Экономические науки / 7.Учет и аудит

Шостак Г.В.

Таврійський державний агротехнологічний університет, Україна

ВІДОБРАЖЕННЯ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ У ЗВІТНОСТІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

Готова продукція – це виріб або напівфабрикат, робота, послуга що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві й відповідають затвердженим стандартам або технічним умовам, договору, прийняті технічним контролем підприємства й здані на склад або замовникові в покупцеві згідно з діючим порядком прийняття продукції.

Усі елементи виробничого процесу (сировина, матеріали й т.п.), які перебувають на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво. Готова продукція може мати, а може й не мати кількісні і якісні характеристики (кількість маси, шт., метрів, сорт тощо). Але у всіх випадках продукція повинна мати вартісну характеристику.

На рахунку 26 «Готова продукція» обліковують наявність та рух готової продукції, виготовленої підприємством. До готової продукції належить продукція підприємства, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками та відповідає технічним умовам і стандартам [1].

Випущена із виробництва готова продукція оприбутковується за дебетом рахунку 26 та обліковується в синтетичному й аналітичному обліку за фактичною виробничою собівартістю, яка визначається згідно з ПСБО 16 «Витрати» [2].

Аналітичний облік готової продукції ведеться за обліковими цінами окремих найменувань (видів) або однорідних груп продукції. Облікові ціни на готову продукцію підприємство встановлює самостійно.

Рівень (відсоток) відхилень визначається діленням суми відхилень на початок місяця і суми відхилень на продукцію, що надійшла на склад із виробництва за звітний місяць, на суму вартості залишку готової продукції за обліковими цінами на початок місяця та вартості оприбуткованої за звітний місяць з виробництва на склад готової продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається за кредитом рахунку 26 «Готова продукція» і дебетом рахунків, на яких відображено вибуття готової продукції. В тому разі, коли аналітичний облік готової продукції ведеться за встановленими підприємством обліковими розрахунково-відпускними (плановими) цінами, в синтетичному обліку готової продукції відображається фактична її виробнича собівартість, а в аналітичному обліку – облікова її вартість і відхилення фактичної собівартості продукції від вартості її за обліковими цінами. В сумі вони складають фактичну виробничу собівартість готової продукції.

Стандартизація обліку та перехід до міжнародних стандартів потребує нових підходів до обліку готової продукції та відображення її у звітності підприємств. Якісний аналіз господарської діяльності підприємства проводиться саме на підставі його звітності. Відповідно, правильне складання звітності дає актуальні дані для проведення аналізу [3, с.119].

Сучасні інформаційні технології дозволяють обліковувати готову продукцію за допомогою комплексних автоматизованих систем, які передають інформацію зі складу готової продукції на комп’ютер бухгалтера. Це дозволятиме складання звітності на підставі комп’ютерних даних [4, с. 140].

Звичайно, у звітність включалося згорнуте за всіма субрахунками сальдо рахунку 28. Але з 2013 року готову продукцію, як і товари, і незавершене виробництво, включили до однієї статті балансу – запаси [5].

На нашу думку, це узагальнення не є корисним. Ми вважаємо, що з точки зору бухгалтерського обліку та аналізу діяльності підприємства не можна порівнювати виробничі запаси та готову продукцію. Ці категорії належать до різних рівнів виробничого циклу.

З усього вище сказаного, ми можемо зробити висновок, що облік готової продукції та відображення її у звітності потребують більш детального дослідження. Також, необхідно більш детально розкривати показники готової продукції не тільки у балансі підприємства, але й у примітках до фінансової звітності поділяючи її по галузям виробництва.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, зі змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0751-99.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» №318 від 31.12.1999 р. (зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00.

3. Ілляшенко, К.В. Інформаційний взаємозв’язок аналізу та бухгалтерської звітності / К. В. Ілляшенко // Вісник ХНТУСГ: економічні науки. Вип. 127. – Харків: ХНТУСГ. – 2012. – С. 118-123.

4. Ілляшенко, К.В. Трансформація облікових процесів в умовах інформаційної глобалізації / К. В. Ілляшенко // Міжнародний збірник наукових праць. Випуск 1 (5). Частина 2 / відпов. ред. І.Б. Садовська. – Луцьк : РВВ Луцького НТУ, 2015. – С. 138-143.

5. НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» із змінами внесеними наказами Мінфіну від 27.06.2013 р. №627 від 08.02.2014 р. №48 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/go/z0336-13