Шерстюк М.Ю.

Гетьманський національний природний парк

БІОМОРФОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ФЛОРИ АВТОХТОННИХ ДЕНДРОСОЗОФІТІВ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯ

Рослини повинні пристосовуватися до всього комплексу умов місцезростання, оскільки екофактори впливають на них не ізольовано один від одного, а у всій їх сукупності. При цьому пристосування рослин до навколишніх умов середовища проявляється не тільки у фізіологічних особливостях, анатомічній структурі органів, але й у зовнішніх морфоознаках, котрі визначають їхній загальний габітус (Вальтер, 1968). Відповідність рослин усьому комплексу умов місцезростання відображає біоморфотип.

Аналіз біоморфотипів має велике значення для пізнання особливостей генезису місцевої флори, її просторового розподілу, місця в системі фітохорій вищого рангу. Такі дослідження є актуальним як для широкопредставлених у тому чи іншому регіоні рослин, так і для раритетних видів.

В Україні важливим осередком біорізноманіття є Полісся (Андриенко, Шеляг-Сосонко, 1983). На його території зростає 55 видів з групи автохтонних дендросозофітів. До їх числа відносять місцеві види раритетного дендрорізноманіття, що мають офіційний статус, визначений різними рангами охорони (міжнародним, загальнодержавним та регіональним) (Дендросозологічний каталог…, 2011).

За результатами наших досліджень встановлено, що серед автохтонних дендросозофітів природоохоронних територій Українського Полісся в спектрі біоморфотипів переважають чагарники (34 види, 61,8 %), зокрема Betula humilis Schrank., Lonicera xylosteum L., Genista germanica L., Genistella sagittalis (L.) Gams, Salix lapponum L. та інші. Наявні також дерева, напівчагарнички та чагарнички, які репрезентовані відповідно шістьма (10,9 %, Betula obscura A. Kotula indcl, Alnus incana (L.) Moench, Carpinus betulus L. та інші), сімома (12,8 %, Aurinia saxatilis (L.) Desv., Linnaea borealis L., Dianthus pseudosquarrosus (Novak.) Klok. та інші) та вісьмома (14,5 %, Andromeda polifolia L., Arctostaphylos uva-ursi (L.) Spreng. та інші) видами.

Незважаючи на існування різних наукових підходів до виділення біоморф, найзручнішою та неперевершеною за широтою практичного використання виявилась класифікація життєвих форм датського ботаніка К. Раункієра, яка була розроблена в 1905 році (Raunkiaer, 1905). Під час виділення життєвих форм рослин цей фітоморфолог використав одну ознаку, а саме положення бруньок відновлення відносно до поверхні ґрунту протягом несприятливого періоду.

Проведений нами аналіз флори автохтонних дендросозофітів із використанням класифікації К. Раункієра засвідчив, що серед життєвих форм найчисельнішою є група фанерофітів, а саме 37 видів (67,3 %, Daphne mezereum L., Betula humilis, Salix rosmarinifolia L. та інші) (рис.1). Значно меншу частку мають хамефіти (16 видів, 29,1 %, Aurinia saxatilis, Helianthemum nummularium (L.) Mill, Andromeda polifolia L. та інші). Дуже малочисельними є гемікриптофіти.

Рис. 1. Спектр життєвих форм за К. Раункієром автохтонної дендросозофлори Українського Полісся

Група фанерофітів виявилася не тільки найчисельнішою, але й найрізноманітнішою за внутрішньою структурою. Серед фанерофітів автохтонних дендросозофітів наявні макро-, мезо-, мікро- та нанофанерофіти. Останні представлені найбільшою кількістю видів (27), частка яких сягає 73%. До них відносяться Betula humilis, Lonicera xylosteum, Genista germanica та інші. Мікро- та мезофанерофіти репрезентовані чотирма (Crataegus laevigata (Poir.) DC, Cotoneaster melanocarpus Fisch. ex Blytt та інші) та п’ятьма (Cerasus fruticosa (Pall.) Woron., Betula obscura, Carpinus betulus та інші) видами і відповідно мають частки 10,8 % та 13,5 %. До макрофанерофітів належить лише один вид (Picea abies (L.) Karst.).

Отже, проведений аналіз біоморфологічної структури об’єктивно засвідчив, що автохтонні дендросозофіти є своєрідною групою рослин. Вони здебільшого представлені видами, що мають біоморфотип чагарників, а за життєвою формою належать до фанерофітів. Наявність у автохтонних дендросозофітів за дослідженою ознакою специфічних особливостей, робить перспективним та доцільним вивчення інших різновидів структури їхньої флори: географічної, екологічної, фітоценотипної.

Література:

1. Андриенко Т.Л. Растительный мир Украинского Полесья в аспекте его охраны / Т. Л. Андриенко, Ю. Р. Шеляг-Сосонко. – Киев: Наук. думка, 1983. – 216 с.

2. Вальтер Г. Растительность земного шара / Г. Вальтер. – М.: Прогрес, 1968. – 552 с.

3. Дендросозологічний каталог природно-заповідного фонду Лісостепу України / [під ред. С.Ю. Поповича]. – К.: Аграр Медіа Груп, 2011. – 800 с.

4. Raunkiaer C. Types biologiques pour la geographie botanique. Oversigt over det Kgl. / C.Raunkiaer // Danske Videnskabernes Selsk. Forhandl. –1905. – №5.