к.т.н., ас. Спільник Н. В.

ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури», м. Дніпропетровськ, Україна

ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОГО РИЗИКУ

Сьогодні промислові виробництва та сільські господарства використовують велику кількість різноманітних хімічних речовин в якості сировини та проміжних продуктів, а також як кінцеві товари для споживачів.

Однак в якості відходів більшість хімічних речовин опиняються на звалищах або у стічних водах, що негативно впливає на навколишнє середовище. Саме тому виникає питання про кількісні аспекти толерантності різних компонентів середовища, можливості виникнення руйнування біогеохімічної структури середовища життя людини.

Для вирішення задач про взаємодію полютантів та навколишнього середовища розроблено ряд підходів на основі екологічної оцінки ризику, яку використовують у випадку, коли неможливо дати однозначної відповіді про взаємодію хімічного забруднення на здоров’я людини та стан навколишнього середовища.

Оцінка екологічного ризику (ОЕР) – процес оцінки ймовірності виникнення зворотних або незворотних змін в біогеохімічній структурі та функціях екосистем у відповідь на антропогенний вплив. Антропогенний вплив найчастіше визначають терміном «стресор», під яким мають на увазі агент (речовину) хімічної, біологічної або фізичної природи, що впливає. Вплив стресорів спостерігають в усіх ланках біогеохімічних трофічних ланцюгах.

Екологічна оцінки ризику дає можливість визначити ймовірність виникнення зворотних або незворотних ефектів в екосистемах у відповідь на надходження хімічного (біологічного, фізичного) стресорів та прийняти ті чи інші заходи щодо запобігання шкідливого впливу. Існують аналогічні підходи до відповідної оцінки ризику й для здоров’я населення.

Оцінка екологічного ризику визнана у всьому світі як комплексна, науково обґрунтована методологія оцінки наслідків господарської діяльності, що характеризуються високим ступенем невизначеності та потенціально значимою небезпекою для навколишнього середовища та здоров’я населення.

Оцінка ризику є особливо корисною при розгляді проектних альтернатив, включаючи «нульовий» варіант (відмова від реалізації господарської діяльності), та виборі оптимальних проектних рішень. Інтерпретація впливів як ризиків призвана полегшити оцінку значимості впливів, їх ранжування та, відповідно, спростити процес розстановки пріоритетів при виборі заходів щодо попередження та/або зниженню значимості можливих негативних екологічних наслідків реалізації проекту

Екологічна оцінка ризику – важкий та постійний науковий та науково-практичний процес, що включає можливість та необхідність ітераційних підходів, тобто покращення результату оцінки ризику шляхом багатократного підвищення якості вихідної інформації (рис. 1) [1]. Вихідна інформація – результат наукових досліджень в самих різних областях знань.

Екологічні дослідження	Оцінка ризику		Управління ризиком
Лабораторний та польовий моніторинг впливу забруднюючих речовин	ідентифікація небезпеки		Розробка регуляторних заходів
Оцінка методів екстраполяції: високі/малі дози тварини/людина	«доза-ефект» оцінки		Оцінка медичних, екологічних, соціальних та політичних регуляторних заходів
		Характеристика ризику
Польові вимірювання, характеристика популяцій	оцінка впливу

Рис. 1. Схема наукових досліджень в процесі екологічної оцінки ризику

На рисунку 2 надано схему процесу екологічної оцінки ризику. Процес ідентифікації небезпеки націлено на якісне передбачення впливу. Як правило, на цій стадії можливо виявити на якісному рівні потенційно вагомий вплив тих чи інших забруднюючих речовин на навколишнє середовище. При цьому використовується наявний досвід використання аналогічних хімікатів в тих чи інших умовах. Вже на даному етапі можуть бути прийняті визначення рішення з управляння екологічним ризиком з використанням фінансових або адміністративних методів.

Рис. 2. Оцінка ризику, що рекомендується

В процесі якісної оцінки небезпеки входить розглядь схеми максимально можливого потоку речовини та встановлення географічних меж можливого впливу тієї чи іншої забруднюючої речовини.

Процес оцінки шляхів впливу стресора передбачає розгляд загальної схеми впливу забруднюючої речовини на біоту. На цьому етапі досліджують прямий вплив полютантів на здоров’я людини.

Процес характеристики ризику оцінює частоту та вагомість токсичних впливів, їх зворотність та незворотність. На цьому етапі висновки мають бути сформульовані у формі, що вимагається в промисловій та фінансовій сферах.

Процес управління ризиком передбачає вибір та використання заходів для зменшення ризику. Якщо результати, що отримані на попередніх етапах, виявилися недостатніми або непереконливими, необхідно використати процес ітерації зі стадії якісної оцінки небезпеки, тобто необхідно повторити оцінку екологічного ризику аналізу. На даному етапі розглядається також сумісність фінансової вигоди того чи іншого проекту з екологічними вимогами та ймовірність прояви екологічного ризику.

Література

1. Башкин В. Н. Экологические риски: расчет, управление, страхование: Учеб. пособие / В. Н. Башкин. – М.: Высш.шк., 2007. – 360 с.