Борисевич Є.Г., Романовська М.С.
Одеська національна академія зв‘язку ім. О.С.Попова
Сучасні підходи до
оцінки ефективності реклами
Економічна ефективність реклами може визначатись
співвідношенням між результатом, отриманим від реклами, і величиною затрат на
проведення рекламних заходів за фіксований відрізок часу.
Для виявлення ступеня впливу реклами на зростання
обороту фірми аналізують оперативні та бухгалтерські дані. Проте слід брати до
уваги і те, що крім реклами на об’єм реалізації впливають якість, ціна
продукту, місце продажі, рівень культури обслуговування споживачів, наявність у
продажі аналогічних товарів.
Виділяють наступні методи визначення економічної
ефективності рекламних заходів:
1. Для аналізу економічної ефективності реклами
використовується показник рентабельності реклами, тобто відношення отриманих
прибутків до рекламних витрат. Вона визначається за формулою:
(1)
де Р – рентабельність реклами в %,
П – прибуток, отриманий від рекламування товарів,
U – витрати на рекламу даного товару.
Основна проблема даного методу – виділення чистого
ефекту реклами, тобто тої частини приросту об’єму збуту (прибутку), яка була
забезпечена виключно рекламою того періоду, за який враховуються затрати на неї.
2. Для виділення чистого ефекту реклами з метою
подальшого визначення економічної ефективності по методу
"ефект-витрати" причини зміни обороту (прибутку) поділяються на
основні та другорядні.
Доля основної причини зміни об’єму обороту
визначається в межах [0;1]. Таким чином різниця між одиницею і сумою дольових
оцінок другорядних причин зміни об’єму обороту (прибутку) дозволяє визначити
долю чистого ефекту.
До другорядних причин зміни об’єму обороту
відносяться: вплив попередньої рекламної
кампанії фірми, інерція споживацької
поведінки при виборі товарів, сезонні
коливання; зміна деяких життєвих потреб і
установок споживачів, рівень інфляційного
очікування споживачів, екологічні
катастрофи і стихійні лиха, заборгованість населенню по зарплаті.
3. Для порівняльного аналізу здійснюється
розрахунок показника ефективності витрат на рекламу у порівнянні з іншими
компаніями-конкурентами.
(5.2)
де CEІ – cost effіcіency іndex (показник
ефективності витрат),
Vі, Vj – об’єми продаж
фірми і та j за певний період часу,
Eі, Ej – об’єм затрат на рекламу
цих фірм за цей період.
Показники ефективності засобів реклами:
1. При порівнянні газетних, журнальних, радіо- та телетарифів
використовується показник затрат на
тисячу (ЗНТ), тобто вартість тисячі рекламних контактів:
(5.3)
2. Для порівняння вартості публікацій рекламних
оголошень у газетах використовується показник міллайн,
який розуміється як вартість публікації одного рядка тексту в 1 млн.
екземплярів тиражу. Рядок займає площу висотою 1/14 дюйма і шириною в одну
колонку. Більшість західних газет публікують рекламні тарифи в розрахунку саме
на рядок.
(5.4)
де М – тариф міллайн,
Т – тариф за рядок,
ФТ – фактичний тираж видання.
3. Використовується також ряд інших
показників: затрати на рейтинг (
відношення вартості одного звернення до
рейтингу програми чи видання), тарифна
ставка видання в розрахунку на 1000
жителів, коефіцієнт перекриття,
який враховує співпадання аудиторії одних засобів масової
інформації з іншими, індекс вибірковості
– порівняння процента аудиторії, що припадає на долю носія реклами цільового
ринку з процентом населення, що складає цей ринок, валовий оціночний коефіцієнт
(ВОК) – процент аудиторії, яка охоплюється одним рекламним повідомленням.
Таким чином, розглянутий підхід має певну цінність
при аналізі ефективності рекламної діяльності, проте слід враховувати і той
факт, що ефективність реклами у значній мірі залежить і від ступеня її
психологічного впливу на людину – тут вже мова йде про комунікативну
ефективність реклами, яка дозволяє
встановити, наскільки ефективно конкретне рекламне оголошення передає цільовій
аудиторії необхідні відомості чи формує бажану для рекламодавця точку зору.
Література:
1.Загоруєнко, Рекламна діяльність: актуальні проблеми// Бізнес,
Київ, - 2009,- С.130-155 .