Черкаска Валерій Володимирович

к.держ.упр., докторант Міжрегіональної академії управління персоналом

ІНСТРУМЕНТИ ДЕРЖАВНОГО ВПЛИВУ НА РОЗВИТОК АГРАРНОГО СЕКТОРА

Сучасна система державних закупівель сільгосппродукції в Україні, яка ефективна лише щодо обмеженого числа досить великих підприємств зернового підкомплексу. Для забезпечення гарантованого обсягу збуту продукції фермерських господарств, малих і середніх підприємств за оптимальними цінами необхідно:

- створення біржі з проведення державних закупівельних інтервенцій на території Краснодарського краю;

- розширення переліку найменувань сільгосппродукції, включення в нього продукції тваринництва;

- узгодження початку проведення інтервенційних торгів з термінами виробництва (збирання врожаю) за окремими найменуваннями продукції, особливо, рослинництва;

- коригування системи застави як необхідну умову участі в конкурсі і наступних торгах;

- додаткове залучення елеваторів, хладо- і м'ясокомбінатів, спеціалізованих сховищ в систему організації державних закупівельних інтервенцій [1, C. 8].

При цьому активні заходи зі стимулювання та підтримки експорту продовольства і сільськогосподарської сировини, на наш погляд, доцільно здійснювати тільки після досягнення регіоном повного самозабезпечення з кожного конкретного виду продукції.

В якості фінансових джерел здійснення заходів щодо вдосконалення цінової політики, впровадження інтервенційних (гарантованих) цін, можуть виступати цільові відрахування від коштів, одержуваних в результаті зовнішньоекономічної діяльності, експорту мінеральних добрив, митних імпортних мит на ввезене продовольство [2, C. 365]. Також в якості одного з джерел може виступати спеціально створений Фонд кредитної підтримки сільськогосподарських товаровиробників, що утворюється в регіоні за рахунок відрахувань певної частки податку на додану вартість і акцизів при реалізації продуктів харчування.

В кінцевому рахунку, регулювання цінових пропорцій має забезпечити суб'єктам аграрного підприємництва умови для простого і розширеного відтворення, а також рівень оплати праці в сільському господарстві не нижче середнього по галузях економіки в цілому. Позитивна динаміка згаданих показників є необхідною умовою досягнення продовольчої безпеки регіону і переходу аграрного сектору України до сталого розвитку [3, C. 10].

Пряме субсидування є інструментом державного впливу на соціально-економічний розвиток аграрної сфери і може розглядатися не тільки як самостійний механізм, але і виступати в якості елемента цінового регулювання.

В останньому випадку прямі платежі визначаються як різниця між цільової (індикативної, розрахункової) ціною і фактичною ринковою ціною реалізації даного виду сільгосппродукції.

Істотною відмінністю прямого субсидування від інших організаційно-інституційних форм державного регулювання аграрного сектору є можливість, поряд з коригуванням структури виробництва і підтриманням доходів економічних агентів, забезпечувати зростання якості життя на селі.

Дана особливість набуває особливої важливості в досліджуваному контексті з огляду на те, що найбільш суттєві загрози продовольчій безпеці України виявлені за критерієм економічної доступності продуктів харчування для споживачів, безпосередньо залежному від рівня добробуту сільського населення.

Світова практика свідчить про те, що чим більше прямі субсидії ув'язані з умовами виробництва, тим більший ефект можна очікувати від їх впливу. У зв'язку з чим, на наш погляд, оптимізація використання методу прямого субсидування можлива лише при наявності відповідної диференціації виплат.

З огляду на те, що динаміка рівня врожайності і продуктивності, як і показника загальної площі сільськогосподарських угідь України, нестабільна, пропонується застосовувати фіксовані за розміром прямі виплати, що розраховуються з урахуванням урожайності та розміру площі.

Подібна методика сприятиме зростанню ефективності аграрного виробництва, що дуже актуально на сучасному етапі.

Важливим, на наш погляд, є також надання допомоги починаючим фермерам (в залежності від умов виробництва) і компенсація витрат на укрупнення господарств.

Фінансування зазначених заходів державної підтримки аграрного сектору України може бути здійснено за рахунок відволікання частини коштів, що витрачаються в даний час в рамках фінансово-кредитного забезпечення, що має, як показано в попередньому розділі, низький рівень ефективності. Трансформація фінансових потоків сприятиме не тільки зростанню продовольчої стабільності та безпеки регіону, а й оптимізації бюджетних витрат, збільшення віддачі від коштів, вкладених в розвиток аграрного сектору України.

Література:

1. Латинін М.А. Удосконалення механізму державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України  // Автореф. дис... канд. екон. наук. – К., 2000. – 19 с.

2. Макаренко П.М. Моделі аграрної економіки. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 682 с.

3. Дацій О.І. Особливості розвитку сільського господарства в національній економіці // Агросвіт. – 2007. – № 14. – С. 9-13.