Качний Олександр Сталіноленович,

к. держ.упр., докторант Міжрегіональної академії управління персоналом

РОЛЬ МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА В АКТИВІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

Практична реалізація інноваційних підходів до формування нової регіональної політики, модернізація системи державного регулювання регіонального розвитку в Україні тісно пов'язані з використанням переваг міжрегіонального співробітництва, що стимулюватиме розвиток внутрішнього ринку, посилить економічну та соціальну єдність країни, активізує міжнародне міжрегіональне співробітництво.

Міжрегіональне співробітництво є інструментом вирішення внутрішніх проблем територій не на підґрунті конкуренції за залучення централізованих фінансових ресурсів, отримання бюджетних дотацій і субвенцій чи регіональних податкових преференцій, а на основі ефективнішого використання ресурсів розвитку регіону.

Сучасний етап характеризується недостатнім рівнем використання потенціалу міжрегіонального співробітництва в Україні з метою активізації соціально-економічного розвитку регіонів. Розвиток міжрегіонального співробітництва в Україні гальмується низкою перешкод. Серед проблем, що заважають поширенню позитивного досвіду міжрегіонального співробітництва, слід виокремити такі: загальна інституційна невизначеність у сфері розроблення та реалізації регіональної політики України; значна експортна орієнтованість економіки регіонів; низька інтенсивність господарських зв'язків у межах країни, слабка економічна зацікавленість підприємств у формуванні зв'язків із контрагентами всередині країни; локалізація центрів економічного зростання у промислових містах, фінансових і транспортно-транзитних центрах, збереження моно- функціонального виробництва у багатьох населених пунктах (передусім у малих містах); обмеженість внутрішнього споживчого попиту внаслідок падіння платоспроможності населення, зниження потенціалу місткості внутрішніх регіональних ринків; незначна питома вага внутрішнього попиту на продукцію інноваційного характеру, передусім на ринку засобів виробництва; слабкість міжрегіональної інвестиційно-виробничої співпраці, зумовлена недосконалою галузевою структурою економіки України; несприятливий інвестиційний клімат у більшості регіонів, нераціональне використання інструментів стимулювання інвестиційних потоків і складність їх координації; високі трансакційні витрати; недостатнє інформаційне висвітлення можливостей регіону (у тому числі потенціалу регіональних підприємств) у загальнонаціональному інформаційному просторі; відсутність у середньострокових стратегіях регіонального розвитку позицій щодо міжрегіонального співробітництва; недосконалість нормативно-правової бази міжрегіонального співробітництва, відсутність його належного інституційного забезпечення.

Вищезазначене передбачає необхідність у: поглиблення міжрегіонального співробітництва, що дозволить посилити спільну зовнішньоекономічну безпеку регіонів на основі галузевого співробітництва відповідно до спеціалізації регіональних господарств, і своєю чергою створить реальне підґрунтя для структурної інтеграції з регіонами ЄС; використанні можливостей реалізації спільних проектів між регіонами (зокрема у процесі реалізації інфраструктурних, транспортних проектів тощо); активізації участі регіонів України в реалізації міжнародних науково-технічних проектів, спрямованих на модернізацію виробництва, запровадження інновацій, що має стати основою структурної інтеграції України з ЄС; активізації участі регіонів України у розробленні та реалізації регіональних програм міжнародного співробітництва, що визначатимуть конкурентні переваги, пріоритетні галузі, можливості та ресурси їх розвитку з орієнтацією на посилення конкурентоспроможності кожного регіону (учасника цих програм); визначенні пріоритетних напрямів реалізації міжнародних проектів у промисловості та науково-дослідній сфері; заохоченні потенційних інвесторів до міжнародної міжрегіональної співпраці.

Налагодження ефективного міжрегіонального співробітництва зокрема потребує: створення та розвитку інтеграційних форм просторової організації та саморозвитку міжрегіональних економічних систем (міжрегіональних кластерів, макрорегіонів, фінансово-промислових груп тощо); формування на міжрегіональному рівні складників інфраструктури ринків: оптових ринків, логістичних центрів, центрів первинного перероблення та зберігання сільгосппродукції тощо; укладання угод про міжрегіональне співробітництво між обласними радами й адміністраціями регіонів (про соціально-економічне, науково-технічне та культурне співробітництво в галузях, що становлять для регіонів спільний інтерес); формування державних програм розвитку окремих макрорегіонів; створення дієвих інституцій регулювання та координації міжрегіонального співробітництва на рівнях державного управління і громадянської самоорганізації; проведення форумів міжрегіонального співробітництва з організацією багаторівневого діалогу центральної та місцевої влад, бізнесу, місцевого самоврядування, недержавних організацій.

Наразі існує гостра необхідність пошуку таких форм міжнародного співробітництва, які доповнюючи державні контакти, найбільшою мірою враховували б специфіку регіонів, розділених державними кордонами, та сприяли б пом’якшенню наслідків їх існування через спільне вирішення соціально-економічних проблем. Відтак, формою прикордонних зв’язків має стати єврорегіональна модель співпраці на принципах добровільності, децентралізації та самоуправління.

Все це обумовлює необхідність подальшого розвитку відповідного національного законодавства України, зокрема, шляхом створення більш ефективної державної підтримки, а також посилення координації міжрегіонального співробітництва.

Таким чином, міжрегіональне співробітництво є одним з дієвих механізмів активізації інноваційних процесів і залучення інвестицій для реалізації високоефективних інноваційних проектів, здатне формувати нові центри економічного розвитку, навколо яких можуть формуватися ареали економічного зростання завдяки можливостям консолідації ресурсів і зусиль регіонів під час реалізації проектів, що становлять спільний інтерес.