Филологические науки/ 1. Методика преподавания языка и литературы

канд.пед.наук, доцент О.А. Міщенко, А.Г. Бойко

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради

СУЧАСНІСТЬ ОБРАЗІВ У РОМАНІ ЕМІЛІ БРОНТЕ «ГРОЗОВИЙ ПЕРЕВАЛ»

Творчість сестер Бронте завжди привертала увагу багатьох науковців. Вивченням їх творів займались: британський літературознавець Віктор Соден Прітчет, класик англійської літератури Сомерсет Моем, французький критик Жорж Батай, британська письменниця Вірджинія Вульф та інші. Проте проблема значення «Грозового перевалу» Емілі Бронте для сучасного покоління досі залишається актуальною та потребує більш детального дослідження.

Відомо, що історія сестер Бронте – це історія зі своїми печалями, зі своїми своєрідними радощами і таємницями. Шарлотта, Емілі та Енн народилися в родині сільського священика Патріка Бронте у Йоркширі, на півночі Англії. Місцевість, що оточувала їх, була позбавлена яскравих фарб: суворі вересові пустки, темно-сірі будівлі, практично повна відсутність зелені. Але тим не менш саме серед цієї суворої природи сестрам Бронте вдалося створити свої чудові твори, наповнені сильними почуттями і справжніми пристрастями. Безумовно, життя майбутніх письменниць відрізнялося своєрідністю: у ньому поєднувався якийсь природний аскетизм, сталева суворість і разом з тим непереборне бажання творити і писати [1].

Життя маленьких дівчаток, які рано втратили матір, ніяк не можна було назвати райдужним. Більшість часу вони проводили в компанії один одного, позбавлені простого дитячого спілкування. Емілі, мабуть, була найбільш замкнутою з трьох сестер. За свідченням очевидців, вона рідко виходила з дому, а якщо й робила прогулянки, то не була особливо схильною до привітних розмов із сусідами.

Слід зазначити, що роман «Грозовий перевал» був виданий 1847 року, але за життя письменниці не був оцінений гідно. Всесвітня слава прийшла до Емілі Бронте значно пізніше, що часто з незрозумілих причин трапляється з великими творами,однак згодом оцінені нащадками, вони живуть уже довгі століття і ніколи не старіють.

Це твір про кохання, але про кохання дивне, про кохання, що не вписується ні в одне з наших уявлень про нього. Це роман про помсту, але про помсту, що породжує пристрасть. Це роман про долю, про волю, про людину.

Аналіз наукової літератури [1,2,3,4] дозволив визначити, що структура роману, його стилістичні та зображальні засоби, досить витончені. Важко сказати, спеціально чи несвідомо Емілі Бронте створила настільки гармонійний текст. Тема долі і наступності поколінь чітко простежується завдяки повторенням: повторюються імена, характери, вчинки героїв, що створює якусь таємничу, містичну атмосферу, почуття неминучості й закономірності, що відбувається. Не менш важливу роль відіграють описи природи, що є не тільки фоном подій, що відбуваються, а й висловлює внутрішні переживання героїв, уособлює їх непомірні, бурхливі почуття.

Але в сучасного читача може виникнути цілком логічне запитання: чи можна щось почерпнути для себе з цього немолодого роману? Здавалося б, за цей час змінилося практично все в нашому житті: чи варто шукати відповіді на хвилюючі нас питання в книзі, написаній понад 150 років тому? Варто. Ще як варто.

У цьому й чарівність «Грозового перевалу». Твір дає нам зрозуміти, що деякі закони, що діють над людьми, вічні – вони не зникають з плином часу і зовсім не залежать від змін епох, режимів і систем. Емілі Бронте немов показує людину справжню, людину, яка відкинула покрив певного часу. Якщо вдуматися, то в романі навіть немає розгорнутого сюжету і відкритого, гострого конфлікту. Таким чином, у романі ми не бачимо відкритого суспільного протистояння і, найголовніше – усі герої можуть самі обирати свій шлях. Навіть жахливі, жорстокі сцени ув'язнення Кеті в будинку у Хіткліфа – це, насправді, результат її власного необережного поводження. Вона, згораючи від цікавості, втекла з дому і добровільно вирушила до маєтку Грозовий перевал, вирушила без будь-якого примусу, без жодної вказівки з чужого боку, немов якісь невідомі сили змусили її зробити це. Взагалі, вражає ця дивовижна свобода і тотальна непокірність чужій волі всіх персонажів роману. Вони самі будують свою долю, помиляючись фатально або розплутуючи найскладніші життєві ситуації (як зробила Кетрін-молодша в кінці роману). Можна сказати, що це роман і про долю, якій людина часом не може протистояти [2;813].

Отже, письменниця, створивши свій єдиний твір, разом з тим огорнула його такою таємницею, що навіть недосвідчений читач не може не зупинитися в роздумах. «Грозовий перевал» просто насильно змусить міркувати над його поетикою, тому що сам автор відсторонений і неупереджений, його суб'єктивне «я» мовчить, виносячи історію на суд читача. Цей роман є актуальним, зрозумілим та цікавим для сучасного читача, адже Емілі Бронте зобразила в ньому абсолютно неймовірні пристрасті, неусвідомлені прояви людської натури, показала сили, що сильніше людини і разом з тим огорнула все це якимось непроникним туманом, свідомо заплутуючи читача. Вона не залишила сумнівів тільки в одному – що ці сили вище і сильніші за нас. І сюжет «Грозового перевалу», весь його імпульсивний і поривчастий текст доводять це твердження, і саме в цьому його таємнича сила, чарівний містицизм і незрозуміла чарівність. Цей твір можна назвати шедевром свого часу, який є актуальним і дотепер.

Література:

1. Батай Ж. Эмили Бронтэ и зло / Ж.Батай. – Москва : изд. МГУ, 1994. – 166 с.

2. Вульф В. Эссе / В.Вульф. – Москва : изд-во АСТ, 2004. – 905 с.

3. Митрофанова Е. Роковая тайна сестер Бронте / Е.Митрофанова. – Москва : изд-во Терра-Книжный клуб, 2008. – 688 с.

4. Мохова Т. Грозовой перевал Эмили Бронтэ [ Электронный ресурс] / Т. Мохова. – 2009. – Режим доступа: http://www.habit.ru/20/285.html (дата обращения: 26.12.2017).