Давиденко І.С., Давиденко О.М.

ОФОРМЛЕННЯ ВЕЛИЧИНИ ВІРОГІДНОСТІ «Р» У НАУКОВИХ РЕЗУЛЬТАТАХ МЕДИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ВІДПОВІДНО ДО СУЧАСНОГО РІВНЯ ТЕХНІКИ ТА ТЕХНОЛОГІЙ (ЛЕКЦІЯ)

Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці

Переважну більшість результатів статистичних обрахунків слід подавати в супроводі величини вірогідності «Р», оскільки, в медичних дослідженнях, як правило, обстежують вибіркові, а не генеральні сукупності. Тобто, кожен статистичний результат по вибірці даних не буде абсолютно відповідати істині, а буде містити в собі певну статистичну похибку - відхилення.

У практиці медичних наукових досліджень найчастіше величину «Р» подають, коли оцінюють розбіжність між двома, або більше групами досліджень (наприклад, за параметричним критерієм Стьюдента чи за непараметричним критерієм Манна-Вітні). Хоча, величину «Р» слід подавати також і для таких статистичних показників, як коефіцієнти кореляції (різні), коефіцієнти рівнянь регресії, окремі показники дисперсійного аналізу тощо, тому що рівень вірогідності для однієї і тієї ж величини коефіцієнту лінійної кореляції Пірсона, наприклад r=0,848, буде суттєво різним для вибірок 8 та 20 пар, а, між іншим, коефіцієнти регресії чи показники дисперсійного аналізу можна брати до уваги тільки ті, що досягли необхідного рівня вірогідності.

У медицині, при поданні величини «Р» здебільшого використовується поняття «нульової гіпотези». Наприклад, при порівнянні двох вибірок на розбіжність у середніх тенденціях за допомогою критерію Стьюдента виходять з припущення, що розбіжності в середніх тенденціях немає. Але це припущення є лише загальним положенням, бо величина вірогідності «Р» при застосуванні нульової гіпотези безперервно варіює від «0» до «1». У медицині традиційно склалося, що критичною величиною для прийняття рішення є Р=0,05. Це означає, що якщо «сьогодні» отримали результат із величиною Р=0,05, то «завтра» (в наступних таких же дослідженнях) із 20 разів у 19 отримають такий самий за тенденцією результат, але в одному разі можуть отримати протилежний за тенденцією результат. Якщо отримали ж, величину Р=0,001, то складається прогноз, що у наступних 1000 повторних дослідженнях – у 999 буде такий же за тенденцією результат і лише у одному дослідженні результат може бути за тенденцією інший.

У реальних медичних дослідженнях величина вірогідності, як вже вище зазначалося, безперервно варіює від «0» до «1», тобто дослідник може отримати такі, наприклад, величини «Р»: 0,114; 0,097; 0,054; 0,038; 0,012; 0,004; 0,0002; 0,0000014 тощо. Йдеться, звісно, про використання сучасних технологій, а не про застосування обрахунків по таблицям з дискретною величиною «Р». І дослідник стає перед проблемою оформлення отриманого результату дослідження.

На сьогодні існують чотири основних підходи щодо оформлення величини вірогідності «Р». Перший, самий простий підхід, це коли використовують всього два варіанти запису: P>0,05 (не вірогідно) та P≤0,05 (вірогідно). Другий підхід, окрім «не вірогідно», передбачає три рівня вірогідності – 1) P≤0,05 (що насправді означає 0,01<Р≤0,05); 2) Р<0,01 (що насправді означає 0,001<Р≤0,01); 3) Р<0,001. Третій підхід полягає у тому, що знову ж таки використовують «P>0,05» (не вірогідно), а у випадках вірогідності вказують точну величину «Р», наприклад, 0,038; 0,012; 0,004; 0,0002; 0,0000014 тощо. Четвертий підхід ґрунтується на третьому підході, але у випадках отримання величини Р<0,001, наприклад, Р=0,0002 чи Р=0,000014 всі записи спрощують до «Р<0,001».

Який з наведених підходів слід вибрати досліднику? Насправді, тут відповідальність про вибір підходу покладається на самого дослідника, і він це зробить керуючись своїми цілями або рівнем підготовки в галузі статистики і володіння сучасною технікою і сучасними технологіями.

Перші два підходи оберуть дослідники, які або ставлять перед собою дуже прості цілі, їх цікавить тільки те, чи існує необхідна вірогідність, чи її немає, в кращому випадку цікавлять лише три градації вірогідності, або ж такі підходи виберуть дослідники, які не володіють сучасними технікою та технологіями (у першу чергу комп’ютерами, як технікою, та комп'ютерним алгоритмами обрахунків, комп'ютерними програмами, як технологіями).

Інші два підходи (третій та четвертий) оберуть дослідники, які, по-перше, глибоко володіють знаннями зі статистики, сучасною технікою та технологіями для математичних обрахунків, а по-друге – прагнуть більш інформативного подання своїх результатів. Окрім того, дані, які викладені у такій формі, викличуть більше довіри до результатів досліджень, оскільки вигадати точні величини «Р» практично неможливо, їх можна тільки обрахувати, причому обрахувати за допомогою сучасної техніки та технологій. Точні величини «Р» за необхідності легко перевірити зворотними перерахунками.

Власна практика оформлення величини «Р» при статистичних обрахунках дозволяє нам найбільше рекомендувати четвертий підхід, тому що при занесенні цифрових даних у таблиці є потреба у компактному наведенні цифр, то ж довгі записи типу Р=0,00001248 будуть очевидно невдалим вибором.

Окрім того, у випадках невірогідних результатів є зміст подавати величину «Р» не у вигляді «P>0,05», а точно вказувати цю величину, наприклад: Р=0,114; Р=0,097; Р=0,054. Таке подання величини «Р» може бути доречним тоді, коли результат формально невірогідний (P≤0,05), але дослідник прагне продемонструвати, чи є чи відсутня так звана статистична тенденція, коли 0,05<Р<0,1. Оцінка статистичних тенденцій особливо доречна тоді, коли планується продовження тих досліджень, по яким вже проведена попередня статистична обробка інформації, і робиться прогноз про доцільність подальших досліджень з огляду на високі чи низькі шанси досягнути рівень P≤0,05. Оцінка статистичної тенденції також може бути корисною при комплексному аналізі багатьох вибірок, коли обґрунтовуються, наприклад, однонаправлені чи різнонаправлені патогенетичні зрушення певної патології.

Література. Hammer Ø. PAST: Paleontological Statistics, Version 3.0. Reference manual / Ø. Hammer. – Oslo: Natural History Museum University of Oslo. – 2013. – 221 p.