Панасенко О.І., Самура Т.О., Буряк В.П., Кремзер О.А., Куліш С.М., Постол Н.А.

Запорізький державний медичний університет

Особливості викладання загальної та неорганічної хімії у Вищих медичних (Ф) закладах України

Викладання загальної та неорганічної хімії у медичних навчальних закладах III та IV рівнів акредитації завжди відрізнялося певною специфікою, яка пов’язана із традиціями сприйняття хімії студентами фармацевтичного та медичного факультетів. Це явище має, на наш погляд, дві причини. Перша – це уявлення про можливість застосування відомостей хімії до фармацевтичного органічного синтезу, хіміко-токсикологічних досліджень, фітохімії, фармацевтичного аналізу та технологія ліків, тобто розгляд базових законів хімії у якості проекції на хімічні явища, що знаходяться в основі професій, випускників фармацевтичних факультетів, а саме – хімік токсиколог та провізор–аналітик. Друга причина побудована на погляді про те, що хімія знадобиться провізорам у подальшому, так як інформація про хімічні властивості речовин край необхідна хімікам-синтетикам при створенні ліків та провізорам-технологам [9, 12]. Однак слід зазначити, що тільки наявність поглиблених та системних знань у хімії дозволяють прогнозувати опанування фармацевтами зазначених вище професій [1, 6, 14, 15].

Засвоєння основних положень теорії загальної хімії безумовно є необхідним і лікарям при опануванні наступних професій – фахівець з клінічного аналізу, клінічний фармаколог, гематолог та інше. Слід зазначити, що результати біохімічного аналізу, що базуються на хімічних дослідженнях, є необхідними лікарю будь якої професії при огляді хворого та встановленні кінцевого діагнозу при хворобі пізньої стадії [2, 3, 5, 10, 11].

Однак навіть якщо розглядати позитивний результат у засвоєнні хімії, значення викладання хімії у медичних університетах (академіях), що мають III-IV рівень акредитації, визначається доцільністю використання хімічної метрології при вивченні фахових дисциплін. Особливо корисним, на наш погляд, такий підхід при вивченні фізико-хімічних властивостей різних речовин, як синтетичних так і природних. Так, розгляд законів хімії та прикладних процесів, що відбуваються у неорганічних сполуках і складають об’єкт хімії неорганічних сполук, як прикладного і синтетичного походження [7], що дозволяє фахівцям у повному обсязі використовувати достоїнство та своєрідність хімічної науки у своїй професійній діяльності і провізорам і лікарям.

Фармакологічна дія сполук обумовлена типами хімічного зв’язку та їх електронегативністю [16]. З нашої точки зору, при вивченні цієї проблеми у курсі загальної хімії необхідно приділяти увагу Теорії Сандерсона [4], для якої електронегативність дорівнює співвідношенню електронної щільності у атомі до тієї ж щільності, яку слід очікувати для нього, виходячи з лінійної екстраполяції щільності інертних газів. Показовим прикладом теорії Сандерсона є пояснення факту різних агрегатних станів CO₂ та SiO₂. Є доцільним також ознайомлення студентів з методом Музера-Пірсона, згідно якому ковалентність зв’язку у кристалах визначається значеннями головних квантових чисел атомів, які входять до складу певної сполуки та різниця їх електронегативності. Так, на відповідній діаграмі усі сполуки по типу AB поділяються на групи сфалериту, вюрциту, NaCl та CsCl [4]. Останнє є важливим, оскільки однією з умов утворення твердих розчинів є наявність у обох компонентів однакових кришталевих решіток.

Наприкінці, важлива інформація про тенденцію зміни електронегативності та розміру частинок у залежності від фізичних величин, а саме: заряд ядра, заряд іону, типа атомної орбіталі і, відповідні, від розташування елементів у періодичній таблиці.

У неорганічному синтезі при вивченні питання про рівновагу у створених кристалічних речовин використовується закон діючих мас, який використовується у хімії і є корисним при дослідженні різних препаративних факторів на властивості одержаних сполук.

У якості ілюстрації можливо розглянути висновок рівняння ізотерми адсорбції. Цей висновок базується на уяві про взаємодію частинок, що знаходяться у газовому стані, їх центрами адсорбції на однорідній поверхні. Якщо позначити адсорбуючи частинки як A, центри адсорбції як ☐, а адсорбовану частинку на центрі, як A, то рівнянню адсорбції можливо надати наступний вигляд:

A↑+☐⇔A

Аналітичним чином, можливо з’ясувати складний зв’язок між фізичними властивостями одержаної речовини та її фармакологічною дією.

При вирішені відповідного завдання складають квазіхімічні реакції взаємодії реагуючих речовин доповнюючи їх рівнянням електронейтральності речовини, що дозволяє оцінювати зміну у структурі речовини, яку ми маємо одержати. Можливо припустити існування декількох варіювань розупорядкування у певній речовині та вивести для кожного варіанту залежність фізико-хімічних властивостей від препаративних факторів і, зіставивши ці залежності із даними експерименту, зробити висновки про природу одержаної речовини та її фармакологічну дію. Найпростішим прикладом є інтерпретація факту про залежність будови кристалів SеS₂, їх електропровідності від умов термооброблення сульфіду селену [13] при його синтезі який використовується у якості лікарського засобу [16]

Використання квазіхімічних реакцій є корисним і при вивченні розділу “хімічна кінетика”. Так наприклад, доцільно відзначити складення рівняння, яке описує кінетику хімічного та хіміко-біологічного процесу. Відомо, що зазначенні процеси повинні мати рекомбінаційний характер. Таким чином, для того щоб відбулася рекомбінація, складові частини селену сульфіду мають бути вивільнені і у даному випадку проміжний вихід речовини має бути максимальним.

У розділі який призначений хімічній кінетиці,доцільно згадати про реакцію отримання сульфідів 17 оскільки взаємозв’язок швидкості хімічної реакції із значенням електропровідності сульфуру як окислювача безумовно є значущим у даному випадку. У відповідності із цією теорією в процесі одержання сульфідів крізь оксидну плівку дифундують не на нейтральні атоми, а іони та електрони. У зв’язку із цим швидкість реакції утворення сульфідів лімитуються або електронною або йоною електропровідністю у залежності від співвідношення концентрації реагуючої речовини.

Таким чином вище зазначене дозволяє зробити висновок ,що значення основних закономірностей та методології курсу загальної та неорганічної хімії є обов’язковим при вивчені такої дисципліни як загальна хімія на якій будуються неорганічна хімія, біонеорганічна хімія, фізична та колоїдна хімія,фітохімія, біологічна хімія,фармацевтична хімія та токологічна хімія. Із вирахування у студентів уявлення про існування цільового комплексу взаємозв’язку зазначених вище дисциплін які вивчають студенти медичних університетів це безумовно сприяє укріпленню міждисциплінарних зв’язків і підвищує мотивацію до навчання.

Література

1. Бабкова І.А. Фармакогнозія підручник для студентів вищих навчальних закладів/ І.А. Бабкова Л.В. Варлахова М.М. Манюковська –Київ медицина , 2006-439с.

2.Біохімія: підручник за загальною редакціею проф. А.Л.Загашко проф. К.В.Александрової - Харків: Видавництво “Фарт”, 2014 – 724с.

3.Гайдукова С.М. Гемотологія і патофізіологія підручник для мед.університетів та лікарів – Київ.: Трикрапки, 2006 – 760с

4. Загальна та неорганічна хімія У 2-х Ч/ О.М. Степаненко, Л.Т.Рейдер, В.М. Ледовских, С.В. Іванов Пед. Преса, 2002 – ч-1 520с., ч -2, 644с.

5.Клінічна фармакологія підручник для студентів і лікарів за загальною редакціею М.І. Яблучанською та В.М Савченко – Харків ХПУ імені В.Н. Каразіна 2011 – 405с.

6. Крамаренко В.П. токсикологічна хімія Вища школа 1995-424с

7. Левітін Є.Я. Бризицька А.М. Клюєва Р.Т. загальна та неорганічна хімія - Вінниця: нова книга 2003 – 464с.

8.лекарственые препараты Украина М-во здравоохранения Украины. Нац. Фарм. Ун-т.:А.Н.Белова О.М. Гладченко и другие. Под ред. В.П. Черных И.А Зупанца – Харьков : Изд-во НФОУ золотые страници 2005 -512с.

9. Освітньо кваліфікаційна характеристика спеціаліста 7.110201-фармація. Постанова кабінету міністрів України від 20 січня 1998 №65 “Про затвердження положення про світньо-кваліфіційні рівні”.

10.Освітньо-кваліфікаційна характеристика за спеціальністю лікувальна справа. Постанова кабінету міністрів України від 16 квітня 2003 року №239. Про затвердження положення про освітньо-кваліфікаційні рівні.

11.Основи клінічної біохімії. Навчально-медичний посібник для студентів медичного факультету зі спеціальності лабораторна діагностика [Александрова К.В. Горбачова С.В. та ін.] За редакціею проф. К.В.Александрової – Запоріжжя.: Видавництво ЗДМУ, 2011 - 333с.

12. Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України. Правила проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної токсикології. Наказ міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1997 року № 6

13.Сколенко В.В. Григор’єва В.В. Найважливіщі класи неорганічних сполук – Видавництво Либідь 1996 – 152с.

14. Тихонов О.І., Ярних Т.Т. Аптечна технологія ліків. Підручник для фармац. вузів і факультетів О.І. Тихонов Харків РВП оригінал 1995-600с

15.Туркевич М.М., Владзіьірська О.В., Лесик Р.Б. Фармацевтична хімія-Вінниця-1003-364с.

16.Хухрянський В.Т. Хімія біогенних елементів – Київ - вища школа, 1990 – 556с

17. Черненко.В.І. та ін.. Хімія біологічна активних неорганічних сполук – Київ: Вища школа, 1995 – 560с.