Фізична культура і спорт:

проблеми, дослідження.

пропозиції

К.п.н. Петренко І.І., Петренко В.І.

Житомирський державний технологічний університет, Україна

Розвиток і удосконалення швидкісно-силових здібностей студенток економічних спеціальностей

Постановка проблеми. Проблема фізичної підготовки студентської молоді показує небажану тенденцію до погіршення деяких показників, у тому числі і показників фізичної підготовленості [1, 2, 5]. Це вимагає підбору найбільш ефективних засобів, методів і організаційних форм комплексного виховання фізичних якостей студентів.

Аналіз літературних джерел показав відсутність науково обґрунтованих рекомендацій з регламентування та оптимізації засобів фізичного виховання, спрямованих на розвиток швидкісно-силових якостей студентів. На сьогодні ще недостатньо вивчені механізми впливу різних факторів та їх взаємодій на зміну таких показників особистості майбутнього спеціаліста, як швидкість реакції, швидкість прийняття рішень, зібраність, зосередженість, уважність, які в значній мірі визначаються всім комплексом показників здоров’я людини [3, 6, 9].

Передбачені вузівською програмою заняття з фізичного виховання задовольняють тільки 30 – 40 % загальної добової потреби студентів [4], а рівень основних рухових здібностей вузівської молоді, який досягається в процесі регламентованого заняття з фізичного виховання, не відповідає запитам сучасного часу [7, 8]. Тому, для досягнення найкращого педагогічного ефекту в руховій підготовці студентів необхідно визначити оптимальні вправи, їх використанні як в одному занятті, так і протягом навчального процесу.

Мета та організація дослідження. Мета полягає у дослідженні особливостей розвитку швидкісно-силових якостей студенток економічного профілю. Учасниками експерименту були студентки першого курсу економічного факультету Житомирського державного технологічного університету.

В основу роботи покладені дані тестування фізичної підготовленості студенток на початку, в середині і в кінці навчального року. В дослідженні прийняли участь 79 дівчат із яких (n = 39) – склали експериментальну групу і (n = 40) – контрольну. Порівняльний аналіз показників фізичної підготовленості показав, що між контрольними і експериментальними групами не виявлено помітної різниці за всіма тестовими показниками.

Для визначення динаміки змін показників рівня розвитку швидкісно-силових якостей використовувалися нормативи, які передбачені Державними тестами фізичної підготовленості населення України.

Завдання дослідження:

- вивчити рівень розвитку швидкісно-силових якостей студенток економічного факультету;

- розробити методику удосконалення розвитку швидкісно-силових якостей студентів вищої школи;

- оцінити ступінь ефективності розробленої методики.

Виклад основного матеріалу. Наші дослідження свідчать про те, що більше 90 % студенток позитивно оцінюють вплив занять фізичною культурою для зміцнення і збереження здоров’я, а відчувають потребу в активних фізичних діях біля 42 % дівчат. Більше 62 % опитаних респондентів не займаються фізичними вправами самостійно із за відсутності вільного часу, 4 % вважають такі заняття марною справою. На пропозицію збільшити рухову активність в поза навчальний час і ввести додаткові заняття з фізичного виховання, «проти» висловились більше 84 % опитаних студенток.

Аналіз результатів дослідження показав, що на оцінку «незадовільно» навчальні нормативи з бігу на 60 м виконали більше 52 % дівчат, із стрибків в довжину з місця – 49 %, із бігу на 2000 м – 56 %, піднімання тулубу із положення лежачи – 41 % дівчат.

Треба відзначати, що значна частина дівчат відрізняється одна від одної в рівнях фізичної підготовки. Якщо «добрі» і «відмінні» оцінки в швидкісно-силових тестах і «незадовільних» з бігу на 2000 м склало біля 40% від загальної кількості студенток, то кількість «добрих» і «відмінних» результатів з бігу на 2000 м і «незадовільних» в швидкісно-силових тестах склало 28%.

Рівень розвитку швидкісно-силових якостей студенток визначали за результатами 6 тестів: Біг 60 м, стрибки в довжину з місця, човниковий біг 4х9 м, піднімання тулубу із положення лежачи на спині за 1 хв., згинання і розгинання рук в упорі лежачи на гімнастичній лаві, стрибки через скалку на двох ногах за 1 хв.

Порівняльний аналіз показників фізичної підготовленості показав, що між контрольними і експериментальними групами не виявлено помітної різниці за всіма тестовими показниками.

При розробці програми розвитку швидкісно-силових якостей у студенток експериментальних груп ми передбачили, що необхідно більше уваги приділяти спеціальним вправам в порівнянні із загально прийнятими підходами. Це стрибкові вправи: поодинокі та серійні стрибки поштовхом однієї та двома ногами з діставанням однієї або двома руками підвішених предметів; вистрибування з вихідного положення стоячи поштовховою ногою на опорі висотою 50-60см, як без обтяження, так і з різними обтяженнями; стрибки по східцям, різноманітні стрибки із скалкою.

Вправи з набивними м’ячами (1-5 кг): передачі різними способами однією і двома руками з місця, у стрибку в русі (20-80 разів), жонглювання, обертання і кидки, ходьба в напівприсіді (30-50 м). Пересування в напівприсіді стрибками вперед, назад, в сторони. Вистрибування з повного присіду з м’ячем з випрямленими руками (15-30 раз) або серіями 3х10с з паузами в 1,5-2 хв.

Бігові вправи: ривки із зміною напрямку, біг з ходу 30-50 м; біг з гірки на гірку 3-4 серії, біг з упором в стінку з високим підніманням стегна.

Вправи з обтяженнями: з положення лежачи, жим двома руками, лежачи на спині, розведення рук з гантелями та ін..

Розроблена методика фізичного виховання студенток з різким рівнем розвитку швидкісно-силової підготовленості, передбачала наступну структуру навчальних занять: на розвиток витривалості виділяли 30% часу, 35% - на удосконалення швидкісних якостей, 25% - швидкісно-силових якостей і 10%- на реалізацію спритності і гнучкості.

Структуру навчального заняття, направленого на розвиток швидкісно-силових якостей, розподіляли так: підготовча частина - 15-20 хвилин. Ходьба, біг, загально-розвиваючі вправи, спеціально-бігові вправи. Основна частина – 40-45 хвилин. 15-20 хвилин направляли на розвиток швидкісних якостей, 20-25 хвилин – силових якостей . Заключна частина – до 10 хв. Ходьба, повільний біг, вправи на дихання.

За результатами педагогічного експерименту та за даними тестів було встановлено, що після експерименту показники фізичної підготовленості дівчат покращилися і мають місце відмінності між експериментальними і контрольними групами (р < 0,05). Таким чином, в експериментальних групах після закінчення дослідження, виявились вище по всім швидкісно-силовим показникам, що дозволяє зробити попередній висновок про перевагу авторської методики проведення занять в експериментальних групах в порівнянні з методикою в контрольних групах. Так, приріст результатів в середньому склав по показникам: з бігу на 60 м 7-8%, у стрибках в довжину з місця 8-9 %, човникового бігу 4 х 9 м 6-7%, в підніманні тулубу із положення лежачи - 17-18%, згинанні рук в упорі лежачи на гімнастичній лаві 15-16%, стрибках через скакалку двома ногами за 1 хв. 11-12%. Студентки контрольних груп, які займалися за традиційною системою мали незначний приріст показників відповідно: 2-3 %, 3-4 %, 1-2%, 5-6 % , 0,2-0,5 %, 3-4%.

Обидві програми з розвитку швидкісно-силових якостей суттєво відрізняються. В програмі, яка використовувалась в контрольних групах, невеликий асортимент вправ (6-8), а в програмі, яка застосовувалась в експериментальних групах набір вправ був більше 20.

Таким чином, на заняттях в експериментальних групах було більше різноманітних вправ. Хоч дуже добре відомо, що використання одноманітних завдань забезпечує менший ефект, ніж різноманітність вправ. А використання на заняттях різних завдань визиває у учасників великий інтерес і , в зв’язку з цим, підвищується мотивація до виконання цих вправ, хоч вони бувають складними в технічному плані, в фізичному навантаженні.

В ході дослідження був виявлений великий спектр мотивації до занять фізичною культурою. Серед позитивних мотивів більше всього виділяються «бажання зміцнити свій стан здоров’я». Цей мотив відзначили більше половини студенток (52 %). Наступним мотивом по значущістю виявився мотив «отримати залік з фізичного виховання «(26 %), «підвищити рівень фізичного розвитку та покращити фігуру « – (12 %) і тільки 10 % всіх студенток займаються фізичною культурою, щоб «підготовити себе до трудової діяльності».

Серед мотивів, які негативно впливають на бажання студенток активно займатися фізичною культурою, є «не достатність вільного часу» (51 %). Друге і треті місця ділять такі мотиви, як «відсутність спортивних споруд біля дому» (24 %) і «бажання є, але якось не до занять фізкультурою» (18 %). Займатися фізичною культурою мішають особисті лінощі, хоча вони вбачають користь від таких занять (4 %).

Висновки. На підставі результатів педагогічного дослідження можна зробити висновки про більш високу ефективність запропонованої нами програми розвитку швидкісно силових здібностей студенток у порівняні із загальноприйнятою методикою. Методика побудови занять з фізичного виховання, в яких використовуються швидкісно-силові вправи дають можливість впровадити в практику сучасні концептуальні положення, які ефективно впливають на фізичний розвиток, сприяють підвищенню фізичної підготовленості та здоров’я студентської молоді.

Подальші дослідження вбачаємо в пошуку нових ефективних форм та методів проведення занять, які дадуть можливість підвищити ефективність процесу фізичного виховання.

Література

1. Апанасенко Г.Л. Проблема управления здоровьем человека / Г.Л. Апанасенко // Наука в Олимп. Спорте. Спец. Випуск – 1999. – С. 56 – 60.

2. Булатова М.М. Здоров’я і фізична підготовленість населення України / М.М. Булатова, О.М. Литвин // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2004. – № 1. – 3-9.

3. Волков Л.В. Теория и методика детского и юношеского спорта / Л.В. Волков. – К.: Олимпийская литература. – 2002. – 296 с.

4. Выдрин В.М. Перестройка в области физической культуры. (Проблемы и пути) / В.М. Выдрин // Теория и практика физической культуры. – 1987. – № 8. – С.22-24.

5. Компанієць В.А. Щодо визначення сутності поняття «Здоровий стиль життя» / В.А. Компанієць // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2007. - № 10 – С. 75-78.

6. Романенко В.А. Диагностика двигательных способностей. Учебное пособие / В.А. Романенко. – Донецк: ДонНУ. 2005. – 240 с.

7. Матвеев Л.П. К теории контроля спортивной тренировки / Л.П. Матвеев // Теория и практика физической культуры. 1991. – № 12. – С. 11-22.

8. Мокеев Г.И., Юдин А.С., Максим Б.В. Экспериментальная проверка эффективности различных вариантов организации и содержания физического воспитания студентов / Г.И. Мокеев, А.С. Юдин, Б.В. Максим // Теория и практика физической культуры. 1990. – № 6. – С. 50-53.

9 .Круцевич Т.Ю. Теория и методика физического воспитания: в 2 томах. [учебник] / Т.Ю. Круцевич. – К.:Олимпийская литература. 2003. – Т.1 – 423 с.

Авторська довідка

Петренко Іван Іванович, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри фізичного виховання та спорту Житомирського державного технологічного університету.

10005, м. Житомир, вул. Черняховського, 103.

Тел. / факс (0412) 24-14-22

Домашня адреса: 10020, м. Житомир, майдан Визволення 1, кв. 72.2

Петренко Іван Іванович.

Тел. (0412) 26-04-64. (063) 870-97-79

Петренко Володимир Іванович, викладач кафедри фізичного виховання та спорту Житомирського державного технологічного університету.

м. Житомир, вул. Черняховського, 103.

Тел. / факс (0412) 24-14-22

Поштова адреса для розсилки авторського примірника.

10020. м. Житомир, майдан Визволення, 1, кв. 72.

Петренко Іван Іванович