Исторические науки/ 2. Общая история.

Учень 11 класу , Бобровський Антон

Науковий керівник: викладач суспільствознавчих дисциплін,

вчитель-методист Булгакова В.А.

Криворізька гімназія№91, Україна

Трансформація політичної системи Румунії у постсоціалістичний період

Демократична революція дала поштовх до активізації політичного життя. У країні почали виникати нові партії (105), водночас РКП (4 млн. чол.) припинила своє існування. На парламентських виборах у травні 1990 р. перемогу одержав ФНП (2/3 місць у двопалатному парламенті), І.Іллієску став президентом, який взяв курс на проведення ринкових реформ і демократизацію.

Головним опозиційними партіями стала націонал-ліберальна і націонал-царанистська (селянська), які звинувачують ФНП у неокомунізмі та імітації реформ. Спадщина Чаушеску весь час давала про себе знати. У березні 1990 р. відбулись сутички між румунами і угорцями в Тиргу-Уреш. У листопаді 1990 р. – опозиція за допомогою перманентного багатотисячного мітингу намагалась усунути президента і уряд (їх звинувачували, що вони украли революцію у народу), який завершився кривавою драмою. Почались відроджуватись сили, які взяли на озброєння гасло створення "Великої Румунії", що передбачає приєднання до Румунії Бессарабії (Молдавії) та Буковини. Це мало значний вплив на розвиток подій у Республіці Молдова [1, c.126].

Зрештою 1992 р. у країні відбулись позачергові вибори, на яких перемогу знову здобув Й.Іллієску і його блок «Червоний квадрат». Період 1992-1996 рр. в історії Румунії є суперечливим. З одного боку, економічні реформи супроводжувалися зростанням корупції та організованої злочинності, приватизація проводилась з грубим порушенням закону, зростало зубожіння населення. З іншого, почав з`являтися реальний власник, селянство, якому ще не відбили прагнення до праці за період комуністичного панування, отримало можливість працювати на своїй землі і на себе. Незважаючи на всі негаразди (корупція, інфляція, безробіття, падіння життєвого рівня тощо) з 1994 р. економіка Румунії починає поволі збільшувати валовий національний продукт. Одним з факторів, що сприяв економічному зростанню було те, що у період правління Чаушеску промислові підприємства країни були оснащені новою технікою і технологіями, які випускали конкурентоздатну продукцію. Іншим важливим фактором, була цілеспрямована діяльність уряду на входження країни до європейських структур і НАТО. Країна стала членом Світової торгівельної організації (СОТ), асоційованим членом ЄС. Це відкрило доступ румунським товарам на ринки країн ЄС [1].

Успіхи в економіці не супроводжувалися реальними позитивними змінами у політичному житті, що гальмувало рух країни до інтеграції в європейські структури. Восени 1996 р. відбулись вибори, які здавалось забезпечили необхідні зміни у політичному житті країни. На виборах перемогли праві і центристські сили, які  набрали більшість у парламенті. На президентських виборах перемогу здобув Еміль Константинеску, професор, колишній ректор Бухарестського університету. Праві і центристи на чолі з Константинеску проголосили курс на демократичні перетворення і радикальні економічні реформи. Проте реалізувати декларовані принципи вони не змогли, погрузнувши у міжпартійних суперечках і корупції. Тим часом як рівень життя населення неухильно падав. Погіршення життя населення пов`язувало з правлінням право-центристською коаліцією, яка починає втрачати будь-яку опору. Ліві знову стали набирати популярності. На виборах 2000 р. знову перемагає Й.Іллієску [2, c.238].

  Крім економічних негараздів Румунії довелось долати і значні проблеми з національними меншинами, особливо угорцями. Зрештою під тиском ЄС у 1997 р. Румунія і Угорщина уклали договір, який дещо пом`якшив гостроту проблему. Ще однією проблемою Румуніє є кордони, особливо з Україною. Хоча у 1997 р. було укладено договір, проте залишається багато питань: кордон по р. Тиса, о. Зміїний, гирло р. Дунаю тощо. Без вирішення цих проблем Румунії буде важко реалізувати головну мету інтеграції до європейських і євроатлантичних структур.

Отже, після повалення тоталітарного режиму країна стала на шлях демократичного розвитку і становлення ринкових відносин. На цьому шляху їй доводиться долати значні труднощі. У 2004 р. країна вступила в НАТО. Румунія є кандидатом до вступу в ЄС у 2007 р.

Література:

1. Болован И. История Румынии / И. Болован. — Москва: Весь мир, 2005. — 680 с. 

2. Лошаков А. А. Основные принципы внешней политики президента Румынии И. Илиеску (1990–1996 гг.) / А. А. Лошаков // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. Сер. «Международные отношения. Политология. Регионоведение». 2008. № 5. - С. 236-280.