Право/ 9.Цивільне право

Студенти IV курсу напрям підготовки «Правознавство» Рудя В.М., Коваленко В.В.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля,Україна

ПРОБЛЕМИ МЕХАНІЗМУ НАДННЯ ЖИТЛА ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕННИМ ОСОБАМ

В 2014 році Україна, як незалежна держава, вперше зіткнулася з проблемою появи великої кількості внутрішньо переміщених осіб (ВПО). За даними структурних підрозділів соціального захисту населення обласних та Київської міської державних адміністрацій станом на 14 вересня 2015 року в Україні було взято на облік 1 483 тис. внутрішньо переміщених осіб (ВПО) – 1 164 тис. родини з Донбасу і Криму[1], що складає 3,2 % від чисельності наявного населення. Сьогодні за кількістю ВПО Україна посідає дев’яте місце у світі, знаходиться в одній групі з такими країнами як, наприклад, Сирія, Колумбія, Ірак та Судан.[2] За свідченням багатьох країн, які за свою новітню історію вже стикнулись з проблемою появи такої категорії осіб; держава має реагувати на такі події дуже швидко та адекватно, оскільки, якщо не вирішувати їх комплексно, одна буде тягнути за собою іншу. Одна з най гостріших проблем, що виникають у внутрішньо переміщених осіб, це проблема житла, бо саме його відсутність, як поняття «мій дім – моя фортеця» вибиває землю з під ніг навіть у най стійкіших людей.

Ця проблема повинна бути розглянута всебічно та об’єктивно не тільки державою, як гарантом прав і свобод громадянина, а і українськими вченими, так як за своєю винятковістю на теренах нашої країни, ця тема майже не досліджена.

Проаналізувавши статті Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»[3] можна зробити висновок що, зобов’язання які на себе бере держава вкрай не чіткі та мають обмежений характер, що відповідно впливає на практику їх застосування. У вказаному законі зазначається, що зовнішньо переміщеній особі надається право на отримання житлової допомоги, а не про обов’язок держави надати її. Не визначенні механізми та форми житлової допомоги внутрішньо переміщеним особам, а також коло осіб які мають право на такий статус. Особливо звертає на себе увагу норма, що вказує на можливість надання працюючим ВПО допомоги лишень протягом шести місяців і це є значним обмеженням їх конституційного права на житлове забезпечення.

Значно полегшити цю ситуацію могла б доступна оренда житла, але враховуючи низку таких факторів як: економічна нестабільність, зростаюче безробіття та не можливість знайти роботу, яка реально могла б покрити витрати особи на її потреби, включаючи житло, майже унеможливлюють вирішення питання таким чином. Середня ціна за оренду в великих містах України становить більш як 30 % від середньої заробітної плати за місяць, а норма про шестимісячну підтримку ставить сім’ї в вкрай складне становище, бо не дає достатньо часу щоб знайти хоча б якусь пристойну роботу.

Аналізуючи ситуацію яка вже досить тривалий час тримається на сході України можна зробити висновок, що в найближчий час стан речей там не покращиться, а це означає подальший відтік населення з окупованої території та так званих «сірих зон». Ця тенденція може стати не тільки гострою соціально-економічною проблемою але і проблемою національної безпеки усієї країни. Держава приділяє цьому питанню не достатньо уваги, недооцінюючи негативний вплив значного зростання кількості внутрішньо переміщених осіб на стан безпеки в країні, економічній, соціальній та інших важливих сферах і, відповідно, ускладнює процес побудови в Україні ефективної системи надання державного житла таким особам.

Література:

1. Офіційний сайт Міністерства соціальної політики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mlsp.gov.ua

2. Global Overview 2015: People internally displaced by conflict and violence [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.internal-displacement.org

3. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб : закон України від 20.10.2014 № 1706-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua