Філологічні науки/ 3.Теоретичні та методологічні проблеми дослідження мови

Шумченко Т.І.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Мовленнєвий акт як структурна одиниця

Мова як система зазнає постійного впливу та розвиваються внаслідок дії певних чинників, відображаючи явища суспільного життя. Тому питання формування понятійного апарату продуцієнта, дослідження засобів вербальної реалізації комунікативного повідомлення, є і лишається актуальним. Ряд учених, такі як Дж. Серль [5] та Дж. Остін [4] присвятили дослідження питанню принципів побудови дискурсу на ментальному рівні, сформулювали теорію мовленнєвого акту. Новизна дослідження зазначених учених полягала в тому, що вони проаналізували дискурс з точки зору інтенцій продуцієнта, спрямованих на досягнення певної мети висловлювання, а не як сукупність мовних засобів – фонетичних, лексичних, морфологічних та синтаксичних.

У мовознавстві така одиниця отримала назву мовленнєвого акту, який є важливою прагмалінгвістичною категорією, розуміння якої дозволяє визначити механізми побудови дискурсу, імпліцитні інтенції адресанта, що знаходяться у його основі.

Низка учених розглядає мовленнєвий акт як мінімальну модель комунікації, яка передбачає присутність реципієнта та продуцієнта з певними психологічними особливостями та культурологічними цінностями. Дослідник Ф. С. Бацевич [1] дає визначення поняття мовленнєвого акту як мінімальної одиниці нормативної соціомовленнєвої поведінки в межах прагматичної ситуації, тому мовленнєвий акт можна розуміти як цілеспрямовану дію, що реалізується відповідно до принципів і норм мовленнєвої поведінки, типової для певних комунікантів.

Оскільки будь-яке повідомлення має свій прагматичний потенціал та відображає певну іллокутивну мету мовця [5], можна узагальнити класифікацію типів іллокутивних актів, яка представлена у прагмалінгвістиці. Таким чином, учений запропонував виділити:

- асертиви (репрезентативи) або стверджувальні висловлювання мають на меті відображення існуючого стану речей та припускають наявність у продуцієнта відповідної до ситуації думки. Такі висловлювання можуть нести таке інформативне навантаження, як повідомлення, осуд, прогноз, кваліфікацію, визнання, опис тощо: Chers collègues, tout sera présenté à temps.

Зазначений вище приклад відображає тип репрезентативного мовного акту. Власне повідомлення передбачає певну ментальну реакцію на нього, певну відповідь на події, відображені в ньому, оскільки містить звертання до прихильників адресанта на початку речення chers collègues;

- директиви, що містять спонукання до дії та припускають наявністьвідповідного бажання у мовця. Власне пропозиційний зміст таких речень полягає в тому, що реціпієнта реалізує або не реалізує певну дію в майбутньому: Слід терміново закінчити почату справу.

Директивним запропонований приклад стає завдяки прислівнику необхідно, що спонукає адресата до дії, вираженої дієсловом підготуватися;

- промісиви / комісиви або обіцянки. Висловлювання такого типу вказують на намір адресанта виконати / не виконати певну дію у майбутньому. До таких, окрім обіцянок, відносять також клятву: Adopter les lois nécessaires!

- експресиви, що мають на меті виразити особливий психічний стан мовця (почуття вдячності, смутку, радості тощо) як реакцію на оточуюче середовище в рамках обраної комунікативної ситуації. Слід зазначити, що відповідність між реальністю та почуттями, що зазнає адресант, не є обов’язковою умовою висловлювання, оскільки емоційно забарвлена лексика не є основою мовленнєвого акту, а скоріше, його пресупозицією, елементом, що впливає на його контекст [2; 3]: Notre pays a été dévasté..... ;

- декларативи (заяви), що обов’язково містять у собі відповідність між реальними подіями та висловлюванням та виражають зв’язок акту з позамовними законами або інститутами: заявляючи (декларуючи) про існування певного явища, мовленнєвий декларативний акт підтверджує його існування. Прикладом декларативу слугують призначення на посаду, оголошення війни / миру, посвята в партію, присвоєння звання [5, с. 153-155] тощо.

Проаналізована вище класифікація Дж. Серля є універсальною в теорії мовознавства, зокрема, прагмалінгвістики, але вона неодноразово піддавалася критиці та доповнювалася іншими вченими-теоретиками. Причиною такого критичного ставлення є поширена серед науковців думка, що запропонована теорія не відображає багатогранність мовлення, постулюючи ідею про те, що в мовленні не існує жодного мовленнєвого акту в його чистому вигляді.

Література:

1. Бацевич Ф. С. Вступ до лінгвістичної генології : навчальний посібник / Флорій Сергійович Бацевич. – К. : Академія, 2006. – 248 с.

2. Иссерс О. С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи / Оксана Сергеевна Иссерс. – М. : Едиториал, 2002. – 284 с.

3. Мишланов В. И., Нецветаева Н. С. Коммуникативные стратегии и тактики в современном политическом дискурсе (на материале политической рекламы предвыборных кампаний 2003, 2007, 2008 гг.) : текст / Валерий Александрович Мишланов, Наталья Сергеевна Нецветаева // Вестник Пермского университета. Росийская и зарубежная филология. – 2009. – Вып. 6. – С. 4 – 13.

4. Остин Дж. Слово как действие / Джон Лэнгшо Остин // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17. – М. : Прогресс, 1986. – С. 22-130.

5. Серль Дж. Что такое речевой акт? – Джон Роджерс Серль // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17. – М. : Прогресс, 1986. – С. 151-169.