Педагогічні науки / 5. Сучасні методи викладання

К. пед. н. Лимарєва Ю. М., студентка фіз-мат ф-ту Хатулєва В. О.

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет», Україна

ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ ФІЗИКИ

У СТАРШІЙ ШКОЛІ

Навчання у праці, навчання у діяльності не є новим підходом до набуття знань особистістю. Сучасний ритм життя та тенденції освіти впливають на зміст освіти та, нажаль, не на процес набуття й використання отриманих знань. Та й навіщо вивчати «щось», якщо не існує в свідомості особистості чіткого розуміння практичної потреби в отриманій освіті. Спектр набутих знань смугастий і не забезпечує формування цілісної особистості.

Аналіз реалізації сучасних вимог шкільної фізичної освіти дозволяє стверджувати, що в уявній нібито активності учня криється, тим не менш, його нездатність вдало та доречно використовувати знання. Причиною тому є невпорядкованість отриманої інформації (знань) у свідомості особистості. Отже, за мету статті ставимо доведення практичної доцільності використання діяльнісного підходу школяра в опануванні фізичними знаннями.

Аналіз опрацьованої літератури свідчить, що проблема не є новою, але, частіше за все, вона розкривається не в системі, що значною мірою знижує ККД навчального процесу. Іншими словами: здебільше учитель нібито й використовує діяльнісний підхід на уроці та у позаурочній діяльності, але він не є систематичним та чітко спланованим.

Активність особистості проявляється у вирішенні задач, у підготовці рефератів і повідомлень та інших формах роботи з літературою, виконанні обов’язкових програмних лабораторних робіт. Зазвичай, саме цим і обмежується. Але ж неодноразово переконувалися на власному досвіді, що робота із фізичним обладнанням і безпосереднє спостереження фізичного явища викликає значно більший інтерес ніж красивий малюнок у підручнику чи дослід на екрані. Тому, доцільно активізувати практичну діяльність:

- залучати учнів до участі у проведенні експерименту;

- залучати до попередньої підготовки та перевірки демонстраційних дослідів;

- урізноманітнювати програмні лабораторні роботи, доповнюючи їх додатковим та домашнім експериментом або ж варіативністю їх виконання;

- розширити спектр використання експериментальних задач;

- залучати до проведення «Уроків цікавої фізики» у початковій школі (база основної школи вже дозволяє робити це свідомо);

- поширювати практику домашнього експерименту, як частини домашнього завдання;

- створення саморобного обладнання та його використання у основному та додатковому експерименті.

Беручи до уваги, що фізика старшої школи вже не є «казковим аналогом реальності», то серйозний підхід та відповідальність особистості у навчанні мають крокувати попереду. Відтепер наука, як вона є, займає чільне місце у навчанні особистості.

Ще одна значна превага діяльнісного підходу – це навчання у співпраці. При цьому психологічно учень позбавлений «вікового» авторитету учителя, бо спочатку він виступає просто помічником-виконавцем, потім до його думки дослуховуються дорослі, які з ним співпрацюють, потім з ним починають радитися, потім він стає відповідальною особою за окремий етап спільної праці, а згодом є ініціатором та керівником власного досліду чи навчального проекту.

«Відокремлення» учня від учителя у практичній діяльності не є одномоментним, а відбувається поетапно, і ця особливість надважлива у реалізації ідеї співпраці у навчальному процесі сучасної ЗОШ. І починається вона з найпростішого та найпершого кроку – виконання елементарних експериментальних домашніх завдань.

Головними перевагами домашнього експерименту є: зручний час виконання, добровільна участь, простота, зрозумілість (практичного відтворення фізичного явища), передбачувана різноманітність (виникнення додаткових запитань, мотивація до подальшої діяльності), варіативність проведення, повторюваність.

Вважаємо за доцільне виділити такі основні різновиди домашнього експерименту:

- спостереження без впливу учня (спостереження явищ);

- відтворення явища або експерименту за поданим прикладом;

- проведення експерименту за докладною інструкцією;

- самостійний вибір обладнання та проведення експерименту;

- самостійне обрання експерименту, його проведення та презентація.

Наприклад, 10-тикласникам, згідно тематики навчальної програми з фізики, для домашнього виконання можна запропонувати такі експериментальні завдання:

1. Спостереження за зміною ваги при виконанні фізичних вправ.

2. Спостереження вимушених коливань.

3. Визначення коефіцієнту затухання коливань.

4. Визначення коефіцієнту жорсткості пружини.

5. Визначення коефіцієнту поверхневого натягу рідин.

6. Визначення залежності коефіцієнту поверхневого натягу рідин від концентрації домішок.

7. Визначення залежності коефіцієнту поверхневого натягу рідини від температури.

8. Конструювання психрометра та вимірювання вологості повітря у різних побутових приміщеннях.

На основі аналізу навчальних програм можемо стверджувати що необхідність організації навчання на основі експерименту обумовлена: надмірною математизованістю окремих теми, зниженням рівня зацікавленості, обмеженістю у часі, практичною значущістю, необхідністю свідомого підходу до вивчення предмету, можливістю розвитку особистості засобами фізики. Тому, перспективи подальших розвідок полягають у дослідженні особливостей організації та проведення домашнього фізичного експерименту та розробці методичних рекомендацій щодо вивчення фізики в ЗОШ на основі експерименту.

Література:

1. Білоус С. Ю. Як розвинути в учня якості дослідника / С. Ю. Білоус. – Х. : Основа, 2004. – 106 с.

2. Кузьменко О., Величко С. Розвиток навчального експерименту на основі сучасного обладнання з фізики / О. Кузьменко, С. Величко / – Наукові записки. – Випуск 4. – Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2013. – С. 159 – 165.

3. Мєняйлов С. М. Навчальний експеримент як засіб поєднання наочності та абстрактного мислення у процесі навчання фізики / С. М. Мєняйлов // Засоби і технології сучасного навчального середовища: Матеріали конференції, м. Кіровоград, 17 – 18 травня 2013 р. / Відповідальний редактор: С. П. Величко – Кіровоград: ПП «Ексклюзив-Система», 2013. – С. 122 – 124.

4. Руднєва В. М. Навчальний експеримент у курсі медичної та біологічної фізики / В. М. Руднєва // Засоби і технології сучасного навчального середовища: Матеріали конференції, м. Кіровоград, 17 – 18 травня 2013 р. / Відповідальний редактор: С. П. Величко – Кіровоград: ПП «Ексклюзив-Система», 2013. – С. 144 – 146.

5. Савченко В. Ф. Методика навчання фізики в середній школі. (Загальні питання) / В. Ф. Савченко. – Чернігів : РВВ ЧДПУ, 2003. – 100 с.

6. Шалоха Н. В. Аналіз умов формування творчої активності особистості / Н. В. Шалоха // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб. наук. пр. / редкол.: Т. І. Сущенко (голов. ред.) та ін. – Запоріжжя. – 2008. – Вип. 50. – С. 408 – 414.