Фізична культура і спорт /1. Фізична культура і спорт : проблеми, дослідження та пропозиції

Сироватко Зоя Вікторівна

Національний технічний університет України «КПІ»

«Пропаганда культури здоров’я студентів засобами фізичного виховання»

Найважливішим показником добробуту суспільства і держави є стан здоров’я підростаючого покоління. За даними Київської міської студентської поліклініки серед студентів І курсу, які пройшли профілактичний огляд, у 30% були зареєстровані різні відхилення у стані здоров'я, які можуть обмежувати вибір майбутньої професії. В останні роки відзначається стійка тенденція до погіршення і психічного здоров'я. На тлі девальвації духовних цінностей до старих захворювань додалися нові проблеми, пов'язані з бідністю, ризикована сексуальна поведінка, психічні та емоційні розлади. Виходячи з цього, кафедри фізичного виховання можуть спрямовувати свої зусилля на виправлення цієї негативної тенденції. Один з найважливіших напрямків цього пошуку – необхідність і доцільність культурологічної переорієнтації фізичного виховання на формування фізичної культури, спортивного виховання на формування спортивної культури. Мова йде про перехід від вузької орієнтації здоров'я зберігаючих технологій і здоров'я зберігаючої педагогіки, на збереження і зміцнення здоров'я, формування здорового способу життя студентів до більш широкої орієнтації на виховання у них культури здоров'я, здорового способу життя.

Культура здоров'я – це складний і багатогранний соціокультурний феномен. Формування у студентів цієї культури припускає рішення комплексу специфічних виховних завдань, пов'язаних зі здоров'ям і здоровим способом життя. Мова йде про формування не тільки певної системи знань, але також певної системи інтересів, потреб, установок, ціннісних орієнтацій і т. д. Системи почуттів і емоційних реакцій, системи якостей і здібностей (умінь і навичок), а головне – такої поведінки, способу життя, яка забезпечує збереження та поліпшення всіх складових здоров'я як цілісного феномена – фізичного, психічного, духовно-морального і соціального здоров'я. Тому саме ці знання, елементи мотиваційної системи, почуття та емоційні реакції, якості та здібності вкрай різнорідні. Отже, вже внаслідок характеру завдань, що стоять перед вихованням культури здоров'я студентів, ця педагогічна діяльність вимагає комплексного підходу. Не менш важливо враховувати і той факт, що зазначені вище складні і разнопорядкові завдання не можуть бути вирішені за допомогою якогось одного методу або сукупності однотипних методів (наприклад, належних лише до сфери інформаційної, роз'яснювальної роботи). Для ефективного вирішення завдань - виховання культури здоров'я студентів необхідний комплекс різнорідних форм, засобів і методів.

В даний час на практиці апробовано широке коло форм і методів, які покликані сприяти збереженню і зміцненню здоров’я, формуванню знань про здоров'я і мотивації на здоров'я, умінь і навичок оздоровчої діяльності і які тому доцільно використовувати для виховання культури здоров'я студентів.

До медичного напрямку оздоровчої діяльності примикає широке коло засобів і методів, пов'язаних з організацією раціонального, здоров'я зберігаючого харчування студентів. У системі засобів, здоров'я зберігаючої технології важливе місце займає фізичне виховання і фізкультурно-спортивна діяльність студентів. В даний час ведуться пошуки такої організації фізичного виховання і таких форм фізкультурно-спортивної діяльності студентів, які забезпечують їх оздоровчий ефект та його підвищення. У більшості випадків при цьому на першому плані знаходиться лише фізичне (соматична) складова здоров'я. Типовим прикладом у цьому відношенні є різні форми оздоровчої гімнастики. Прихильники такого підходу вважають, що в основу методики і організації фізичної підготовки студентів повинна бути покладена концепція тренування, як поки що єдина науково обґрунтована концепція управління розвитком фізичного потенціалу людини. Пропонуються і інші варіанти індивідуалізації фізичного виховання студентів та реалізації диференційованого підходу до їх фізичного виховання з урахуванням їх технічної і фізичної підготовленості, з диференціюванням завдань, змісту навчальної програми, методів, методичних прийомів та критеріїв оцінки.

Розробляються й інші програми фізкультурно-спортивної діяльності студентів, які в першу чергу орієнтовані на підвищення її оздоровчої спрямованості з точки зору фізичної (соматичної) складової здоров'я. Значно рідше зустрічаються програми, спрямовані на вирішення більш складних, а разом з тим і важливих завдань підвищення оздоровчої ефективності фізкультурно-спортивної діяльності в плані інших складових здоров'я – психічного, духовно-морального і соціального. Розроблені програми орієнтовані на вирішення комплексу соціально-педагогічних завдань: I) оздоровлення студентів, усунення в них патологічного стану і досягнення медичної норми засобами фізкультурної діяльності; 2) гармонізація психічного стану студентів за допомогою психолого-педагогічної корекції; 3) соціальний розвиток особистості, формування загальної культури, а також здорового способу і стилю життя; 4) формування таких смислових установок особистості, які спонукають до саморозвитку свого потенціалу, до самодіяльності; 5) рішення задачі формування глибинних і стійких установок, що спонукають особистість до активної участі в удосконаленні і розвитку особистісного потенціалу інших людей.

З урахуванням цієї загальної теоретико-методологічної концепції фізкультурної діяльності розроблена і конкретна педагогічна технологія системи фізкультурно-оздоровчої роботи зі студентами. В її основу покладено принципи гуманістичної педагогіки: організація особистісного навчання в груповій формі; облік індивідуальних особливостей кожного студента в процесі соціалізації і застосування проективних методів для їх діагностики; здійснення активного соціального навчання з метою педагогічної корекції. Основний акцент в ході занять зміщений з навчання руховим умінням і навичкам (традиційний підхід) на удосконалення індивідуального фізичного розвитку, формування фізичної культури, насамперед культури здоров'я, стійкої соціально-психологічної установки на активні заняття фізичними вправами. В ході занять створюються такі педагогічні умови, які дозволяють кожному студенту не лише більш глибоко і повно зрозуміти загальну значимість цих занять, але і усвідомити їх необхідність для себе особисто, підвищують інтерес до занять, робить їх більш привабливими. Значна увага приділяється виробленню самостійного уміння розробити методику таких занять, надати допомогу іншим особам у розробці такої методики і т. д. Такий підхід дозволяє істотно індивідуалізувати і гуманізувати фізкультурно-оздоровчу роботу зі студентами, підвищити в їх очах культурну цінність занять фізичними вправами, посилити їх особисту зацікавленість у цих заняттях, сформувати установку на активне включення в ці заняття протягом всього свого життя.

Як відомо, в юному віці, коли відбувається кардинальна фізіологічна перебудова організму, змінюється характер і рівень спілкування, студент опиняється перед цілим набором проблем – від адаптації в колективі, вибору майбутньої професії і т. д. до роздумів про сенс життя, – психологічні проблеми виходять для нього на перший план. Тому в останні роки в рамках здоров'я зберігаючих технологій значна увага приділяється організації психологічної допомоги студентам. Засоби і методи такої допомоги, безумовно, також важливо використовувати в процесі виховання культури здоров'я студентів. Виявлено широке коло загально профілактичних заходів, комплекс соціальних та санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на формування здорового способу життя, оптимізацію умов навчання, охорону та оздоровлення навколишнього середовища. В рамках цієї роботи особливо важливе значення надається вихованню навичок здорового способу життя, здорових звичок, до яких зазвичай відносять оптимальний руховий режим. Тренування імунітету й загартовування, раціональне харчування, психофізіологічну регуляцію, раціональну організацію життєдіяльності, відсутність шкідливих звичок.

Ще один компонент здоров'я зберігаючих технологій, що має важливе значення для виховання культури здоров'я студентів – програми, орієнтовані на формування і підвищення рівня їх знань з питань охорони здоров'я та оздоровчої діяльності.

Найбільшу значущість має такий рівень сформованості культури здоров'я студента, який передбачає його власну постійну і творчу активність у розробці, обґрунтуванні та практичній реалізації індивідуальної програми профілактики та оздоровлення на основі глибокої і повної рефлексії реального стану свого здоров'я. Тому особливо важливе значення мають такі напрями, форми і методи виховання культури здоров'я, які не тільки дозволяють навчати, виховувати, оздоровлювати студента, але й спонукають його до самовиховання, до власної творчої активності, самостійності в оздоровчій діяльності.

Таким чином, пропонуються різноманітні підходи до організації оздоровчої роботи зі студентами. Кожен з них має сильні та слабкі сторони, і тому виникає проблема їх об'єднання, інтеграції в єдину систему, розробки комплексних міждисциплінарних програм оздоровлення.

Таким чином, концепція культури здоров'я і процес її виховання передбачає вирішення комплексу складних і різноманітних завдань, пов'язаних з формуванням у студентів почуття відповідальності за своє здоров'я. Постійної потреби в турботі про нього, дієвої мотивації на ведення здорового способу життя. Грамотності в питаннях здоров'я, набуття умінь, навичок, здібностей, що дозволяють ефективно розв'язувати оздоровчі завдання, тобто мотиваційної, інформаційної та операційної готовності студентів до діяльності щодо збереження і зміцнення свого здоров'я, а також включення в реальну оздоровчу діяльність з використанням всього різноманіття засобів, форм і методів цієї діяльності. Тому важливою педагогічною умовою виховання культури здоров'я студентів є комплексний підхід, використання для цього не тільки традиційних, а також інноваційних форм і методів, здатних забезпечити виховання глибоких і повних знань щодо здоров'я, а також відповідної мотивації, умінь і навичок, що характеризують культуру здоров'я і проявляються в реальній поведінці.

Література:

1. І.Д.Бєх, Т.В.Воронцова, В.С.Пономаренко, С.В.Страшко

Редакция: Алатон год: 2013

2. М. О. Володарская, І.І. Димченко