Економіка. Фінансові відносини

Шевченко В. В.

Головний спеціаліст Рахункової палати України (м. Київ)

розмежування видів ЗОВНІШНЬОГО ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ

Система державного фінансового контролю складається з двох підсистем - зовнішнього і внутрішнього контролю державних фінансів. У найбільш концентрованому вигляді підходи до формування і функціонування системи зовнішнього державного фінансового контролю сформульовані в декларації Ліми про керівні принципи аудиту державних фінансів. Нині державний фінансовий контроль активно трансформується, зміщуючи акценти з традиційних перевірок правильності, адресності, доцільності і законності розподілу державних фінансових ресурсів у бік ефективного, результативного і економічного їх використання. Необхідною умовою розвитку аудиторської діяльності у напрямі становлення і реалізації аудиту ефективності є систематизація пов’язаних з цим напрямом понять і видів аудиторських послуг.

Фінансовий аудит і аудит ефективності є складовими аудиту державних фінансів. Державний аудит бюджетних коштів - це система заходів з перевірки законності, доцільності і ефективності дій із формування, розподілу і використання фінансових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні державних, регіональних і місцевих органів влади. Вказана дефініція є найбільш широкою, оскільки ґрунтується на визначенні суті фінансів, охоплює завдання фінансового аудиту і аудиту ефективності, робить акцент на усі рівні формування, розподілу і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий аудит і аудит ефективності відрізняються постановкою завдань, предметами і методами проведення перевірок, а також оформленням їх результатів у звітах. Завдання фінансового аудиту полягають у визначенні правильності ведення, повноти обліку і звітності про доходи і видатки у рамках виконання державного бюджету, а також законності і цільового використання бюджетних коштів. Завданнями аудиту ефективності є визначення економності, продуктивності і результативності використання державних коштів. Тобто, при проведенні аудиту ефективності основна увага приділяється оцінці різних аспектів результатів використання державних коштів їх одержувачами: міністерствами, відомствами, організаціями і підприємствами.

Міжнародний стандарт вищих органів фінансового контролю ISSAI 100 «Фундаментальні принципи здійснення аудиту в державному секторі» (пункт 22) визначає, що фінансовий аудит є одним з трьох основних видів аудиту. Він зосереджує увагу на визначенні, чи представлено фінансову інформацію суб’єкта господарювання відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності та нормативно-правової бази. Це досягається шляхом отримання достатніх та належних аудиторських доказів, що дадуть змогу аудитору зробити висновок щодо відсутності у фінансовій звітності суттєвих викривлень, пов’язаних з шахрайством або помилками [1].

Аргументованою є дефініція, яка трактує аудит ефективності як самостійну оцінну форму в системі державного фінансового контролю, що включає дослідження ефективності використання бюджетних коштів, аудит ефективності ухвалення рішень у сфері управління державними ресурсами; аудит ефективності виконання державних програм (функцій); аудит ефективності використання державних фінансових ресурсів.

Аудит ефективності умовно можна розділити на два види: аудит результатів функціонування діяльності того або іншого відомства, результатів виконання тієї або іншої програми; аудит процесу управління, який використовується організацією, що перевіряється, для досягнення поставленої мети. Існують також інші підходи до виділення видів аудиту ефективності використання коштів бюджету: аудит цільового використання коштів бюджетів і аналіз ефективності використання коштів. Вважаємо такий розподіл не зовсім коректним, оскільки аудит цільового використання коштів бюджетів в контексті міжнародних стандартів - це фінансовий аудит.

Аудит ефективності охоплює не лише специфічну фінансову діяльність, але і увесь спектр державної діяльності, у тому числі організаційну і адміністративні системи. Таким чином, аудит ефективності передбачає перевірку різних сторін діяльності державних і інших органів із метою визначення ефективності використання ними бюджетних коштів, виділених для надання відповідних державних послуг, виконання державних, галузевих і регіональних програм. Аудит ефективності визначає результат використання державних коштів, перевіряє не лише законність і цільове використання коштів, але і ефективність витрат фінансових ресурсів з точки зору вирішення загальнодержавних завдань. Аудит ефективності, окрім функції контролю, забезпечує прозорість діяльності органів влади, надає громадськості точну і усеосяжну інформацію про результати їх роботи.

Поняття ефективності використання бюджетних коштів є багатогранною категорією - економічною, соціальною, технічною, технологічною, управлінською тощо. У кожній сфері соціально-економічної і громадської діяльності, залежно від предмета проведення контрольного заходу, ефективність вимірюється конкретними критеріями, які враховують увесь комплекс особливостей діяльності об’єкту контролю і її фінансування. Зокрема, критеріями ефективності соціальної політики в конкретному регіоні або сфері діяльності можуть бути: підвищення рівня і якості життя населення; скорочення соціальної і майнової/матеріальної диференціації населення; зменшення регіональної диференціації умов реалізації соціальних прав громадян.

Література

1. Методичні рекомендації з проведення Рахунковою палатою фінансового аудиту: Рішення Рахункової палати України від 22 вересня 2015 року № 5-5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FN014487.html