Государственное управление/2.Современные технологии управления

Магістр державного управління, аспірант кафедри регіональної політики та публічного адміністрування Пушкаревський С. В.

Одеський регіональний інститут державного управління

Національної академії державного управління при Президентові України

Децентралізація влади: поняття та зміст

Динамічність процесів сучасного державотворення потребують не лише необхідного та належного оновлення й поліпшення всіх складових елементів існуючої системи державного управління, але й радикальних перетворень механізмів держави за допомогою процесів децентралізації, які є головним чинником розбудови ефективного державного управління.

На сьогодні існує велика кількість визначень що таке децентралізація, практично кожна галузь досліджень наголошує на існування певного виду децентралізації.

В більшості офіційних джерел, наукових статтях, монографіях та дисертаціях, матеріалах науково-практичних конференцій, публіцистичній літературі містяться такі основні підходи щодо розуміння поняття «децентралізація», а саме децентралізація це:

- характерне для сфери державного управління явище, зумовлене об’єктивними та суб’єктивними факторами, певна протилежна сторона централізації, своєрідний засіб відображення централізації [3, с. 16];

- самостійність в підходах щодо управління враховуючи багатоманітність місцевих особливостей та стимулюючи збереження єдності [4, с. 112];

- передача частини функцій державного управління центральних виконавчих органів влади місцевим виконавчим органам влади та органам місцевого самоврядування, розширення повноважень нижчих органів за рахунок вищих за рівнем [5, с. 111];

- процес передачі частини функцій і повноважень вищими рівнями управління нижчим (від центральних виконавчих органів влади до місцевих виконавчих органів влади та органів місцевого самоврядування); в широкому розумінні – ослаблення чи скасування централізації [7, с. 51].

Зокрема, довідкова література з української мови дає наступне визначення, тобто децентралізація – є системою управління, в якій частину функцій центральної влади виконують місцеві органи самоуправління; розширенням прав низових органів управління [2, с. 218].

В сфері менеджменту поняття «децентралізація» є можливістю керівника делегувати частину власних повноважень та обов’язків своїм підлеглим, наділяти їх більшою свободою під час вибору та разом з тим і більшою відповідальністю.

В сфері інформатики децентралізація є створенням певних умов, за яких потреба в сервері відпадає, а учасники мережі мають однаковий ранг.

В політології поняття децентралізації (від лат. de – префікс, що означає заперечення, і centralis – серединний) – є управлінською політичною системою, покликаною здійснювати владно значущі та практичні рішення, що географічно та організаційно перебувають поза межами безпосереднього впливу центральної влади; політичним процесом, що передбачає делегування центральним урядом певних повноважень на місцевий рівень з метою оптимізувати практичне вирішення питань, що мають загальнонаціональне значення, а також втілити в життя специфічні регіонально-локальні програми [6].

В сфері державного управління поняття децентралізація використовують в двох значеннях – широкому та вузькому, тому децентралізація влади може бути, по-перше, процесом розподілу влади, з подальшою передачею частини функцій від центру до периферії, по-друге, вона є певною системою взаємовідносин між державою та адміністративно-територіальними одиницями [8, с. 111; 1, с. 134].

Аналізуючи наведені тлумачення стає зрозумілим, що децентралізація може трактуватися й як явище, дія (передавання, процеси передачі) та характеристика управлінської дії (самостійності).

Таким чином, на сьогодні складність процесів державного управління в нашій державі є певним стимулом системної перебудови суспільства для досягнення стійкого розвитку України. Складність таких процесів може бути вирішена лише завдяки наявності ефективної системи управління на всіх рівнях державної влади. Формування взаємодії різних рівнів влади має ґрунтуватися на загальнодержавній стратегії, що має чіткі цілі та завдання. Досягти оптимального рівня децентралізації, як певного способу за допомогою якого вдасться переосмислити та змінити роль, відповідальність та повноваження різних рівнів управління є можливим лише за допомогою використання методів досягнення ефективного виконання державною своїх функцій як на державному так і на регіональному рівнях. Такий підхід потребує чіткого розуміння сутності децентралізації, чітких та ефективних дій, оскільки саме ці процеси стосуються різноманітних сфер життя суспільства: політичного, правового, соціального, адміністративного, економічного, культурного тощо.

Література:

1. Андріяш В.І. Державне управління (Система органів державної влади та місцевого самоврядування України) : [навчальний посібник] / О. Н. Євтушенко, В.І. Андріяш. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2014. – 262 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь, Перун, 2001. – 1440 с.

3. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: монографія/ кол. авт. ; відп. ред. проф. Н. Р. Нижник. – К. : УАДУ при Президентові України, 1997. – 448 с.

4. Державне управління і менеджмент: навч. посіб. у таблицях і схемах / Г. С. Одінцова, Г. І. Мостовий, О. Ю. Амосов та ін. ; за заг. ред. проф. Г. С. Одінцової. – Х. : ХарРІ УАДУ, 2002. – 492 с.

5. Державне управління та державна служба: словн.-довід. / уклад. О. Ю. Оболенський. – К. : КНЕУ, 2005. – 480 с.

6. Децентралізація// Короткий словник політологічних термінів. – Режим доступу : politics.ellib.org.ua.

7. Малиновський В. Я. Словник термінів і понять з державного управління / В. Я. Малиновський. – 2-ге вид., доповн. і виправл. – К. : Центр сприяння інституц. розвитку держ. служби, 2005. – 254 с.

8. Оболенський О. Державна служба: навч. посіб. / О. Ю. Оболенський. – К. : КНЕУ, 2006. – 274 с.