Экономические науки/9. Экономика промышленности

магістрант Балановська Т.І.

Одеська національна академія харчових , Україна

Методи визначення ціни пропозиції на зерновому ринку

Україна є одним із найбільших виробників зернових у світі. Крім того, за останні десять років країна перетворилась в найбільшого експортера зерна.

Зернове господарство відіграє важливу роль в аграрному секторі України, забезпечуючи стабільне постачання населення хлібом і хлібобулочними виробами, а також сировиною для промислової переробки. Виробництво, переробка і експорт зерна в Україні дають суттєві грошові надходження до бюджету і є важливими секторами працевлаштування населення країни. Крім того, зернова галузь країни має суттєвий потенціал розвитку, пов’язаний передусім з наявністю багатих земельних ресурсів і достатньою кількістю кваліфікованої робочої сили.

Прийняття рішення сільгоспвиробниками, яку культуру сіяти, залежить від цін і витрат на виробництво.

На зернові культури ціни формуються на світових біржах: Чиказька біржа (Chicago Mercantile Exchange, CME) і Французька біржа (MATIF).

Чиказька є найбільшою за кількістю гравців і ліквідністю, але не має прив’язки товар - гроші, а є біржою фінансових інструментів.

MATIF на відміну від Чиказької біржі має певну прив’язку до товару, оскільки від самого початку створювалась виходячи з пропускної здатності французьких портів (тобто обсяги торгів на біржі не можуть перевищувати обсяги перевалки зерна через порти Франції).

Отож маємо базисну ціну, де базис - це різниця між ціною в Україні і на біржі. В базис входять витрати на логістику, комісійні брокера та сюрвейера, заробіток (маржа) трейдера і інші витрати. В теорії, ціна на біржі буде вищою від ціни в портах України на суму саме цих витрат.

Інший важливий фактор при ціноутворенні – це державна політика окремих країн, наприклад, заборона чи обмеження експорту або впровадження мита.

Ціни, які пропонують трейдери аграріям, теж можуть різнитися. Це залежить від платоспроможності трейдера і від термінів виконання контракту.

Розглянемо декілька методів ціноутворення на ринку зерна:

1) Методичний підхід до ціноутворення на ринку зерна з застосуванням системи поетапного відстеження витрат.

Цей підхід полягає у застосуванні системи поетапного відстеження та аналізу формування витрат у всіх ланках і розглядає зокрема: сферу виробництва як початкову стадію формування витрат, що мають бути відшкодовані ціною; сучасну обслуговуючу інфраструктуру, з точки зору забезпечення нею потреб конкурентоспроможного виробництва; внутрішній і зовнішній ринки як місця формування ціни пропонованого товару під впливом конкуренції; споживчий попит, його якісну структуру та платоспроможність, вплив на кінцеву ціну товару і подальший розвиток виробництва.

Кожний блок розглядається як невід’ємна складова процесу ціноутворення. В цій системі всі підсистеми мають взаємоузгоджуватися, інакше система ціноутворення не відповідатиме потребам нормального розвитку конкурентоспроможного виробництва відповідної продукції. Не задовольнятиме вона і потреб суспільства в цілому в порівнянні зі стандартами розвинених країн.

Такий підхід базується на ряді особливостей рослинницької галузі, важливіші з яких наступні: соціально споживацьке призначення продукції; сезонність виробництва на відміну від безперервного у промисловості; порівняно невеликі терміни зберігання продукції, а по багатьох видах – необхідність щоденного її споживання як продовольства; можливість імпортозаміщення певних видів продукції та негативні соціальні наслідки цього явища для розвитку вітчизняного виробництва і сільських територій.

2) Форвардне ціноутворення.

Форвардні закупівлі – одна з програм державної підтримки сільського господарства, участь в якій беруть винятково сільськогосподарські товаровиробники. Форвардні закупівлі передбачають придбання товару на організованому аграрному ринку для потреб державного інтервенційного фонду у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого придбання під час укладення форвардного біржового контракту. Зацікавлені продають майбутній урожай за форвардними контрактами, як правило, ті господарства, які відчувають гострий дефіцит в обігових коштах для належного проведення весняно-польових та інших сільгоспробіт. За оцінками Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, мова йде про малі та середні підприємства. Ціни, які пропонує уряд за форвардними контрактами, є невигідними великим господарствам.

3) Ф’ючерсне ціноутворння.

Ф’ючерсна торгівля виникла у зв’язку з необхідністю мінімізації цінових ризиків. Об’єктом цієї торгівлі виступає ф’ючерсний контракт, в якому прописані усі умови купівлі-продажу товару (якість, кількість, строк та місце поставки), крім ціни, що визначається під час відкритих біржових торгів в момент укладання угоди.

Принциповою особливістю ф’ючерсних контрактів, що відрізняє їх від інших, є не тільки стандартна форма, а також гарантія виконання зафіксованих у ньому зобов’язань. Вона забезпечується як внесенням сторонами контракту певної гарантійної суми (називається початковою або операційною маржею) на депозит, так і реєстрацію таких контрактів в розрахунково-кліринговій палаті біржі. Остання виступає емітентом таких стандартизованих контрактів і гарантом їх виконання. Після процедури реєстрації придбаних ф’ючерсних контрактів (на купівлю або продаж певної партії товару) контрагентом для кожної сторони угоди виступає розрахунково-клірингова палата біржі (або окрема спеціалізована установа з відповідними функціями).

Стабілізація ціни завдяки ефективному функціонуванню ф’ючерсного ринку підвищує кредитоспроможність сільгоспвиробників та здешевлює банківський кредит. При цьому відбувається своєрідний поділ функцій між банком і ф’ючерсною біржею – банк кредитує тільки ту частину вартості товару, відшкодування якої відбуватиметься незалежно від ринкової кон’юнктури, а біржа покриває різницю банківським кредитом і ціною реалізації товару. Таким чином, ф’ючерсна торгівля забезпечує економію коштів сільгоспвиробників, які вони тримають у вигляді резервів на випадок несприятливої кон’юнктури. Крім того, щоденне виявлення на біржі майбутньої ціни дозволяє їм більш чітко планувати виробництво, а відкритість цінової інформації забезпечує рівні умови конкуренції.

Отже, механізми ціноутворення на зерновому ринку повинні забезпечувати реалізацію одного з головних принципів його функціонування – сприяння рівномірності доходів в усіх ланках просування аграрної продукції до споживачів.

Литература:

1. Методологические основы построения модели паритетных экономических отношений сельского хозяйства / Под ред. И. Г. Ушачева, Н. А. Борхунова. — М.: ГНУ ВНИИЭСХ, 2012. — 201 с.

2. Ценообразование на продукцию сельского хозяйства в условиях рыночной экономики / [Ткаченко В. Г., Бабенко А. А. и др.]. — Луганск: Элтон-2, 2005. — 120 с.

3. Кирилюк Є.М. Аграрний ринок в умовах трансформації економічних систем: [Монографія] / Є.М. Кирилюк. − К.: КНЕУ, 2013. – 571 с.

4. Данильченко Р.В. Міжнародний досвід функціонування та регулювання зернового ринку Р.В. Данильченко, Вісник аграрної науки Причорноморʼя. – 2014. – Вип. 1. − с. 109-118.