеми.

Таким чином, екологічний менеджмент є багатоаспектним поняттям, що підтверджує його важливість як сучасного інструменту в системі стратегічного управління підприємствами на засадах сталого розвитку, який здатний забезпечити досягнення внутрішніх, державних і міжнародних норм у природоохоронній сфері, зменшення споживання природних ресурсів, запобігання деградації екосистем, досягнення економічної ефективності виробництва.

Література:

1. Черчик Л. М. Формування ринкових відносин у рекреаційному природокористуванні : монографія / Л. М. Черчик. – Луцьк : ЛДТУ, 2006. – 352 с.

2. Синякевич І. Екологізація розвитку: об’єктивна необхідність, методи, пріоритети / І. Синякевич // Економіка України. – 2004. – № 1. – С. 57–63.

3. Борщук Є. М. Екологічні основи економіки : навч. посібник / Є. М. Борщук, В. С. Загорський. – Львів : «Інтелект-Захід», 2005. – 312 с.

4. Кожужко Л. Ф. Екологічний менеджмент : підруч. / Л. Ф. Кожушко, П. М. Скрипчук. − К. : Акад., 2007. − 432 c.