Экономические науки/ 10.Экономика предприятия

Забитівська Х.В., Панухник О.В.

Тернопільський національний технічний університету імені Івана Пулюя

Розробка системи показників для оцінки ймовірності настання банкрутства підприємства

Побудову інтегрального показника ймовірності настання банкрутства пропонуємо проводити з використанням лінійної математичної моделі інтегрального показника (метод зважених сум) (1).

, , (1)

де z_i - нормалізовані показники ймовірності настання банкрутства;

а_i - вагові коефіцієнти, що визначають ступінь внеску і-го показника в інтегральний індекс.

Розрахунок інтегрального показника ефективності фінансового моніторингу передбачає наступні етапи:

- формування множини показників за відповідними критеріями (агрегованими показниками);

- нормалізація показників;

- визначення вагових коефіцієнтів показників у межах кожного агрегованого показника;

- розрахунок агрегованих показників ефективності методом зважених сум;

- визначення вагових коефіцієнтів агрегованих показників;

- розрахунок інтегрального індексу ймовірності настання банкрутства.

З метою підвищення достовірності результатів при оцінці ймовірності банкрутства підприємств пропонуємо використати метод нечітких множин.

Етап 1. Визначаємо множину І ступенів ризику банкрутства, розбивши її на п’ять підмножин:

- І1 – нечітка підмножина «граничний ризик банкрутства»;

- І2 – нечітка підмножина «ступінь ризику банкрутства високий»;

- І3 – нечітка підмножина «ступінь ризику банкрутства середній»;

- І4 – нечітка підмножина «низький ступінь ризику банкрутства»;

- І5 – нечітка підмножина «ризик банкрутства незначний».

Носій множини І – показник ступеня ризику банкрутства – набуває значення від нуля до одиниці за визначенням.

Етап 2. Сформувавши систему критеріїв, наступним кроком оцінки ймовірності настання банкрутства є вибір показників, які давали б можливість зробити висновок про її рівень за відповідним критерієм.

За показники, що використовуються при діагностиці банкрутства підприємства обрано такий перелік індикаторів: Х1 – коефіцієнт автономії; Х2 – коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним капіталом; Х3 – коефіцієнт швидкої ліквідності; Х4 – коефіцієнт абсолютної ліквідності; Х5 – оборотність активів; Х6 – рентабельність капіталу; Х7 – рівень маркетингу; Х8 – рівень техніко-технологічного оновлення.

Наступним етапом дослідження інтегрального показника є нормалізація часткових показників. При формуванні ознакового простору (множини індикаторів) важливо забезпечити інформаційну односпрямованість показників.

Наступним етапом оцінки ймовірності настання банкрутства є визначення вагових коефіцієнтів нормалізованих показників у межах окремих агрегованих показників, а також вагових коефіцієнтів агрегованих показників – у межах інтегрального показника. Для цього скористаємося правилом Фішберна, яке дає можливість визначити рівень значущості показників на основі їхнього ранжування. Якщо систему показників упорядкувати за ступенем зниження їх значущості, то значущість i-го показника (ri) слід визначати наступним чином (2):

=, (2)

де – ваговий коефіцієнт і-го показника сукупності;

N – кількість показників сукупності;

і – порядковий номер (ранг) показника сукупності

Вагові коефіцієнти показників, які використовуються при оцінці ймовірності банкрутства підприємства, визначені за правилом Фішберна.

Найбільшу значимість має рівень технікотехнологічного оновлення та рівень маркетингу. Фінансові показники мають однакову значимість.

Етап 4 (класифікація значень показників). Рівні показників за період визначаємо на основі віднесення поточних значень показників до нечітких підмножин, межі яких визначені експертним методом. Перемноживши їх на вагові коефіцієнти, зможемо отримати інтегральний показник ймовірності настання банкрутства.

Етап 5. На даному етапі класифікуємо отримані значення інтегрального показника ймовірності настання банкрутства підприємства. Оскільки мінімальним значенням інтегрального показника є 0, який відповідає мінімальній ризикованості, а максимальним значенням – 1, можна розділити діапазон [0;1] на 5 рівних діапазонів та присвоїти їм відповідні лінгвістичні оцінки.

Отже, альтернативним методом діагностики банкрутства підприємств, який усуває недоліки дискримінантного аналізу та дає найбільш об’єктивну оцінку, є метод нечітких множин. Результати діагностики банкрутства методом нечітких множин є більш оптимістичними порівняно з дискримінантними моделями та точніше відображають поточний стан підприємства, оскільки при оцінці ймовірності банкрутства, крім фінансових показників, враховують якісні зміни в діяльності підприємства.